В) Словники для машинного перекладуЩоб перекласти текст з однієї мови на іншу, необхідно виконати такі етапи роботи: -зрозуміти текст, який треба перекласти; це можливо за умови, якщо перекладач знає граматику вихідної мови, тобто, словозмінні форми кожного слова в перекладеному тексті, а також правила поєднання слів у реченні; -вміти поставити у відповідність кожному слову й кожній конструкції слово у потрібній формі, як цього вимагає граматика вхідної мови, тобто мови, на яку перекладається текст, а також правильно побудувати речення. Для комп'ютера слово "зрозуміти" нічого не значить, його слід замінити висловом "поставити у відповідність певним формам слів семантичну інформацію словника". Отже, автоматичний словник для машинного перекладу - це серія словників: а) морфологічного аналізу, б) синтаксичного аналізу, в) синтаксичного синтезу, г) морфологічного синтезу, які будуються здебільшого у вигляді таблиць, та словника, семантичного, у якому для кожного слова нерекладуваної мови наводяться значення у мові, на яку здійснюється переклад» [9, с. 192-197].
Завдання 12. У чому проявляється прикладна спрямованість (зв'язок з природною мовою) інтелектуальних інформаційних технологій? «Розвиток сучасних інтелектуальних інформаційних технологій усе наполегливіше вимагає розроблення досконалих засобів лінгвістичного забезпечення інформаційних систем, що висуває відповідні завдання й до лексикографічної галузі. Комп'ютерні лексикографічні системи виступають у двох іпостасях: як результат лінгвістичних досліджень певних ділянок мовознавства і водночас як конструктивні елементи для «вбудовування» в контури автоматичного опрацювання природномовних об'єктів. Така двоїстість, а також прикладна спрямованість зазначених систем спричиняють цілий ряд особливостей, що відіграють роль методологічних настанов як для традиційної лексикографії, так і для проектування засобів лінгвістичного забезпечення. Першою особливістю є яскраво виражена тенденція до лексикографування найширшого кола мовних явищ та розроблення таких методів і моделей, які дозволяють поєднувати в одному лексикографічному середовищі різні за своєю природою мовні феномени. Тобто все більше актуалізується універсальність лексикографічного методу (вона насправді випливає з універсальності лексикографічного ефекту в інформаційних системах) і прагнення до побудови інтегрованих лексикографічних структур, здатних до адекватнішого представлення мови в її цілісності. Другою особливістю виступає необхідність розроблення формалізованих моделей мовної та лінгвістичної компетенції людини і взагалі властивостей її мовнорозумового апарату з метою використання відзначених моделей при проектуванні людино-комп'ютерних систем штучного інтелекту. Практична потреба у створенні автоматизованих систем розуміння природної мови може реалізуватися тільки через трансформацію тлумачного словника у словник семантичний. Підкреслимо ще одну характерну особливість сучасного етапу і лексикографії, і лінгвотехнології — необхідність моделювання лінгвістичних об'єктів у їх репрезентативному обсязі, тобто такому, що охоплює відповідні мовні явища в цілому, а не лише окремі, хоч і показові приклади. Для лексичної системи ця вимога «тягне» мінімальні обсяги в 200-300 тис. і більше словникових одиниць або в категоріях семантичних станів — 10-20 млн. Урешті-решт бажання інтегруватися в сучасний світовий мовний простір спонукає до реалізації вказаних завдань у таких технологічних середовищах, які б легко адаптувалися та інтегрувалися. Зрозуміло, що для задоволення таких вимог слід мати й відповідний науково-технічний інструментарій, необхідними складниками якого виступають як аспектологія, так і технологія лексикографічної діяльності. На думку авторів, саме теорія лексикографічних систем містить усі необхідні компоненти такого апарату, а її технологічна складова надає достатні засоби для розроблення структури українського лінгвістичного корпусу і національної словникової бази та їх фактичної побудови» [14].
Завдання 13. Які завдання вдалося розв’язати Українському мовно-інформаційному фонду? «Деякі завдання вже зараз вдалося розв'язати за допомогою втілення концептуально нового технологічного підходу до лексикографічної проблематики. Слід зазначити, що вперше в українській лінгвістичній науці й практиці вдалося побудувати інтегроване лексикографічне середовище, в якому об'єднано такі різнорідні мовні явища, як словозміна, вимова і наголос, синонімія, антонімія та фразеологія. Зауважимо, що зазначені явища втілено в їх репрезентативному обсязі (словниковий реєстр уже зараз перевищує 180 тис. словникових одиниць і понад 4 млн. словоформ, кількість синонімічних рядів перевищує 9200, антонімічних комплексів — понад 2200, фразеологізмів — понад 60 тис). За допомогою ІЛС «Словники України» стає можливим проведення фундаментального дослідження цілого ряду українських правописних проблем на максимально повному мовному матеріалі, глибоке вивчення лексико-граматичного складу української фразеологічної системи, явищ омонімії, у тому числі й граматичної, низки дериватологічних проблем, дослідження внутрішньої структури синонімічних рядів та антонімічних комплексів тощо. Стає реальною глибока автоматизація процесів укладання орфографічних та орфоепічних словників української мови. Технологічно прозорими виявляються процедури автономного використання та інтегрування окремих функцій ІЛС «Словники України» в інші лексикографічні продукти. На основі використання методів теорії лексикографічних систем створено (також уперше) комп'ютерну ЛБД Словника української мови з маніфестацією всіх основних елементів його структури (зауважимо, що спроби в минулому навіть часткового вирішення цього завдання закінчувалися, по суті, нульовими результатами). Створення ЛБД СУМа дозволило в практичному плані поставити і певною мірою розв'язати низку складних лінгвістичних проблем. Серед них слід відзначити: побудову структури словникових дефініцій та встановлення її зв'язків з різними таксономічними схемами (принаймні для дієслова цю проблему розв'язано на концептуальному рівні); автоматично виявляти синонімічні лексико-семантичні варіанти лексем; досліджувати системні ефекти взаємозв'язків граматичної та лексичної семантики тощо. Характерною рисою нової технології тлумачної лексикографії є її комплексність, яка ґрунтується на створенні, системному узгодженні та використанні усіх забезпечувальних ланок лексикографічного процесу — електронної бібліотеки (корпусу) текстів, автоматизованої лексичної картотеки та власне технологічної лексикографічної підсистеми. Завдяки комплексному підходу до проблематики тлумачної лексикографії постають реальнішими контури національної словникової бази, створення якої як цілісної інформаційно-лінгвістичної системи здійснюється за Указом Президента України «Про розвиток національної словникової бази». Розроблена у Фонді системотехніка і технологія комп'ютерної лексичної картотеки, обсяг якої вже зараз перевищує 25 млн. слововживань, за умов її розвитку та вдосконалення дозволить сформувати експериментально-фактографічну базу вітчизняного мовознавства з принципово новими якісними та кількісними параметрами. Автоматизоване формування лексикографічної бази даних СУМа і втілення її у локальній мережі з наступною реалізацією в глобальному варіанті створює передумови для ефективної технології словникарства, яка може послужити основою для організації всієї лексикографічної роботи в Україні. Зрозуміло, що в ряду лексикографічних напрямів, охоплених розвинутим у цій і попередній статтях концептуальним підходом, тлумачна лексикографія через свою специфіку посідає центральне місце. Зрозуміло також, що з укладанням основного корпусу СУМа справжня лексикографічна робота тільки розпочинається. І справа тут не лише в тому, що лексикографічні праці, а тим більше великі, фундаментальні словники застарівають ще до їх публікації. Основним рушієм тут виступає бажання і практична можливість використати розвинений і відпрацьований у процесі укладання СУМа науковий, організаційний та технологічний апарат для створення принципово нової для української лексикографії продукції. Ще один аспект, який був абсолютно нереальним у традиційній лексикографії,— це організація спільної праці над Словником української мови практично всіх основних мовознавчих кафедр українських університетів. Зараз в Українському мовно-інформаційному фонді HAH України завершується розроблення онлайнового варіанта фундаментальної академічної лексикографічної системи «Словник української мови». Опрацьовується системотехніка й порядок взаємодії між центральним і периферійними осередками цієї системи, і через певний час вона може бути інстальована на комп'ютерних системах мовознавчих кафедр з метою розподілу лексикографічної праці та організації скоординованого лексикографічного процесу. Фактично це й започаткує практичну роботу Української лінгвістичної мережі, що надасть унікальну можливість для функціонування постійно діючого всеукраїнського лінгвістичного діалогу і безперервного вдосконалення й розвитку Словника української мови» [14, c. 83-86]. Завдання 14. Комп’ютерна лінгвістика – це лінгвістична дисципліна, яка вивчає можливості використання комп’ютерних технологій для вирішення різних завдань, пов’язаних з мовою. Що таке комп’ютерна лінгвістика? « Комп'ютерна лінгвістика як складова частина науки про мову вивчає лінгвістичні основи інформатики і всі аспекти зв'язку мови, мислення як форми думки і моделювання мовної дійсності за допомогою комп'ютерних програм. Комп'ютерна лінгвістика досліджує проблеми мовних одиниць – менших за слово, які дорівнюють слову, словосполучень, речень (висловлювань), тексту в цілому, а також проблеми моделювання мовленнєвих операцій вилучення змісту з тексту або перекладу текстів з однієї мови на іншу. Можливості лінгвістичних автоматів розширюються, і, як наслідок, стає більш широкою проблематика комп'ютерної лінгвістики. Комп'ютерна лінгвістика посідає проміжне місце між двома науками - прикладною лінгвістикою і інформатикою. Прикладну лінгвістику ми розуміємо як більш широке поняття, де є місце будь-якому застосуванню лінгвістики у практичній діяльності - у математиці, дидактиці, інформатиці, комп'ютерах. Людина живе в інформаційному середовищі. Сучасна інформаційна технологія включає значну кількість автоматизованих інформаційних систем (і їх кількість зростає), засобів масової комунікації, телезв'язку і радіообміну, систем машинного перекладу, діалогових, питально-відповідних, експертних систем, що допомагають людині приймати рішення. Мовна практика інформаційного суспільства, а також сучасні теоретичні дослідження оперують машинними фондами мов, алгоритмами і програмами автоматичної переробки текстів, моделюванням розумовомовленнєвої діяльності, створенням автоматів, що не тільки записують і реєструють, але й розуміють людську мову і думку. Людська мова, природна мова для комунікації співтовариств людей, залишається потужним і незамінним засобом передачі інформації, тому її введення в комп'ютер пов'язане з процесом переробки повідомлення природної форми у формальну мову. У пам'яті людини інформація записана у вигляді імпульсів. Філологічними одиницями пам'яті виступають набори різної кількості нейронних імпульсів, здатні цілісно повторюватися. Кожна з цієї кількості нейронів ніби буква універсального нейронного коду чи кодових слів. Слово - це наступна, більш складна сутність. Інформація з пам'яті вилучається двома способами: рефлекторно, під впливом запам'ятованих сигналів (наприклад, коли їх упізнають або заучують), і спонтанно, тобто незалежно від сприйнятих сигналів (прикладом можуть бути тексти художніх творів). Унаслідок циклічного повторення кодових слів, що зберігають різного роду інформацію про образи пам'яті, у тому числі образи слів рідної мови, відтворення останніх підпорядковується певним закономірностям. На другому кінці цього ланцюжка зростання сутностей - як за абсолютним розміром фізичної протяжності, так і за складністю сприйняття - знаходиться текст. Дослідження тексту складається із трьох етапів: аналізу конкретних умов виникнення тексту; вивчення умов входження цього тексту до певної сфери культури; загальних історичних закономірностей розуміння і тлумачення тексту на фоні розвитку культури, прогресу у знаннях і мовному спілкуванні. Перші два етапи належать до окремих розділів філології, останній - до загальної. Якщо розглядати питання щодо походження тексту від найдрібніших сутностей до певного цілого і щодо подальшого його функціонування в автоматизованих системах при спілкуванні людини з цими системами, то виходить, що прикладна філологія вивчає всі три види проблем загальної філології. Тому до сфери комп'ютерної лінгвістики при опрацюванні текстів будуть належати питання, пов'язані з виникненням, існуванням, тлумаченням, збереженням, передаванням і використанням текстів у прагматичному розумінні» [2, c. 20-21]. Завдання 15. Який основний інструмент використовує комп’ютерна лінгвістика? «Компьютерная лингвистика как особая прикладная дисциплина выделяется прежде всего по инструменту — то есть по использованию компьютерных средств обработки языковых данных. Поскольку компьютерные программы, моделирующие те или иные аспекты функционирования языка, могут использовать самые разные средства программирования, то об общем метаязыке говорить вроде бы не приходится. Однако это не так. Существуют общие принципы компьютерного моделирования мышления, которые так или иначе реализуются в любой компьютерной модели. В основе этого языка лежит теория знаний, разработанная в искусственном интеллекте и образующая важный раздел когнитивной науки. Основной тезис теории знаний гласит, что мышление — это процесс обработки и порождения знаний. «Знания» или «знание» считается неопределяемой категорией. В качестве «процессора», обрабатывающего знания, выступает когнитивная система человека. В эпистемологии и когнитивной науке различают два основных вида знаний — декларативные («знание что») и процедурные («знание как»2)). Декларативные знания представляются обычно в виде совокупности пропозиций, утверждений о чем-либо. Типичным примером декларативных знаний можно считать толкования слов в обычных толковых словарях. Например, чашка — 'небольшой сосуд для питья округлой формы, обычно с ручкой, из фарфора, фаянса и т.п.'. Декларативные знания поддаются процедуре верификации в терминах «истина—ложь». Процедурные знания представляются как последовательность (список) операций, действий, которые следует выполнить. Это некоторая общая инструкция о действиях в некоторой ситуации. Характерный пример процедурных знаний — инструкции по пользованию бытовыми приборами. Ср. текст инструкции о настойке видеосигнала для видеомагнитофона: 1) Выберите видеоканал. 2) Включите выключатель «Проверочный канал». 3) Установите переключатель «Система» в «I» положение. 4) Отрегулируйте ТВ канал таким образом, чтобы настроечная сетка была-четко видна. Моделирование общения. В узком смысле проблематика компьютерной лингвистики часто связывается с моделированием общения в частности, с обеспечением общения человека с ЭВМ на естественном или ограниченном естественном языке. Это относится к оптимизации языка как средства общения. Впрочем, компьютерные модели общения часто используются для изучения самого процесса общения. Остановимся подробнее на опыте создания и использования именно таких моделей. Изучение уже накопившегося опыта эксплуатации компьютерных систем, требовавших обеспечения взаимодействия с ЭВМ на естественном языке, позволило исследователям по-новому взглянуть на функции и структуру естественной коммуникации. В центр внимания попали вопросы, которые ранее были на периферии теории диалога, дискурс-анализа и теории коммуникации. Что обеспечивает естественность общения? Каковы условия связности беседы? Когда общение оказывается успешным? В каких случаях возникают коммуникативные неудачи и можно ли их избежать? Какие стратегии общения используют участники коммуникативного взаимодействия при достижении своих коммуникативных целей? Это далеко не исчерпывающий список теоретических проблем, обнаружившихся в связи с функционированием компьютерных моделей общения» [1, с. 14, 20-21].
Завдання 16. Які практичні завдання можна виконувати, використовуючи комп’ютерну лінгвістику? «Згідно з окресленими в попередній темі «Складові прикладної і комп'ютерної лінгвістики» видами опрацювання текстів, зараз використовують такі КЛС: — аналізу й синтезу усних текстів; — аналізу й синтезу писемних текстів; — перетворення усних текстів у писемні й навпаки; — набирання текстів; — коректури текстів; — криптографування текстів; — описування документів; — індексування текстів; — пошуку інформації; — реферування текстів; — редагування текстів; — перекладання текстів; — навчання мови; — генерування монологічних текстів (експериментальні системи); — ведення діалогу; — розуміння текстів (експериментальні системи); — словникові системи (лексикографічні бази даних). Цей перелік не є вичерпним — з розвитком комп'ютерних технологій він буде постійно розширюватися й доповнюватися. За ступенем автоматизації опрацювання текстів ЛС поділяють на: — комп'ютеризовані (комп'ютер використовують лише як інструмент, всю інтелектуальну роботу з опрацювання тексту виконує людина); — автоматизовані (комп'ютер виконує частину відносно простих операцій з опрацювання тексту, а людина виконує всі складні операції та керує системою); — автоматичні (комп'ютер виконує більшу частину всіх операцій з опрацювання тексту, а людина виконує найскладніші операції та здійснює керування системою). Крім таких спеціалізованих ЛС, лінгвістичне забезпечення використовують в усіх інших без винятку комп'ютерних системах, оскільки всі вони спілкуються з людиною-оператором певною мовою (наприклад, мовою меню, обмеженою природною мовою тощо). Тому ПЛ і КЛ виходять далеко за власні межі — в ділянку інформаційних технологій» [10, c. 201-202].
Завдання 17. Що є об’єктом і предметом комп’ютерної лінгвістики? «Об'єкт дослідження КЛ становить мова в усіх трьох способах свого існування: • мовна система - сукупність певних одиниць з властивими їм формальними, змістовими та функціональними властивостями; • мовлення - різноманітні продукти реалізації мовної системи в певних умовах та ситуаціях комунікації; • мовна діяльність - процес використання мовної системи й створення продуктів такого застосування мови в тих чи інших умовах комунікації. Як бачимо, об'єктом розв'язання конкретних завдань у межах КЛ може бути кожен зі складників відомої тріади Ф. де Сосюра: - langue "мова" - parole "мовлення" - langage "мовна діяльність". Від традиційної, некомп'ютерної, лінгвістики КЛ відрізняє особливий спосіб вивчення об'єкта за допомогою комп'ютера. Він зумовлює необхідність розроблення методів та прийомів аналізу й синтезу мовних фактів, відмінних від традиційних. Недарма у вищеподаному визначенні КЛ з праці А.М.Баранова з'явилося слово "моделювання". Предмет дослідження КЛ – ознаки будови, змісту та функціонування одиниць мовної системи, продуктів мовлення та мовної діяльності - звукових або письмових текстів, які могли б служити для їхнього моделювання й використання в процесах комп'ютерного опрацювання мовної інформації. Комп'ютерна лінгвістика є водночас дисципліною теоретичною, фундаментальною і практичною, прикладною. Застосування нового дослідницького інструмента - комп'ютера - дає змогу на якісно новій фактичній основі, за допомогою нових дослідницьких методів та прийомів аналізу й синтезу мовних фактів розв'язувати теоретичні завдання сучасного мовознавства, одержувати відомості про будову та функціонування мовних об'єктів, які уможливлюють зміни в самій парадигмі знання про мову, оскільки дозволяють не лише по-іншому розв'язувати старі, а й ставити нові лінгвістичні завдання. Використання спеціального технічного засобу і підпорядкованих йому прийомів та процедур моделювання мовних об'єктів ставить КЛ в ряд інших прикладних лінгвістичних дисциплін, таких, наприклад, як лінгводидактика, логопедія, експериментальна фонетика, стенографія, нейро- та біолінгвістика. Врахування комплексного характеру предмета дослідження КЛ, специфіки використання в її дослідженнях особливого технічного засобу дає підстави сформулювати таке її визначення» [4, с. 8-9]. Завдання 18. Чому стандартизація термінології вважається компонентом мовної політики? «Найважливішим результатом діяльності національної стандартизації є розроблення та прийняття національних НД. Розроблення НД здійснюють згідно з планами національної стандартизації, які формують щорічно за усталеною процедурою щодо експертизи та відбирання пропозицій. План містить перелік тем відповідно до пріоритетних напрямів, роботу над якими профінансовано. На сучасному етапі пріоритетними є такі напрямки: - стандарти, дотримання вимог яких сприймаються як доказ відповідності вимогам директив «нового підходу», запроваджених в Україні як технічні регламенти; - стандарти на технологічні процеси, насамперед, які визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо); - стандарти у сфері інформаційних технологій, зокрема, на автоматизовані системи управління; - стандарти на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів; - перегляд та удосконалення національних стандартів на терміни та визначення. Станом на серпень поточного року розроблено та прийнято більше ніж 8000 ДСТУ, які разом з іншими категоріями НД становлять загальний фонд національних НД - 8515 документів. Важливою характеристикою фонду є ступінь гармонізації національних стандартів та кількість впроваджених міжнародних та європейських стандартів. Ступінь гармонізації ДСТУ становить 51 %, тоді як ГОСТ - лише 9 %, а ступінь гармонізації чинного в Україні загального фонду стандартів (ДСТУ + ГОСТ) - 22 %. Серед розроблених ДСТУ за критеріями поширеності та значущості треба виокремити такі стандарти: - на терміни та визначення, разом із правилами їх розроблення та особливостями експертування; - управління якістю; - екологічного управління та на методи контролю якості ґрунтів, води і повітря, що дає змогу оцінити стан природного довкілля; - на методи контролю харчових продуктів і товарів широкого вжитку, методи випробування та аналізу продукції промислового призначення. Одним із пріоритетів національної стандартизації є розроблення ДСТУ на терміни та визначення, адже до проголошення незалежності вся нормативна та технічна документація видавалась лише російською мовою й не існувало стандартів з науково-технічної термінології. Без стандартизованої термінології неможливо розробити якісні стандарти, забезпечити інформаційну сумісність. У процесі розроблення термінологічних стандартів виявлено кілька серйозних проблем: відсутність системного підходу, слабкий інформаційний зв'язок між фахівцями суміжних галузей, що спричиняло дублювання, бажання розробника подати у проекті стандарту з вузької галузі максимальну кількість термінів за рахунок загальнонаукових та загально технічних термінів, номенклатури виробів чи обладнання. Для вирішення цих проблем розроблено методику експертування термінологічних стандартів, яка дозволяла виявити порушення логікосемантичної системності та логічних помилок у визначеннях термінів. Створювались науково-технічні комісії, на засіданні яких уточнювалась науково-технічна термінологія за результатами додаткової експертизи та обговорення. Станом на січень 2008 р. розроблено та прийнято 809 термінологічних стандартів, більшість із яких містять англійські, німецькі, російські та французькі відповідники, що забезпечує інформаційну сумісність гармонізованих ДСТУ практично у всіх сферах економіки. На жаль, більшість термінологічних стандартів розроблено більше ніж десять років тому, і назріла нагальна потреба в їх перегляді та допроцюванні» [15, c. 4-5].
Завдання 19. Що входить у предметне коло прикладної соціолінгвістики? «Науковий інтерес до питань соціолінгвістики посилюється у зв'язку з активним входженням ідей нової мовознавчої парадигми в навчальні плани філологічних факультетів та факультетів іноземних мов університетів України. Разом з тим, увага до питань прикладної соціолінгвістики означає наближення українського студента до програм європейських університетів, які питання мовного співжиття розглядають не тільки в курсі соціолінгвістики, але і європеїстики, науки про культуру, мову різних народів, що проживають в ЄС. Прикладна соціолінгвістика - розділ соціолінгвістики, який вивчає емпіричний матеріал і створює теоретичні моделі його опису для розгляду соціальних проблем функціонування мови (мов) у суспільстві та запобігання будь-яким конфліктам. З'ясувати проблематику прикладної соціолінгвістики допоможе наповнення змісту категорії в різножанрових працях. У словнику соціолінгвістичних термінів (P. Trudgill «Introducing Language and Society» (1992)) можна знайти вичерпну інформацію про соціолінгвістику: ця дисципліна пов'язана з антропологічною лінгвістикою, діалектологією, етнографією мовлення, соціальною психологією мови тощо; макросоціолінгвістика та мікросоціолінгвістика протиставлені за змістом (макросоціолінгвістика позначає вивчення сфер, які характеризують відношення між великими групами мовців, навпаки, мікросоціолінгвістика розкриває міжособистісну комунікацію, вивчає мовлення малих груп людей). Однак термін прикладна соціолінгеістика ще не зафіксований. Отже, предметне поле прикладної соціолінгвістики широке: сюди входить урегулювання певних процесів у суспільстві та прогнозування виходу з конфліктних ситуацій в умовах контакту різних мов, формулювання рекомендацій для успішного здійснення міжособистісної та міжкультурної комунікації. Предмет досліджень деталізують питання впровадження і регулювання вжитку мови (мов) засобами кодифікації, питання ставлення до мови (мов) у конкретній місцевості, регіоні чи країні, вивчення функцій мов у контексті двомовних (багатомовних), диглосійних ситуацій з метою вироблення стратегії раціональної мовної політики в державі, а також питання міжособистісної та міжкультурної комунікації у сім'ї, на робочому місці, у школі, студентському середовищі (тобто в соціумі), які потрібно знати, щоб запобігти чи розв'язати конкретні мовні конфлікти. Окреслення предметної сфери прикладної соціолінгвістики залежить від потреб соціуму та рівня висвітлення проблем у соціолінгвістичній традиції - наскільки питання нове і чи було вже об'єктом аналізу» [7, с. 7-9].
Література 1. Баранов, А. Н Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А. Н. Баранов. - М.: Эдиториал УРСС. – 2001. – 360 с. 2. Волошин, В. Г. Комп’ютерна лінгвістика [Текст]: навчальний посібник / В. Г. Волошин. - Суми: ВТД «Університетська книга», - 2004. – 382 с. 3. Зубов, А. В. Информационные технологии в лингвистике [Текст]: учеб. пособие / А. В. Зубов, И. И. Зубова. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 208 с. 4. Карпіловська Є. А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики [Текст] / Є. А. Карпіловська. Донецький національний ун-т. - Донецьк: Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», - 2006. - 184 с. 5. Корпусна лінгвістика [Текст] / В. А. Широков [та ін.]; відп. ред. В. А. Широков; НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. - К.: Довіра, 2005. - 472 с. 6. Мараховська, Н. Політична лінгвістика як підгалузь прикладної лінгвістики: світоглядний досвід і вітчизняні перспективи [Текст] / Н. Мараховська // Людина. Комп'ютер. Комунікація: зб. наук. пр. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2010. – С. 155–156. 7. Мацюк, Г. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики [Текст]: навч. посібник / Г. Мацюк; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л.: ВЦ ЛНУ ім.І. Франка, 2009. - 212 с. 8. Парина, И. С. Корпусный анализ в исследовании фразеологии: достоинства и недостатки [Текст] / И. С. Парина // Вестник Московского университета. Сер. 7, Философия. - 2008. - № 1. - С. 83-89. 9. Перебийніс, В. І. Традиційна та комп’ютерна лексикографія [Текст]: навч. посібник / В.І. Перебийніс, В.М. Сорокін. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. – 218 с. 10. Партико, З. В. Прикладна і комп’ютерна лінгвістика: Вступ до спеціальності [Текст] / З. В. Партико. – Львів: Афіша, 2008. – 224 с. 11. Прадід, Ю. Ф. Юридична лінгвістика (проблематика досліджень) [Текст] / Ю. Ф. Прадід // Мовознавство: Наук.-теор. журнал. - 2002. - № 4-5. - С. 21-25. 12. Русанівський, В. М. Інформаційно-лінгвістичні основи сучасної тлумачної лексикографії [Текст] / В. М. Русанівський, В. А. Широков // Мовознавство. - 2002.-№ 6. - С.7-48. 13. Чудинов, А. П. Политическая лингвистика [Текст]: учеб. пособие / А. П. Чудинов. - М.: Флинта: Наука, 2006. - 254 с. 14. Широков, В. А. Технологічні основи сучасної тлумачної лексикографії [Текст] / В. А. Широков, О. Г. Рабулець [та ін.] // Мовознавство. - 2002.-№ 6. - С.49-86. 15. Юзьків, Я Національна система стандартизації на сучасному етапі [Текст] / Я. Юзьків //Проблеми української термінології: Збірник наукових праць. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка». – 2008. – 198 с.
|
