Тема уроку: . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Мета уроку:............................... Тип уроку:....................

Мета відвідування:........................................................

Нами введено поняття „коефіцієнт ефективності уроку“ (К.еф.ур) як відносну величину суми показників його фактичного стану до максимально можливої (заданої) у теоретичній моделі уроку. При цьому використано трибальну систему оцінювання: „0“– відповідний компонент нереалізований, „1“ – частково реалізований, „2“ – реалізований. Критеріями оцінювання реалізації змісту будь-якого компонента чи підсистеми уроку, уроку в цілому як педагогічної системи слугують рівні, які визначаються величиною коефіцієнта ефективності їх реалізації.

Якщо: 0,25 < К.еф.ур. ≤ 0,50 – низький рівень;

0,50 < К.еф.ур. ≤ 0,65 – номінальний рівень;

0,65 < К.еф.ур. ≤ 0,85 – середній рівень;

0,85 < К.еф.ур. ≤ 1,00 − високий рівень.

Низький рівень ефективності уроку – це критерій, зорієнтований на реалізацію вчителем його змісту в межах чинних навчальних програм, використання усталених (нерідко застарілих) методів і технологій навчання; на виконання вчителем переважно ролі транслятора навчальної інформації; формування суб’єкт-об’єктних взаємовідносин з учнями, за яких вони виступають у ролі „споживачів“ знань, тобто – пасивних учасників навчально-виховного процесу. Серед цілей уроку превалює освітня.

Номінальний рівень ефективності уроку як педагогічної системи вказує на те, що його функціональне призначення щодо реалізації основних підсистем уроку у синергетичному аспектізабезпечується неповністю, тобто у їх органічній єдності та взаємовпливі; взаємодія вчителя й учнів спрямовується на досягнення триєдиної мети навчання – освітньої, розвивальної, виховної. Вчителем надається переважна увага реалізації організаційної і дидактичної підсистем, меншою мірою – психологічної, виховної, санітарно-гігієнічної; оптимально досягається мета уроку.

Середній рівень ефективності уроку позначається тим, що в комплексі та в органічній єдності реалізується зміст усіх основних підсистем уроку, але неповністю і неоднаковою мірою реалізуються їх окремі компоненти. Вчителем використовуються модернізовані навчальні програми, зокрема і з елементами авторського бачення та тлумачення; формуються суб’єкт-суб’єктні відносини з учнями, за яких вони є активними учасниками процесу навчання на уроці, що забезпечує самостійність їхнього мислення і формування практичних навичок. Забезпечується оптимальна реалізація змісту навчання завдяки використанню модернізованих технологій, зокрема – комп’ютерних; вчителем досягається триєдина мета уроку.

Високий рівень ефективності уроку як педагогічної системи характеризується оптимальною реалізацією змісту його основних підсистем і компонентів, що в інтеграції становлять їх сутність; учитель працює за модернізованою чи авторською навчальною програмою, використовує новітні технології, сучасні технічні засоби навчання; формує демократичні взаємовідносини з учнями, їхню активність і самостійність; досягає освітньої, виховної, розвивальної мети навчання на уроці. Якість засвоєного навчального матеріалу учнями досягає середнього та високого рівнів.

ВИСНОВКИ. Розгляд уроку як складної педагогічної системи, знання змісту та сутності його підсистем і компонентів, що розкривають зміст кожної з них, сприяють більш глибокому розумінню вчителем складності уроку, усвідомленню необхідності якісної підготовки та реалізації його змісту, підвищення ефективності власної педагогічної діяльності та навчальної діяльності учнів. За цих умов кожен педагог може розробляти варіативні авторські технології підготовки до уроку, оцінювання його ефективності та якості знань учнів.