Теоретична частина. 1. Апаратні засоби для введення і передачі текстів інформації.

1. Апаратні засоби для введення і передачі текстів інформації.

2. Основні етапи розвитку ЕОМ.

3. Програмні засоби, необхідні для введення текстової інформації.

4. Етапи розвитку набірних процесів.

5. Основні колірні системи.

6. Процес кольороподілу до використання комп'ютерної техніки.

7. Формати зберігання графічних файлів.

8. Елементи структури високошвидкісної редакційної мережі.

9. Цифрові носії для довготривало-го зберігання інформації.

10. Варіанти передачі інформації у віддалені типографії.

11. Ручний монтаж фотоформ.

12. Назвіть основні способи друку.

13. Види друку для високого, глибокого і плоского способів друку.

14. Операції брошурувальних та оздоблювальних процесів.

15. Процес кольороподілу.

16. Види фотоефекту.

17. Особливості системи SECAM.

18. Особливості системи PAL.

19. Особливості системи NTSC.

20. Радіосигнал мовного телебачення.

21. Апаратно-студійний блок.

22. Апаратно-програмний блок.

23. Позастудійні засоби ТБ-мовлення.

24. Переваги і недоліки супутникового каналу зв'язку.

25. Розкажіть про перспективи системи кабельного телебачення.

26. Перелічіть недоліки і достоїнства аналогового магнітного запису.

27. Основні етапи підготовки радіопередачі.

28. Основні етапи підготовки телевізійної передачі.

29. Склад радіожурналістського комплексу (РЖК).

30. Поясніть переваги і недоліки синхронного радіомовлення.

 

Тестова частина (блок)

1. Базовий комплект сучасної електронної техніки для підготовки видання до друку включає:

1. комп'ютер, монітор, сканер, принтер;

2. модем, пейджер, мікрокомп'ютер, персональний комунікатор;

3. комп'ютер, монітор, сканер, принтер, модем, пейджер, мікрокомп'ютер, персональний комунікатор.

2. Назвіть види скануючих пристроїв:

1. планшетні, барабані;

2. проекційні і слайд-сканери;

3. планшетні, барабані, проекційні і слайд-сканери.

3. Растр – це:

1. матриця пікселів, кожна з яких має свій колір.

2. мінімальна крапка, відображувана на екрані і використовувана як одиниця виміру дозволу екрана.

4. У комп'ютерних графічних системах використовуються такі типи зображень:

1. двоколірні (бінарні), півтонові, кольорові зображення;

2. одноколірні, двоколірні, триколірні;

3. одноколірні, двоколірні, багатоколірні.

5. Відповідальний працівник редакції, фахівець з фотосправи, здійснює з допомогою комп'ютерної техніки оформлення видання ілюстраціями а також забезпечує використання фотоілюстрацій, малюнків, клішованих заголовків тощо, у черговому номері газети:

1. відповідальний секретар;

2. спеціальний кореспондент;

3. більд-редактор.

6. Видання обсягом в аркуш друкованого матеріалу, складене у вигляді зошита або листівки, як правило, з ілюстраціями:

1. буклет;

2. брошура;

3. плакат.

7. Поліграфічний процес формування газетних або журнальних полос певного формату і гранок набору, засобів оформлення:

1. верстка;

2. виводка;

3. буклет.

8. Редакційно-технічна обробка тексту видання при підготовці його до виробництва, що має на меті усунення орфографічних та пунктуальних помилок, стилістичні правки відповідно до існуючих норм, скорочення тексту у випадках надмірностей, уточнення назв, прізвищ, імен, посилань, усунення фактичних похибок тощо:

1. вичитка;

2. правка;

3. редагування.

9. Періодичне видання, яке оперативно висвітлює й коментує найважливіші факти:

1. газета;

2. журнал;

3. бюлетень.

10. Комплекс друкарських шрифтів одного малюнка, але різних за формою і розмірами:

1. гарнітура;

2. піксель;

3. шпігель.

11. Гарнітури можуть бути:

1. прямі і курсивні,

2. світлі і напівжирні;

3. прямі і курсивні, світлі і напівжирні.

12. Проектування, конструювання видання, надання йому привабливого, художнього вигляду з використанням кращих засобів оформлення і дотримання існуючих традицій:

1. верстка;

2. дизайн;

3. редагування.

13. Друковані газети в Європі виникли:

1. у XVI столітті;

2. у XVII столітті;

3. у XVIII столітті;

14. Ініціал у журналістиці – це:

1.початкове виділення, заголовна літера збільшеного розміру на початку твору або абзацу, що має на меті привернути увагу читача до тексту;

2. скорочення імені й імені по батькові;

3. будь-яке скорочення.

15. Інформаційна графіка, що створюється дизайном на сторінках газети у телевізійних передачах у поєднанні тексту з відповідним оформленням у вигляді малюнку, графіки, таблиць, карт:

1. інфорафіка;

2. діаграма;

3. рисунок.

16. Друкарський похилий шрифт, що нагадує рукописний почерк. Найчастіше використовується для виділення певних частин набору:

1. курсив;

2. корпус;

3. цицеро.

17. Літери з найбільш вживаними словами, однотипне постійне клішоване оформлення назви газети чи журналу шрифтовими засобами або мальоване, що відрізняє це видання від інших:

1. шапка;

2. логотип;

3. шпігель.

18. Основні складники системи поліграфії як сукупності технічних засобів для одержання великої кількості копій друкованої продукції (наприклад, газет, журналів):

1. набір, верстка, тиражування;

2. редагування, верстка, тиражування;

3. набір, редагування, верстка, тиражування.

19. Особливий вид заголовка, розділу або добірки, слово або речення, що стоять над або під заголовком і конкретизують напрям тривалого висвітлення конкретного питання на сторінках газети або журналу:

1. підзаголовок;

2. рубрика;

3. мотто.

20. Спосіб виготовлення рельєфних друкарських форм високого друку за допомогою фотомеханічних процесів в друкарнях:

1. цинкографія;

2. фотографія;

3. дизайн.

21. Друкарський шрифт розміром 12 пунктів, один з найпоширеніших для текстового набору з метою виділення тексту публікації або її частини (використовується в заголовках):

1. корпус;

2. курсив;

3. цицеро.

22. Місце на першій сторінці періодичного видання, як правило, газети, над або поряд із заголовком із назвою, де повідомляється про найважливіші матеріали номера з позначенням сторінок:

1. шпігель;

2. рубрика;

3. цицеро.

23. Цензура є в такій країні:

1. сучасній Росії;

2. США;

3. Франції.