I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Для практичних римлян мистецтво було одним із засобів розумної організації життя, звідси — провідне місце архітектури. В архітектурі римляни об'єднали етруську і грецьку традиції, східні елементи. Римляни урізноманітнили будівельні матеріали: використали дуже міцний з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон. Римські архітектори і будівельники досконало освоїли і дуже широко використали арочну конструкцію, її розвитком стали склепіння і купол.

Центрами політичного і культурного життя в містах були форуми (буквальне значення — ринкова площа). Тут на ранніх етапах проводилися народні збори, зводилися головні храми та інші громадські споруди (більшість з них являли собою базиліки — прямокутні в плані, розподілені поперечними стінами на декілька залів, у перекладі — «царський будинок»). Всіх перевершував уже в республіканську епоху, звичайно ж, римський форум. Юлій Цезар поклав початок традиції будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна). Частиною форумів були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців, а потім імператорів: тріумфальні арки (слайд 21) і колони (слайд 22) (найбільш знаменита — колона Траяна).

Як і раніше важливим було культове будівництво. На відміну від греків, римляни вміщували колонаду (слайд 23) найчастіше тільки перед фронтальною стороною храму. Часто будували круглі в плані храми — ротонди (слайд 24) (від латинського — кругла). Вони розробили свої варіанти дорійського, іонійського і корінфського ордерів , (слайд 24) причому в їх використанні не було такої суворості, як у греків. По мірі зростання могутності Риму храми, спочатку досить скромні, ставали все багатшими і прекраснішими.

Свого найвищого втілення архітектурна й інженерна думка Стародавнього Риму дістала в Пантеоні (слайд 25) — храмі всіх богів, побудованому у II ст. н. е., ймовірно, Аполлодором Дамаським. Храм являє собою ротонду, вхід в яку прикрашений портиком. Купол цього храму, відлитий з бетону, в діаметрі перевищує 40 м (за розмірами він залишався в Європі неперевершеним до XIX ст.) Люди старовини сприймали купол як символ неба — втілення верховного бога Юпітера. У зв'язку з цим особливу роль відігравав єдиний отвір, розміщений у вищій точці купола. Стовп світла, який проникав через нього, ставав центром композиції. Периметр храму і його висота практично однакові, такі пропорції «збільшують» приміщення. У нішах навкруг залу у давнину стояли статуї богів. Дуже багатими є внутрішнє оздоблення різними сортами мармуру, яке повністю збереглося до наших днів. Уперше в світовій архітектурі в цьому храмі головна роль відведена не зовнішньому вигляду, а створенню особливої внутрішньої атмосфери.

У Стародавньому Римі створюється ряд абсолютно нових типів споруд. Це передусім амфітеатри. Найбільший — амфітеатр Флавіїв або Колізей (слайд 26) (I ст. н. е.). Місця для 50 тисяч глядачів спиралися на конструкцію, фасад якої має вигляд триярусної аркади. Арена у формі еліпса була забезпечена складною системою підземних технічних приміщень.

Римляни також зробили значний прогрес у поліпшенні санітарних умов. Важливою частиною римського способу життя були терми (слайд 27), які служили не тільки лазнями, але і культурними центрами, місцями зустрічей, відпочинку. В епоху імперії терми стали величезними спорудами з внутрішнім оздобленням, які не поступалися палацам. Крім приміщень з холодними і гарячими басейнами, вони включали зали для відпочинку, для фізичних вправ, а іноді й бібліотеки. У бідних міських районах уперше з'являються багатоповерхові житлові будинки — інсули. (слайд 28)

Уславили римлян і їх технічні споруди. Мережа чудових мощених камінням доріг з'єднувала всі частини величезної держави. Найдавніша Аппієва дорога, (слайд 26) яка вела в Рим, служить і зараз. Римляни запозичили на Сході і довели до досконалості арочну конструкцію мостів. (слайд 29) Міста обов'язково оснащувалися складною системою водопостачання. Символом могутності і багатства Риму була протічна вода, яка струмувала в римських вуличних фонтанах (слайд 30). Водопроводи були як підземними, так і наземними. У наземних водопроводах — (слайд 31) акведуках (слайд32) — керамічні труби клали на високу аркаду. Для брудної води(іноді чистої) будувалися підземні канали (слайд 33) (каналізація)

З ім'ям Нерона зв'язана поява ще однієї новини, без якої нині не обходиться жоден багатоповерховий будинок. Першим пасажирським ліфтом, що увійшов до історії, слід рахувати підйомник, встановлений в 66 р. н.е. в палацовому комплексі "Золотий будинок" імператора Нерона.

Свої особливості мало образотворче мистецтво. Якщо грецька скульптура прославилася насамперед узагальненими образами, які втілювали людську красу, то в Римі значного розвитку набув жанр психологічного скульптурного портрета. Його джерелами були: особливий культ родини (латиною — «фамілії»), предків у римлян, з одного боку, а з другого — нове сприйняття особистості, її ролі в історії. Мистецтво «оживило» історію, залишивши портретну галерею її головних дійових осіб: Помпея Великого (слайд 34), Юлія Цезаря, Цицерона, Октавіана та інших.

Фрескове малярство і мозаїка (слайд 35,36) — реалістичні, з багатою колірною гамою, з передачею об'єму і глибини простору — стали відомі після розкопок міст Помпеї і Геракуланума, знищених під час виверження вулкана Везувій у 79 р. н. е. Ця трагедія, яка принесла загибель людям, зберегла життя творам мистецтва. Розкопки тут розпочали у XVIII ст., вони тривають і зараз.

Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане зі святами збору урожаю. Самобутнім римським театральним жанром були міми — побутові комічні сценки, які включали діалоги, спів, музику і танці (своєрідний прообраз сучасної оперети). Пізніше стали ставитися комедії і трагедії за грецьким зразком. Римські актори походили з середовища вільновідпущеників або рабів. Вони займали, як правило, низьке суспільне становище. У Римі вперше виникають професійні акторські трупи і камерні (для невеликої кількості глядачів) театральні вистави.

Великою популярністю в Римі, особливо в період занепаду, користувалися циркові вистави, гладіаторські бої. (слайд 37)

В античності порівняно з давньосхідними цивілізаціями було зроблено принциповий крок уперед щодо становища людини в суспільстві, осмислення художньої творчості — складається гуманістична традиція. Відмінність полягає і в ступені впливу на інші народи старовини, і в тому, що культура Греції і Риму ніколи не забувалася і безпосередньо вплинула на подальший розвиток культури.

 

 

I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

 

II. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

№	Назва теми	Кількість годин
всього	лекцій	Семінар-ських занять	Самостійна та індиві-дуальна робота
	Тема 1. Політичне та релігійне в культурі. Концептуальний аналіз влади: теоретичні підходи та основні проблеми				10,3
	Тема 2. Насилля як влада				10,3
	Тема 3. Влада в архаїчному суспільстві. Сакральне як влада				10,3
	Тема 4. Влада в Середні віки, епохи Ренесансу та бароко				10,3
	Тема 5. Прояв просторових, структурних форм репрезентації влади в доктринальному плані в ХVII столітті				10,3
	Тема 6. Театр як взірець репрезентації влади				10,3
	Тема 7. Повернення Левіафана: теорія влади Гобса				10,3
	Тема 8. Концепція «політичного» Карла Шміта				10,3
	Тема 9. Теорія суверенної влади Джорджо Агамбена				10,3
	Тема 10. Теорія влади Нікласа Лумана				10,3
	Тема 11. «Влада» в дослідженнях Джованні Аррігі				10,3
	Тема 12. Влада в концепції П’єра Бурдьє				10,3
	Тема 13. Генеалогія влади Мішеля Фуко				10,3
	Тема 14. Техніки опору владі				10,3
	Всього

III. ПЛАН ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

 

МЕТА ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙ

Проведення лекційних занять націлено на донесення теоретичних та наукових знань по дисципліні, на сприяння розвитку у студентів розумової діяльності і розширення світогляду

Тема 1. Політичне та релігійне в культурі. Концептуальний аналіз влади: теоретичні підходи та основні проблеми (2 год.)

Роз’яснення назви курсу. Традиція боротьби за відновлення єдності релігійного та політичного як боротьба за тлумачення символу. Символи як інструменти соціальної інтеграції. Історія форм репрезентації влади в культурі. Конкуренція дослідницьких програм в сучасній кратології. Концептуальний аналіз поняття влади. Проблемне поле дослідження влади. Типологічний аналіз влади. Сила, примус, спонукання, переконування, маніпуляція, авторитет. Політична влада. Феномен та концепції влади в історико-культурному контексті.

Література

1. Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. – 384 с.