Виклад основного матеріалу
I. Зміст організаційної підсистеми уроку включає такі компоненти: структуру уроку, організацію навчального матеріалу, педагогічну діяльність учителя та навчальну діяльність учнів, навчально-методичного забезпечення і технічного оснащення уроку, раціональність витрат часу на уроці. Розкриємо зміст кожного компонента. 1. Організація структури уроку. Вчителеві потрібно: чітко визначити структурні компоненти уроку залежно від його типу; продумати організацію кожного структурного компонента уроку, визначити його питому вагу в загальній композиції уроку; поставити цілі, окреслити зміст, методи і засоби навчання на кожному структурному етапі уроку; підібрати для кожного структурного етапу уроку адекватні форми організації навчальної діяльності учнів; забезпечити мобілізацію та оптимальну реалізацію інтелектуальних, фізичних і емоційних ресурсів суб’єктів навчально-виховного процесу на кожному етапі уроку. 2. Організація навчального матеріалу. Вчителеві потрібно: підібрати чи розробити навчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку; здійснити логіко-структурний аналіз змісту теми, з’ясувавши її дидактичні та методичні особливості; ранжувати і структурувати навчальний матеріал для кожного етапу уроку; виділити у змісті навчального матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов’язковому засвоєнню; визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну, пояснювальну, інструктивну інформацію; унормувати навчальний матеріал для кожного його структурного компоненту за змістом, обсягом, часом; визначити зміст та обсяг домашнього завдання відповідно до теми уроку. 3. Організація педагогічної діяльності вчителя і навчальної діяльності учнів передбачає таке: наявність поурочного плану, класного журналу, учнівських зошитів, підручника, довідкової літератури, навчальних посібників, комплектів роздаткового дидактичного матеріалу; забезпечення відповідності змісту педагогічної діяльності вчителя поставленим цілям та завданням уроку; раціональну постановку вчителем цілей і завдань діяльності учнів на уроці з тим, щоб досягти свідомого їх сприймання і осмислення; мотивацію спільної діяльності вчителя та учнів на уроці; планування, нормування, конструювання, прогнозування, діагностування діяльності вчителя та учнів на уроці; засвоєння учнями раціональних способів навчально-пізнавальної діяльності; здійснення контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції діяльності вчителя і учнів, її результативності; забезпечення обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог та вимог ергономіки (зручності та швидкодії у використанні); раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці. 4. Організація навчально-методичного забезпечення і технічного оснащення уроку передбачаєобладнання уроку (наявність на робочих місцях учителя та учнів підручників, навчально-методичної літератури, навчального приладдя), роздаткового дидактичного матеріалу, інструктивних карток тощо; оснащення уроку необхідними і достатніми наочними приладами, зокрема і ТЗН, аудіовізуальними засобами, комп’ютерами; залучення до організації навчально-методичного забезпечення і технічного оснащення навчального процесу на уроці учнів-консультантів, демонстраторів. 5. Раціональність витрат часу на уроці включає таке: своєчасний початок уроку; оптимальність витрат часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх учнів, огляд санітарного стану класу та зовнішнього вигляду учнів; раціональність витрат часу на процес входження у навчальну діяльність; чітке дозування і корекцію витрат часу на окремі етапи уроку; витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя (організаційну, навчальну, стимулюючу, контролюючу); витрати часу на окремі види навчальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність, практичну діяльність тощо); своєчасність завершення уроку, забезпечення організованого відпочинку учнів на перерві, провітрювання класного приміщення. II. Зміст дидактичної системи уроку включає такі компоненти: вибір змісту освіти і навчання на уроці; принципів навчання; методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності учнів на уроці. Сутність змісту кожного компоненту дидактичної підсистеми уроку подаємо нижче. 1. Вибір змісту освіти і навчання передбачає таке: а) визначення теми, цілей і завдань уроку відповідно до навчальної програми та календарного плану; з’ясування логіко-структурних, дидактичних та методичних особливостей теми уроку; визначення освітньої, виховної та розвивальної цілей уроку відповідно до змісту теми та її особливостей; установлення мети-домінанти уроку та способів її досягнення, проміжних цілей на кожний етап уроку та види навчальної діяльності учнів; розкриття мотивів вивчення теми уроку та навчальної діяльності учнів; вибору форм, методів та засобів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів; порівняння результативності навчання з поставленими цілями та завданнями уроку; б) вибір та реалізація змісту навчального матеріалу потребують відповідності його темі, поставленим цілям та завданням уроку; виділення у змісті навчального матеріалу головного, істотного, пояснювальної, ілюстративної та інструктивної інформації; визначення пріоритетних світоглядних понять та ідей, які будуть формуватися на уроці; розподілу навчального матеріалу на смислові частини (блоки), встановлення зв’язків між ними; виявлення внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків, визначення способів їх реалізації на уроці; виявлення освітнього, виховного і розвивального потенціалу навчального матеріалу (в разі необхідності – посилення будь-якого із них); вибору методів та засобів навчання, форм організації навчальної діяльності учнів, за допомогою яких достатньо повно реалізується навчальний матеріал на уроці і досягається поставлена мета; визначення змісту та оптимального обсягу домашнього завдання відповідно до теми та мети уроку; в) диференційований підхід до учнів у навчально-виховному процесі передбачає: добір чи розробку диференційованого дидактичного матеріалу; визначення методів і засобів диференційованої роботи на уроці зі здібними, талановитими і слабкими учнями; методів досягнення мети-домінанти уроку; визначення змісту, форм, застосування методів та засобів диференційованої роботи з учнями на уроці та їх профорієнтації; підготовку диференційованих домашніх завдань; г) реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків потребує аналізу змісту навчального матеріалу з метою виявлення спільних елементів знань, передбачення способів їх реалізації на уроці; розкриття змісту навчального матеріалу у взаємозв’язку з вивченим раніше та перспективою його використання під час вивчення наступних тем курсу навчального предмета; реалізації змісту, методів, засобів формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів з урахуванням міжпредметних зв’язків; визначення і реалізації на уроці провідних наукових ідей, законів, закономірностей навчання, виховання і розвитку учнів; координації зусиль учителів-предметників щодо здійснення профорієнтаційної роботи з учнями на уроці; д) інтенсифікація навчання потребує визначення оптимальної інформаційної місткості навчального матеріалу і способів його реалізації; вибору та реалізації змісту, методів, засобів інтенсифікації навчання; цілеспрямованого дотримання оптимального темпу і ритму навчальної діяльності учнів, що забезпечують її інтенсифікацію; забезпечення оптимальних умов інтеграції змісту навчання, морально-психологічного мікроклімату на уроці; е) демократизація навчання передбачає таке: формування вмінь і навичок колективної навчальної діяльності учнів на основі демократичних норм взаємовідносин між учителем та учнями; врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання, активізації їх творчої діяльності: формування активної позиції та установки учнів на самостійне здобуття знань, умінь і навичок; реалізації таких елементів демократизації, як гласність, критика і самокритика, вмінь переконувати, полемізувати, опонувати; спонукання учнів до диференційованого сприймання навчальної інформації і формування вмінь інтегрувати її, робити узагальнення та висновки; залучення учнів до активної участі у навчально-виховному процесі; формування свідомої дисципліни і самодисципліни учнів, створення атмосфери співробітництва і співдружності; є) гуманізація навчання потребує: добору змісту навчального матеріалу, реалізація якого б максимально впливала на емоційну сферу учня, розвиток у нього добрих почуттів, прагнень; формування гуманних мотивів діяльності, основою яких є альтруїстична мета і бажання творити добро; виявлення і реалізації виховного потенціалу навчального матеріалу з метою формування гуманних якостей особистості; широкого використання засобів народної педагогіки з метою формування гуманних рис та переконань учнів; створення на уроці ситуацій, розв’язок яких вимагає від учнів прояву гуманності, сприяє формуванню гуманних відносин у колективі; врахування у процесі навчання проявів емоцій, які миттєво оволодівають учнями (афекту), попередження їх, а в разі виникнення – керування ними; формування ділових, товариських стосунків у колективі класу; поведінки вчителя як зразка гуманної людини з відповідними гуманними якостями і переконаннями; ж) гуманітаризація навчання передбачає забезпечення такого: вибору оптимального варіанта змісту навчального матеріалу в аспекті гуманітаризації освіти і забезпечення якісної його реалізації; внесення коректив (у разі необхідності) в навчальну програму з предмета; реалізації виховного потенціалу навчального матеріалу з метою формування моральних рис і якостей особистості, духовної сфери учнів; виявлення та реалізації міжпредметних зв’язків з метою формування матеріалістичного світогляду, переконань, ідеалів, активної життєвої позиції учнів; добору та розроблення навчального матеріалу, вивчення якого сприяє максимальному впливу на емоційну та інтелектуальну сфери учнів; з) національне спрямовання навчання включає: вивчення та удосконалення української мови як єдинодержавної; формування в учнів почуття гордості за рідний край, історію свого народу, науку та культуру; забезпечення ефективності вивчення історії рідного краю, його географічного та етнографічного розміщення; оволодіння змістом, принципами, формами і методами національного виховання педагогами; створення атмосфери національного духу в навчально-виховному процесі; формування зацікавленості учнів у відродженні національної культури українського народу; активізації громадської діяльності учнів щодо пропаганди та впровадження ідей народної педагогіки у життя школи та сім’ї; і) реалізація традиційних та інноваційних технологій навчання означає: впровадження вчителями вітчизняних і зарубіжних технологій проведення уроку відповідно до його змісту, мети і завдань навчання; в разі потреби – розроблення технології конкретного структурного компонента чи підсистеми уроку, виду навчально-пізнавальної діяльності учнів; упровадження комп’ютерних прогресивних технологій навчання, розроблених та апробованих вітчизняними і зарубіжними вченими-педагогами; модернізацію застарілих технологій; к) перевірка та корекція навчальних досягнень учнів на уроці передбачає таку діяльність: включення у зміст контрольних робіт основних, істотних елементів знань навчального матеріалу; врахування основних вимог до перевірки навчальних досягнень учнів; забезпечення оптимального співвідношення перевірки теоретичних знань учнів та алгоритмів їх практичного застосування; використання інноваційних форм і методів перевірки навчальних досягнень учнів, 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів, удосконалення критеріїв та технологій моніторингу якості знань учнів;забезпечення реалізації змісту, форм і методів корекції знань і способів діяльності учнів з метою усунення прогалин у їхніх знаннях; досягнення засвоєння учняит педагогічно доцільними методами і засобами самоконтролю, взаємоконтролю. 2. Вибір і реалізація принципів навчання передбачає реалізацію таких підходів: а) принцип науковості навчання зумовлює: необхідність аналізу наукового потенціалу програмного матеріалу, в разі необхідності – його посилення; реалізацію діалектичного підходу до вивчення явищ, процесів, законів навколишньої дійсності; формування в учнів наукового світогляду, озброєння їх методами наукового пізнання, засобами реалізації навчального матеріалу; інтеграцію наукових знань у процесі навчання, розкриття хибності антинаукових теорій; б) принцип наочності передбачає: вибір педагогічно доцільного комплексу наочних посібників, зокрема і ТЗН;раціональне використання наочності для концентрації уваги учнів на основному, істотному у навчальному матеріалі; в) принцип проблемності навчання означає визначення змісту навчального матеріалу, який буде вивчатися, з використанням проблемного методу; створення проблемної ситуації у процесі вивчення нового матеріалу; здійснення управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів; дотримання послідовності етапів проблемного навчання як творчого процесу; необхідність вибору і реалізації методів та засобів пошуково-пізнавальної діяльності учнів; г) принцип самостійності й активності учнів у процесі навчання зумовлює посилення соціально-педагогічної мотивації учіння та набуття освіти; раціональну організацію самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів; максимальне включення в різні види самостійної діяльності учнів на уроці; набуття учнями навичками самостійного одержання інформації, її оброблення, аналізу, використання; формування в учнів стійкої потреби у самоосвіті та оволодінні способами надбання знань; д) принцип систематичності і послідовності навчання обумовлює формування знань, умінь і навичок учнів у логічній послідовності, дотримання логічних зв’язків у використанні методів, засобів та форм організації навчальної діяльності учнів; вироблення в учнів навичок раціонального планування навчальної діяльності, вмінь систематизувати та узагальнювати способи діяльності; забезпечення здобуття системи знань учнями у процесі виявлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків; здійснення систематичного і послідовного контролю навчальних досягнень учнів; е) принцип врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання означає дотримання такого: врахування у процесі навчання психофізіологічних, вікових та індивідуальних особливостей учнів; диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів; стимулювання самостійної індивідуальної пошуково-дослідної роботи учнів; максимальне залучення учнів до різних видів навчально-пізнавальної діяльності; виявлення і реалізацію творчого потенціалу учнів; індивідуальний підхід до оцінки знань, умінь і навичок учнів; є) принцип свідомості і міцності засвоєння знань, умінь та навичок учнів зумовлює формування в учнів діалектико-матеріалістичного розуміння світу; розкриття значущості знань як інструмента самопізнання; озброєння учнів способами систематизації і узагальнення знань, методами учіння, зокрема самоосвіти, самореалізації, самовдосконалення; використання ефективних методів розвитку основних психічних процесів учнів; забезпечення єдності знань і переконань, слова і дії, свідомості і поведінки учнів; ж) принцип зв’язку теорії з практикою, навчання з життям потребує: розкриття у процесі навчання об’єктивних закономірностей, законів, ідей; формування в учнів нового мислення, вміння жити в нових суспільних відносинах; ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва, соціально-економічними перетвореннями у нашій країні та за рубежем; висвітлення способів підвищення продуктивності праці виробників, працівників культури і науки; розкриття сутності і специфіки політичних і соціально-економічних процесів, які відбуваються нині в нашій країні; необхідність інформування учнів про стан соціально-економічних і правових відносин між країнами світу; широке використання в навчально-виховному процесі засобів масової інформації, зоврема – передач щодо позитивного досвіду трудових колективів району, міста, області, країни; з) принцип єдності освітньої, виховної і розвивальної функцій навчання зумовлює аналіз програмового матеріалу з метою виявлення його освітнього, виховного та розвивального потенціалів; визначення триєдиної мети навчання: освітньої, виховної, розвивальної; раціональний вибір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності учнів з метою досягнення триєдиної мети уроку; формування способів розумової діяльності учнів, розвиток їх образного, логічного, абстрактного і конкретного мислення у процесі навчання; поєднання факторів інтенсифікації та оптимізації навчання учнів; розвиток творчих здібностей школяів; необхідність максимально ефективного впливу особистості вчителя на учнів. 3. Вибір та реалізація методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності учнів на уроці означає таке: а) вибір та реалізація методів навчання як добір і реалізація вчителем раціонального комплексу методів навчання з урахуванням специфіки змісту, мети та завдань уроку, індивідуальних особливостей учнів, рівня їх навчальної підготовки; корекція вибору та реалізації методів навчання у процесі уроку; забезпечення зв’язків і залежностей між складовими методу: мета вчителя та учнів, діяльність вчителя та учнів, суб’єкт-суб’єкт (учитель-учень), що рухаються вперед у своєму вдосконаленні та розвитку в навчальній діяльності; вибір і використання на уроці методів контролю і корекції знань, умінь та навичок учнів; раціональний вибір та використання методів стимулювання навчальної діяльності учнів, розвитку інтересу до навчання, відповідальності за його результати; використання методів формування і розвитку загальнонавчальних і спеціальних умінь, навичок учнів; використання методів, що сприяють формуванню та розвитку умінь і навичок самостійної праці учнів; б) вибір та реалізація на уроці засобів навчання означає врахування особливостей змісту, мети і завдань уроку; раціональний вибір сукупності вербальних і наочних засобів навчання (слово випереджує, слідує, супроводжує наочність), ТЗН та засобів ІКТ; вибір і реалізацію засобів розвитку мислення (образного, логічного, абстрактного) та уяви учнів у процесі навчання; дотримання санітарно-гігієнічних вимог і норм витрат часу на використання аудіовізуальних засобів навчання на уроці; формування вмінь і навичок в учнів використання засобів навчання в навчальній діяльності; в) вибір та реалізація форм організації навчальної діяльності учнів на уроці передбачає врахування специфіки змісту, мети і завдань навчання у виборі форм організації навчальної діяльності учнів; визначення раціональної сукупності колективних, групових та індивідуальних форм організації навчальної діяльності учнів на уроці; вибір та реалізацію домінуючої форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці; дидактичне забезпечення форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці; забезпечення педагогічного керування фронтальною, груповою та індивідуальною діяльністю учнів; взаємозв’язок методів, засобів навчання і форм організації навчальної діяльності учнів на уроці. III. Зміст психологічної підсистеми уроку вкючає такі компоненти: психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвиток вищих психічних процесів учнів, розвиток емоційно-вольової сфери учнів, біологічний фундамент учнів. Розглянемо зміст кожного з перерахованих вище компонентів. Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці зумовлюють: постановку розвивальної мети, необхідність мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів (соціальні, освітні, прагматичні, навчальні, естетичні, власне пізнавальні та особисті мотиви): чіткість їх визначення та узгодження зі змістом навчального матеріалу; визначення змісту педагогічної діяльності вчителя (повідомлення, формулювання, формування, доведення, розкриття, розвиток) та учнів (усвідомлення, запам’ятовування, відтворення, практичне застосування тощо); забезпечення науковості, гуманістичного та гуманного спрямування навчання, поглиблене вивчення основного, істотного в навчальному матеріалі, диференціацію навчання з урахуванням психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів; реалізацію у процесі навчання на уроці системи операцій, яка дає учням можливість розв’язувати навчальні завдання (операційна діяльність); добір відповідного змісту навчального матеріалу, методів та технологій навчання; спрямовування учнів на проектувальну навчально-пізнавальну діяльність (зокрема – і проведення „уроків-проектів“); орієнтацію учнів на вирізнення у способі дій трьох функціональних відмінностей – виконавчої, орієнтувальної, контрольної (виконавча забезпечує відображення об’єктів і явищ навколишнього середовища, орієнтувальна – виділення суттєвих якостей і властивостей об’єктів, контрольна включає оцінку учнем виконаної операції). Розвиток вищих психічних процесів учнів на уроціпередбачає: а) вибір змісту, методів і засобів розвитку в учнів відчуттів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;урахування у процесі навчання специфіки видів відчуттів та їх характеристик: а) зорові, слухові, смакові, нюхові; б) органічні відчуття, відчуття рівноваги і рухові відчуття; в) дотикові та больові відчуття;визначення для групи учнів (або – одного учня) окремого виду відчуття-домінанти і спрямування їхньої навчально-пізнавальної діяльності на його формування; реалізацію у процесі навчання закономірностей відчуття (абсолютний поріг відчуття, абсолютна чутливість, адаптація); вибір дидактичного матеріалу з метою задіяння різних аналізаторів учнів у процесі розвитку відчуттів; реалізацію різних способів інтеграції відчуттів різних видів; б) розвиток сприйняття і спостережливості в учнів у процесі навчання передбачає раціональний вибір та реалізацію на уроці змісту, форм, методів і засобів розвитку в учнів сприйняття та спостережливості з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів; урахування у процесі навчання такої властивості сприйняття та спостереження, як вибірковість (в центрі уваги істотне; решта – фон); розвиток сприйняття в учнів на основі знання його основних характеристик (константність, предметність, цілісність, узагальненість); формування в учнів цілеспрямованого сприйняття і спостереження, тобто умінь і навичок спостерігати предмети і явища, порівнювати їх і розрізняти; раціональний добір змісту навчального матеріалу, форм і методів формування в учнів допитливості та інтересу до навколишнього світу, навчального предмета, теми, що вивчається на уроці; в) розвиток уваги в учнів у процесі навчання зумовлює таке: вибір і реалізацію змісту навчального матеріалу, методів і засобів розвитку уваги учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;урахування вчителем у процесі розвитку уваги учнів зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють вибірковість уваги;раціональне використання способів і засобів тренування зовнішнього прояву уваги учнів;забезпечення раціонального поєднання розвитку довільної і недовільної уваги учнів у процесі навчання; забезпечення цілеспрямованого формування в учнів основних властивостей уваги (зосередженість, стійкість, обсяг, розподіл, переключення); реалізацію сукупності факторів виховного характеру, що сприяють розвитку уваги (почуття обов’язку і відповідальності, організованість, дисциплінованість, самостійність тощо); г) розвиток в учнів пам’яті у процесі навчання передбачає: вибір та реалізацію змісту, методів і засобів розвитку пам’яті в учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;реалізацію прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які сприяють запам’ятовуванню, збереженню в пам’яті вивченого матеріалу, відтворенню і розпізнаванню інформації;раціональне поєднання розвитку різновидів пам’яті з орієнтацією на розвиток оперативної та довготривалої;психолого-педагогічну установку в процесі навчання на запам’ятовування учнями вивченого матеріалу;виділення у процесі навчання мети-домінанти в розвитку пам’яті учнів (переважне формування одного-двох видів);формування в учнів раціональних прийомів запам’ятовування та тренування пам’яті;врахування у процесі навчання об’єктивної властивості пам’яті людини – здатності забувати; д) розвиток в учнів мислення у процесі навчання потребує: вибору змісту, методів та засобів розвитку мислення учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;оптимальності поєднання слухових, зорових, рухових аналізаторів розвитку мислення учнів;раціональності вибору і використання способів формування в учнів мислительних операцій (порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування);забезпечення інтеграції основних форм мислення (поняття, судження, умовивід) у процесі його розвитку;добору і реалізації способів і засобів розвитку предметно-дієвого, наглядно-образного і абстрактного мислення в комплексі чи одного із них – домінуючого;розвитку усного та писемного мовлення учнів як засобу мислення і спілкування. 3. Розвиток в учнів емоційно-вольової сфери у процесі навчання означає раціональний добір змісту, методів і засобів розвитку в учнів емоцій, почуттів, волі; урахування вчителем у процесі навчання взаємодії позитивних і негативних емоцій, неможливості існування однієї без іншої; ознайомлення учнів з формами зовнішнього прояву емоцій у їх оптимальному варіанті; забезпечення умов для гарного настрою учнів у процесі навчання; вибір і використання (залежно від ситуації) способів попередження афекту і стресів в учнів на уроці; формування в учнів вищих почуттів (моральних, інтелектуальних, естетичних) у процесі навчання; формування в учнів навичок управляти своїми почуттями; формування в учнів волі і умінь переборювати труднощі, перешкоди тощо; формування в учнів таких якостей особистості як цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримка, мужність, сміливість, дисциплінованість. 4. Урахування індивідуально-типологічних особливостей особистості учня у процесі навчання передбачає диференційований вибір змісту та обсягу навчального матеріалу, форм, методів і засобів навчання з урахуванням типів темпераменту учнів; забезпечення оптимального темпо-ритму діяльності учнів на уроці з урахуванням особливостей типів темпераменту учнів; мотивацію і цільову установку в процесі навчання та підвищення продуктивності праці учнів, досягнення мети навчально-пізнавальної діяльності; виявлення природних задатків учнів і розвиток на цій основі їх здібностей; урахування у процесі навчання особливостей мислення учнів (конвергентне, дивергентне) та типів інтелекту (конкретний, символічний, абстрактно-семантичний, соціальний). 5. Стиль спілкування вчителя та учнів на уроці – це:орієнтація вчителя й учнів на формування спілкування вищого рівня (на основі спільної мети і діяльності, врахування індивідуальних можливостей кожного учасника процесу);забезпечення демократичного стилю спілкування вчителя та учнів на уроці як важливої передумови реалізації і самореалізації потенційних можливостей суб’єктів навчального процесу; взаємна позитивна установка вчителя та учнів на паритетність спілкування на уроці;формування в учнів умінь і навичок самооцінки стилю спілкування у системах: „учитель-учень“, „учень-учень“;здійснення соціалізації особистості учня у процесі спілкування на уроці. IV. Зміст виховної підсистеми уроку включає такі компоненти: постановку виховної мети, інтеграцію основних аспектів виховання, особистісно орієнтований підхід до виховання, виховання засобами змісту навчального матеріалу, принципи виховання; методи і форми організації виховання, самовиховання та самовдосконалення учнів; контроль, самоконтроль і корекція виховного процесу на уроці. 1. Педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку означає:мотивацію постановки виховних цілей та завдань (соціальних, психологічних, педагогічних, професійно-орієнтованих, етичних, естетичних та ін.); урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості під час постановки і реалізації виховних цілей і завдань; визначення виховної мети-домінанти, способів її досягнення на уроці; корекцію виховних цілей і завдань у ході уроку (за необхідністю); форсування в учнів умінь формування потреб у самовихованні; постановки мети самовиховання, визначення шляхів її досягнення; контрольно-аналітичну діяльність учителя та учнів щодо ефективності постановку виховної мети уроку і способів її досягнення. 2. Інтеграція основних компонентів системи виховання особистості передбачає знання соціально-педагогічної значущості основних складових системи виховання особистості та їх сутності (національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне, валеологічне виховання тощо); визначення педагогічно доцільного комплексу основних компонентів системи виховання особистості на основі виявлення в них спільних елементів; вибір окремого компонента-домінанти на основі співвіднесення його з виховною метою та завданнями уроку, рівня вихованості учнів; забезпечення інтеграції цілей, завдань і змісту навчання, виховання і розвитку особистості на уроці. 3. Особистісно орієнтований підхід до виховання учнів на уроці зумовлює перехід установки на виховання як зовнішніх впливів у внутрішню потребу учня; визначенняперспективної траєкторії виховання, проектування та моделювання домінуючих на певному уроці напрямів виховання особистості учня; поєднання соціально значущих і особистісних мотивів виховання і самовиховання учнів у процесі навчання;прогнозуваннякінцевого результату виховання – соціально-психологічного, професійного, етичного статусу вихованої людини. 4. Виховання засобами змісту навчального матеріалу потребує аналізу змісту теми уроку з метою з’ясування його виховних можливостей;визначення тих виховних елементів, які доцільно реалізувати на певному уроці з урахуванням потреб, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості;добору навчального матеріалу із додаткових джерел інформації з метою посилення виховного впливу змісту навчального матеріалу на учнів. 5. Вибір принципів виховання учнів на уроці передбачає врахування специфіки змісту навчального матеріалу, поставлених цілей і завдань виховання, рівня вихованості учнів; виокремлення педагогічно доцільного комплексу принципів виховання учнів на певному уроці, зокрема – і принципу-домінанти, вибір раціональних способів їх реалізації; корекцію реалізації принципів виховання учнів у процесі навчання залежно від психолого-педагогічної ситуації, що склалася на уроці. 6. Вибір і реалізація методів, форм і засобів виховання учнів у процесі навчання означає таке:доцільність вибору та реалізації форм, методів і засобів виховання учнів відповідно до змісту навчального матеріалу, виховної мети і завдань;використання диференційованого підходу до вибору методів і засобів виховного впливу на учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;раціональне поєднання фронтальних форм виховної роботи з учнями на уроці;озброєння учнів методами і прийомами самовиховання; корекцію (в разі необхідності) в ході уроку використання форм, методів і засобів виховання. 7. Психолого-педагогічне управління процесом виховання, самовиховання та самовдосконалення учнів на уроці передбачає розкриття особистісної та соціальної значущості вихованості людини; створення на уроці таких ситуацій, які б спонукали учнів до самовиховання, до формування тих рис характеру, які стали їхньою потребою; використання різних засобів стимулювання прагнень учнів до самовдосконалення; створення на уроці оптимального психомікроклімату, становлення демократичних відносин у процесі навчання на засадах довіри, взаємоповаги, взаєморозуміння. 8. Контроль, самоконтроль і корекція виховного процесу на уроці потребує аналізу досягнення виховної мети;перевірку повноти реалізації виховного потенціалу навчального матеріалу; зосередження уваги на тих чи інших виховних елементах і сприйнятті їх учнями;внесення коректив у ході заняття щодо постановки мети і завдань виховання учнів, добору змісту навчального матеріалу з об’єктивно можливими виховними елементами; спонукання учнів до самооцінки власних дій, вчинків, висловлювань. V. Зміст санітарно-гігієнічної підсистеми уроку включає такі компоненти: забезпечення санітарії та гігієни навчальних приміщень, фізіолого-педагогічні передумови організації навчання, гігієнічне навчання і виховання учнів на уроці. 1. Забезпечення гігієни навчальних приміщень, праці вчителя та учнів на уроці передбачає гігієну обладнання, навчально-матеріального і технічного оснащення уроку відповідно до санітарно-гігієнічних норм; дотримання норм оптимального температурного режиму в класі; раціональне використання природного і штучного освітлення класної кімнати, навчального кабінету; забезпечення гігієни робочих місць учителя та учнів; наукову організацію праці вчителя та учнів з точки зору ергономіки (зручності та швидкодії); створення на уроці позитивної психофізіологічної атмосфери, взаємної поваги і довіри. 2. Реалізація фізіолого-гігієнічних передумов організації навчання на уроці означає таке: забезпечення оптимального рівня працездатності учнів на уроці на основі знання і врахування їхніх вікових психофізіологічних особливостей; врахування у процесі навчання закономірностей динаміки працездатності учнів протягом уроку, робочого дня, тижня; дотримання норм навантаження учнів на уроці; використання оптимальних засобів підтримки працездатності учнів на уроці (зміна видів діяльності, змістові та часові фізичні, музичні паузи тощо); гуманні стосунки у підсистемах: „учитель-учень“, „учень-учень“; прагнення до максимально об’єктивної оцінки навчальної праці учнів та її результативності, стимулювання їхньої ініціативи, активності, творчості. 3. Гігієнічне навчання і виховання учнів на уроці зумовлює дотримання нормативних документів, положень науки і практики у цій галузі, досвіду роботи вчителів щодо змісту санітарно-гігієнічної освіти та виховання учнів;реалізація педагогічно доцільних форм організації гігієнічного навчання учнів (виявлення знань гігієни у змісті навчального предмета, проведення „уроків здоров’я“, проведення факультативів, практичних занять, гігієнічних тренінгів тощо); дотримання принципів гігієнічного навчання учнів (подолання „бар’єру тривіальності“, спонукання учнів до критичного перегляду своїх санітарно-гігієнічних знань, стимулювання пізнавальної активності учнів, раціональне використання наочності); використання на уроці продуктивних методів гігієнічного навчання та виховання учнів; реалізацію оптимальних методів і засобів попередження неврозів, психопатії, акцентуації особистості – ознак розладу нервової системи учнів; суворе дотримання норм тривалості безпер
|