Строк (термін), місце та спосіб виконання зобов'язання

Строк (термін) виконання може бути встановлений у зобов'язанні і визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, кален­дарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Можуть існувати і такі зобов'язання, у яких строк (термін) їх вико­нання не встановлений або визначений моментом пред'явлення ви­моги кредитором. У першому випадку мова йде про зобов'язання з визначеним строком (терміном) виконання, а у другому - про зо­бов'язання з невизначеним строком (терміном) виконання. З ураху­ванням цього у ст. 530 ЦК закріплені відповідні правила щодо строку (терміну) виконання зобов'язань.

Зобов'язання, строк (термін) виконання яких є визначеним, підля­гають виконанню саме у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання яких визначений вказів­кою на подію, яка неминуче має настати (наприклад, початок навіга­ції), підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дострокове виконанняборжником свого обов'язкузгідно зі ст. 531 ЦК може мати місце лише у випадках, коли інше не встановле­но договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У деяких випадках право вимагати дострокового виконання зо­бов'язання надається кредиторові. Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦК кредитор юридичної особи, що припиняється шляхом злиття, приєд­нання, поділу та перетворення, може вимагати від неї не тільки при­пинення зобов'язання, а й дострокового його виконання. Право вима­гати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, належить також заставодержателю (кредитору) у випадках, передба­чених ст. 592 ЦК.

У тих випадках, коли строк (термін) виконання боржником обо­в'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,кредитор має право вимагати виконання такого зобов 'язан-

ня у будь-який час. Боржнику для належного виконання обов'язку за цим зобов'язанням надається семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитора за умови, що обов'язок його негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

У разі невиконання зобов'язання у визначений строк виникає пра­вопорушення, що йменується простроченням. При цьому стороною, яка прострочила, може бути не тільки боржник, а й кредитор.

Місце виконання зобов'язання, як правило, встановлюється у договорі. Але можуть бути і такі зобов'язання, місце виконання яких у договорі не визначено. Якщо місце виконання зобов'язання визна­чено в договорі, виконання зобов'язання саме у цьому місці є належ­ним. У тих випадках, коли місце виконання зобов'язання у договорі не визначено, належним вважається виконання, здійснене за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Таким є загальне пра­вило для виконання усіх зобов'язань, крім тих, для виконання яких ЦК у ст. 532 встановив інше місце виконання.

Винятки щодо місця виконання встановлені для наступних зобо­в'язань.

Зобов'язання про переданий у власність або у користування земельних ділянок, будинків, споруд або іншого нерухомого майна підлягають виконанню за їх місцезнаходженням.

Зобов'язання про передання товару (майна), що виникають на підставі договору перевезення,виконуються за місцем здавання то­вару (майна) перевізникові. Зобов'язання про передання товару (майна), що виникають будь-яких інших правочинів,мають вико­нуватися за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), за умови, що це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Грошові зобов'язання виконуються за місцем проживання креди­тора (а якщо кредитором є юридична особа, то за її місцезнаходжен­ням) на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання грошового зобов'язання змінив місце проживання (місце­знаходження) і сповістив про це боржника, належним вважається ви­конання, що здійснене за новим місцем проживання (місцезнаход­женням) кредитора. При цьому всі витрати, пов'язані із зміною місця виконання зобов'язання, покладаються на кредитора.

Зазначені правила про місце виконання зобов'язання діють, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випли­ває із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Спосіб виконання зобов'язання - це порядок вчинення боржни­ком дій, спрямованих на настання наслідків, що свідчать про належне виконання зобов'язання.

За загальним правилом, спосіб виконання зобов'язання обумов­люється сторонами при його виникненні. Так, сторони можуть перед­бачити одноразове виконання зобов'язання у повному обсязі або допустити можливість періодичного його виконання частинами, зок-

Зо