Санкції у сімейному праві

 

Визначення сутності правової категорії «санкція» є постійним предметом наукової дискусії, причому така дискусія триває вже декілька десятиліть, у тому числі й щодо існування санкцій у сімейному праві, співвідношення санкцій з мірами відповідальності та мірами захисту. У сучасній юридичній літературі зазначається про існування п’яти значень терміну «санкція» у праві. Санкція розглядається як частина правової норми, в якій міститься вказівка на міри державного примусу (впливу) стосовно правопорушника. Санкція – державна міра, що застосовується до порушника встановлених норм та правил, це форми і міри відповідальності, передбачені в правових нормах, які мають каральний характер. Санкція – дозвіл, підтвердження, затвердження чого-небудь вищестоящим компетентним органом. Санкція – міра примусу для забезпечення призначення і здійснення відповідальності за правопорушення. Санкція – заохочення[84].

О. Е. Лєйст, розглядаючи співвідношення санкції та обов’язку, зазначав, що санкція безпосередньо пов’язана з вимогою певної поведінки, яка міститься у правовій нормі. В юридичному обов’язку виражено вимогу необхідної поведінки, в санкції – спосіб державного примусу до виконання (дотримання) цієї вимоги, загроза примусу у випадку її порушення[85].

З. В. Ромовська, визначаючи наявність особливостей санкцій в сімейному праві, на відміну їх від цивільно-правових, також вказує, що протиправна поведінка особи може стати підставою для одночасного застосування декількох самостійних санкцій. Так, ухилення батьків від обов’язку по вихованню дітей може потягти позбавлення батьківських прав і одночасне примусове стягнення аліментів, якщо до цього часу таке стягнення не проводилося[86]. Підставою для застосування сімейно-правової санкції до батьків є порушення норми «сімейного» закону[87].

Л. М. Звягінцева, розвиваючи висловлене положення про те, що санкції у сімейному праві слугують перш за все цілям захисту сімейних прав (В. О. Рясенцев, В. Ф. Яковлєв, Н. С. Шерстнєва), виділяє наступні їх особливості.

По-перше, за змістом сімейно-правові санкції у переважній більшості випадків не виступають в якості додаткових обтяжень, позбавлення права для правопорушника (як це відбувається при покладенні відповідальності). Вони зводяться або до виконання добровільно не виконаного обов’язку (якщо він мав майновий характер, причому без покладення штрафу, пені тощо), або до обмеження права, відмови у його захисті, або до присікання або попередження порушення суб’єктивного права чи охороняє мого законом інтересу, відновленню порушеного права.

По-друге, склад правопорушення як підстава застосування санкцій має специфіку, яка дозволяє визначити його галузеву приналежність…У сімейному праві більшість санкцій сконструйовано законодавцем таким чином, що для їх застосування не потрібно сукупності умов, що утворюють склад правопорушення: достатньо встановлення одного лише факту порушення суб’єктивного сімейного права або охороняє мого законом інтересу…

По-третє, можна відзначити ще одну особливість сімейно-правових санкцій, що витікає з особливості суб’єктного складу охоронних сімейних правовідносин – пріоритет захисту прав та інтересів одних суб’єктів (наприклад, неповнолітніх дітей) у порівнянні з інтересами і правами інших…

По-четверте, особливість примусових мір полягає у механізмі їх застосування: вони не можуть бути реалізовані за угодою сторін, неможна домовленістю сторін встановити (змінити) і підстави їх застосування. Суб’єктам порушеного сімейного правовідношення не надано й можливості вибору у застосуванні санкцій, оскільки альтернативні санкції у сімейному праві відсутні. Сімейно-правовим санкціям притаманний також елемент публічності: законом передбачена можливість застосування більшості з них за позовом державних органів (органів опіки та піклування) і прокурора[88].

Щодо співвідношення санкцій і мір сімейно-правової відповідальності існують різні точки зору. Зокрема, висловлюється позиція, що санкція, будучи структурним елементом норми права, існує незалежно від правопорушення. У той же час юридична відповідальність без правової санкції існувати не може, так як санкція у випадку правопорушення застосовується і реалізується через відносини юридичної відповідальності… Поняття санкції ширше поняття юридичної відповідальності і включає також міри захисту[89].

Контрольні питання для самоперевірки

1. Як Ви вважаєте, чи співпадає сімейна правоздатність з цивільною правоздатністю?

2. Дайте визначення сімейної дієздатності.

3. Які рівні сімейної дієздатності можна виділити?

4. Що розуміють під здійсненням сімейних прав?

5. Які види представництва мають місце у сімейних правовідносинах і в яких випадках?

6. Чи має місце процесуальне правонаступництво у сімейних правовідносинах?

7. За яких умов сімейні відносини між членами сім’ї можуть бути врегульовані договором?

8. Визначте основні форми захисту сімейних прав та інтересів.

9. Назвіть приклади самозахисту сімейних прав.

10. З якого віку настає процесуальна дієздатність особи щодо захисту своїх порушених сімейних прав?

11. В яких випадках можливе відшкодування моральної шкоди за СК України?

12. Назвіть випадки застосування позовної давності у сімейному праві.

13. У чому полягають особливості сімейно-правової відповідальності?