Студопедия — Виникнення і розвиток теорії модернізації
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Виникнення і розвиток теорії модернізації






Модернізація є однією з необхідних умов становлення нового світового порядку. В її основі лежить визнання го­ловною закономірністю соціального розвитку постійної зміни, ускладнення політичних, економічних І культур­них структур та їхніх функцій відповідно до потреб ра­ціонального та ефективного функціонування суспільства. Розуміння модернізації як процесу оновлення отримало визнання вчених. Разом з тим неоднозначність і невизна­ченість цього поняття породили безліч модифікацій, які втілились у теорію модернізації.

Комплекс наукових ідей, об'єднаних умовним понят­тям «теорія модернізації», сформувався після Другої сві­тової війни, в роки глобальних змін. Протистояння двох суспільно-політичних систем і виникнення третього світу, представленого колишніми колоніями й напівколоніями, поставили західне суспільствознавство перед необхідністю вироблення нової парадигми соціально-історичного розви­тку. Ця парадигма мала подолати песимізм попередніх концепцій, що їх репрезентували О. Шпенглер, А. Тойн-бі, П. Сорокін, К. Ясперс та інші вчені, які досліджували різні аспекти кризи західного світу.

Відтоді теорія модернізації пройшла декілька етапів розвитку, поступово набуваючи нових ознак і тенденцій. На першому етапі (50—60-ті роки) відбулося зародження і становлення теорії модернізації, вироблення на її основі конкретних моделей соціально-політичного розвитку в межах традиції західного лібералізму. Вже тоді намітив­ся характерний для неї міждисциплінарний підхід, кот­рий об'єднав економістів, соціологів, політологів, соціаль­них психологів, представників інших наук. Поступова по-літизація цієї теорії зумовила інтерес до неї офіційної влади різних країн. Домінуючими у той період були кон­цепції економічного зростання, згідно з якими традицій­ні (доіндустріальні) суспільства Азії, Африки й частково Латинської Америки розглядались як економічно відста­лі, що потребували механізмів стійкого розвитку. Прак­тичне втілення такої моделі розглядадрся як засіб вирів­нювання країн названих регіонів із розвинутими країна­ми. Механізми економічного зростання мали б стати передумовою для впровадження політичних інститутів за­хідного зразка. Відповідно автоматично будуть прийняті й прозахідні цінності. Та вже тоді існували сумніви щодо здатності економічного зростання виступати єдиним кри­терієм модернізаційного процесу, позаяк інституціоналі-зація не є механічним наслідком його, а має самодостат­нє значення.

У межах другого етапу розвитку теорії модернізації (70—80-ті роки) відбувалася переоцінка нагромадженого ідейно-теоретичного доробку, а також допущених прора-хунків. Вона довела, що моделі економічного зростання і політичної інституціоналізації виявилися малоефективними і не спрацювали практично ніде в тому вигляді, як були задумані її теоретиками. Під час осмислення прора-хунків першого етапу розвитку теорії модернізації було виявлено: недостатню ефективність структурно-функціо­нального аналізу, зокрема методів квантифікації (кіль­кісного вираження якісних ознак), математичної обробки інформації, комп'ютерного моделювання тощо для роз­криття механізмів переходу від традиційного стану суспі­льства до сучасного; тимчасовість і анклавність (терито­ріальну обмеженість) ефекту від практичного впрова­дження різних моделей модернізації; незбалансованість економічних, соціально-політичних і культурних наслід­ків її; неадекватність євроцентричних модернізаційних теорій цінностям азійської, африканської та латиноаме­риканської культур.

Третій, нинішній, етап розвитку теорії модернізації (кінець 80-х — початок 90-х років) дав західним ученим розуміння необхідності врахування водночас з економіч­ними чинниками розвитку (людські та природні ресурси, нагромадження, наявність капіталу, розвинутість техно­логій) позаекономічних — геополітичних, соціальних, культурних, психологічних та ін. Концепції модернізації набувають чітко визначеного соціально-культурного хара­ктеру. Це виявляється у подоланні евроцентризму і визнанні як самоцінних ісламської та індуїстсько-буддій­ської «квазіцивілізацій», врахуванні цивілізаційної куль­тури окремих соціумів взагалі. Вчені майже одностайно дійшли висновку щодо неможливості механічного перене­сення західних моделей розвитку на інші регіони світу.

В останні десятиліття XX ст. намітилася трансформа­ція процесу модернізації у постмодернізацію, яка охоплює: переорієнтацію інфраструктури індустріального суспільст­ва на розвиток його інформаційних можливостей та пост-матеріальних цінностей; формування екологічного суспіль­ства, заснованого на впровадженні природозберігаючих технологій; розширення сфери індивідуальної свободи лю­дини, створення для неї можливостей вибору, незалежнос­ті від тиску традицій, середовища, місця проживання.

Отже, поступово із засобу теоретичного забезпечення політики Заходу стосовно країн, що звільнилися від ко­лоніальної залежності, теорія модернізації трансформу­валася в 'інструмент комплексного пояснення, продуку­вання і прогнозування соціально-політичного розвитку. Осучаснена теорія розглядає модернізаційний процес у межах певного суспільства як свідому настанову держа- ви на якісні перетворення не калькуванням досвіду пере­дових країн, а поєднанням найпоширеніших універсаль­них політичних структур, інститутів, цінностей із тради­ційною специфікою певних суспільств.

Витоки такого підходу сягають політико-соціологічних концепцій Ф. Тьонніса, М. Вебера, Т. Парсонса. Згідно з їхніми трактуваннями, процес кардинальної зміни соці­ально-політичних орієнтацій (близьких до сучасного розу­міння модернізації) передбачає цілеспрямоване поширен­ня на суспільство різноманітних форм господарювання, звільнених від державної регламентації. Таке бачення ґрунтувалося на розумінні, що «демократичні цінності ав­томатично не виникають» (М. Вебер), а демократичні пе­ретворення безпосередньо залежать від розвитку нації.







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 311. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Субъективные признаки контрабанды огнестрельного оружия или его основных частей   Переходя к рассмотрению субъективной стороны контрабанды, остановимся на теоретическом понятии субъективной стороны состава преступления...

ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ НАСЕЛЕНИЮ В УСЛОВИЯХ ОМС 001. Основными путями развития поликлинической помощи взрослому населению в новых экономических условиях являются все...

МЕТОДИКА ИЗУЧЕНИЯ МОРФЕМНОГО СОСТАВА СЛОВА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ В практике речевого общения широко известен следующий факт: как взрослые...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия