Розділ УП. порукою або заставою. Ці наслідки залежать від того, кимбула встановлена порука чи застава
^сп„ ПАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ _________________ ----- £*
порукою або заставою. Ці наслідки залежать від того, ким була встановлена порука чи застава. Якщо вона була встановлена іншою особою, то порука і застава (після заміни боржника) припиняються, якщо тільки поручитель або заставодавець не погодився забезпечити виконання зобов'язання новим боржником. У разі, коли застава встановлена самим божником, вона зберігається і після його заміни у зобов'язанні, якщо інше не передбачено договором чи законом. Глава 31. ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Поняття і загальні умови (засади) виконання зобов'язання Цінність зобов'язання полягає у його виконанні. Виконання зобов'язання - це вчинення боржником на користь кредитора певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання. За своєю юридичною природою ця дія є нічим іншим, як правочи-ном,оскільки вона є правомірною та спрямованою на настання певного цивільно-правового результату - припинення зобов'язання. Саме тому на неї поширюються загальні правила, закріплені у ЦК стосовно правочинів, у тому числі й правила щодо форми право-чину (статті 205-209 ЦК). Наявність різноманітних зобов'язань (як у межах зобов'язань договірних, так і недоговірних) обумовила необхідність закріплення в ст. 526 ЦК загальних умов (засад) виконання будь-яких зобов'язань. Згідно з ними зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена формула, з одного боку, є універсальною, оскільки містить умови виконання як договірного, так і недого-вірного зобов'язання, а, з другого — у її межах залежно від типу зобов'язання (договірне чи недоговірне) наголос слід робити на певній її складовій. Саме тому виконання недоговірногозобов'язання, що регулюється виключно імперативними приписами актів цивільного законодавства, має відбуватися відповідно до вимог зазначених актів. Виконання договірного зобов'язання повинно відбуватися,перш за все, відповідно до умов договору,визначених і погоджених сторонами на свій розсуд (ініціативні умови),оскільки у цій сфері цивільних (приватних) відносин діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК). Разом з цим відповідно до вимог ст. 628 ЦК зміст договору можуть складати не тільки умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а й ті, які є обов'язковими для сторін відповідно до актів цивільного законодавства (обов'язкові умови)1. За наявності у договорі таких умов договірне зобов'язання має виконуватися не тільки відповідно до ініціативних умов, погоджених його сторонами, а й згідно з вимогами ЦК та іншими актами цивільного законодавства. Виконання зобов'язання, породженого договором, у якому певні умови відсутні і не передбачені актами цивільного законодавства,має здійснюватися відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться. Звичаї ділового обороту -правила поведінки, усталені у сфері підприємницької діяльності. Вимоги, що звичайно ставляться - це усталені положення, які використовуються у цивільному обороті його учасниками. Вони можуть стосуватися, наприклад, вимог щодо якості предмета виконання зобов'язання. Так, згідно зі ст. 673 ЦК, у разі відсутності у договорі купів-лі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Сторони зобов'язань можуть заперечувати наявність вказаних вимог. У зазначених загальних вимогах (засадах) знайшов втілення принцип належного виконання зобов'язання. Належним визнається виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб. Роль принципу реального виконання зобов'язання (виконання його у натурі), який мав особливе значення в умовах планової (директивної) економіки, нині поступово зменшується. Це пов'язано з тим, що в умовах ринкової економіки, через наявність конкурентного середовища, сплата кредиторові неустойки та відшкодування збитків, завданих невиконанням боржником зобов'язання у натурі, може задовольнити його інтерес у повному обсязі. Саме тому новий ЦК у ст. 622 обмежує сферу дії цього принципу. Так, боржник звільняється від виконання зобов'язання у натурі, якщо це передбачено у договорі або у законі,зокрема, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК), або переданий відступного (ст. 600 ЦК), або відмови кредитора від договору (ст. 615 ЦК). Але і нині цей принцип зберігає певною мірою своє значення. Про це свідчать правила, закріплені у статтях 620-621 ЦК. Так, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати її у боржника, а у випадку невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги - виконати цю роботу Дет. про це див. главу 35 даного підручника. 22
|
