Тема 2. Насилля як влада (2 год.)
«Насилля та священне»: концепція влади Рене Жирара. Безпричинність насилля. Неможливість оволодіти верховним насиллям. Релігія та релігійне у відношенні до “ насилля та священного”. Релігія як механізм позбавлення насилля “рис людського”, перетворення його в трансцедентну небезпеку. Ритуальне жертвоприношення у відношенні до насилля. Насилля проти жертви як універсальна модель. Насилля як знаряддя, об’єкт та універсальний суб’єкт всіх бажань. Офірна жертва як справжнє втілення будь-якої верховної влади. Роль помсти, короля, блазня та системи покарань в суспільстві. Антична трагедія та жертовна криза. Роль та значення культурних відмінностей та їх щезання в суспільстві.
Література 1. Жирар Р.Насилие и священное. – М., 2000. 2. Кампер Д. Тело. Насилие. Боль. - СПб., 2010. 3. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004.
Тема 3. Влада в архаїчному суспільстві. Сакральне як влада (2 год.) Репрезентативні форми прояву влади в культурі. Магічна влада. Поняття kudos’у в давньогрецькому суспільстві. Еволюція сакрального в культурі. Традиція подальшого існування архаїчних форм влади в культурі. Сакральне по відношенню до монарха та держави. Сакральне як безособистісна сила. Теорія “двох влад” та вчення про “небесний та земний гради” Августіна. Імперська модель влади. Літургічна сакральність монархічної влади. Магічна харизма тіла монарха. Тілесні мітки, що маркують владу та силу. Міфологічне мислення та його символізм. Процес поступової дезінтеграції аналогового символу.
Література 1. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов” М.,1995. - Глава 6: Магическая власть, глава 7: Kratos, с.277-291. 2. ДоддсЭ.Р. Греки и иррациональное. – СПб., 2000. 3. Гинзбург К. Репрезентация: слово, идея, вещь. – Новое литературное обозрение, №33 (5),1998. 4. Жирар Р.Насилие и священное. – М., 2000. Глава 6, С.176-205. 5. Макинтайр А. После добродетели. – М., 2000, глава Х: Добродетели в героических обществах, с.166-178. 6. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.25-52. Тема 4. Влада в Середні віки, епохи Ренесансу та бароко (2 год.) Поняття держави в історії культури. Еволюція ідеології влади в Європі. Доктрина божественного права королів. Репрезентативні форми прояву влади. Поняття аналогії. Онтотеологічний аргумент як витік принципу верховної влади закону. Процес складання структурних форм, що замінюють аналоговий символ та проявляють себе в живописних кодах, лінійній перспективі і барочному придворному театрі ХVII століття. Заміна символічного тіла символічним простором репрезентації. Макіавеллі “Державець”. Жан Боден “Про державу ”. Витіснення символічного в низову сферу. Театр страти. Допитливість та катастрофа. Новий тип наукового знання. Дені Дідро “Філософ”: радикальна переоцінка позиції філософії. Вплив дистанціювання монарха від суспільства і бога від земного світу на організацію влади. Два тіла короля: перехід від символічного до репрезентативного в нетлінному тілі. Суверен vs. сюзерен. Література 1. Михель Д. Власть, знание и мертвое тело. Историко-антропологический анализ анатомических практик на западе в эпоху ранней современности // Логос. – 2003. - №4–5 (39). – С. 219–233. 2. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.53-92.
Тема 5. Прояв просторових, структурних форм репрезентації влади в доктринальному плані в ХVII столітті (4 год.) Придворне суспільство: “монополізація фізичного насилля” в руках централізованої держави (Н. Еліас). Поняття сили в теології Декарта. Король як causa efficiens: дистанціювання влади від підданих. Закон як відношення. Особливості війни та інженерного мистецтва в ХVІІ столітті у зв’язку з розумінням влади. Відображення тотального дистанціювання образу монарха від людей в художній системі (класицизм). Естетизація королівського тіла та державної політики. Владні відносини (поняття про підданого) як підґрунтя та взірець появи суб’єкта в культурі. Суб’єкт як основа репрезентативних систем Нового часу. Принцип саморепрезентації влади. Відкриття епохи видимостей. Збіг позицій глядача, художника і суверена. Абсолютизм як продукт трансформації живописного простору в простір театральної ілюзії. Анаморфоз. Бароко як бажання надати духовну присутність ілюзії (Ж.Дельоз). Світ як сукупність видимостей (Б.Паскаль). Суспільство як співвідношення сил/сила як ефект перспективістської організації простору. Мішель Фуко: аналіз перспективістської системи репрезентації (“Меніни” (1656) Дієго Веласкеса). Самообгрунтування репрезентації. Символізація порожнечі як небажання тіла влади розчинитися у функції. Походження інституційного дискурсу влади із дзеркальної репрезентативної ситуації. Суверен як узурпатор місця бога. “Боротьба за сходження духу до повної безобразності Божества” (Ґейзінґа). Зв’язок влади в 17 ст. з заміщенням місця Бога, а не з реальною маніфестацією сили. Версія виникнення політичного суверенітету за Спінозою. Література 1. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.93-183.
Тема 6. Театр як взірець репрезентації влади (4 год.) Теологія Пор-Роялю, філософія Б. Паскаля і театр Расіна як пряма реакція на утвердження раціоналістичної теології: мовчання Бога та прихований Бог Паскаля. Театр репрезентації, мімесіс і фантазм. “Левіафан” (1651) Гобса: суверен як тлумач імен. Законодавець як той, хто причетний до універсального. Заміщення законодавства Розуму почуттям: п’єса Маріво “Острів рабів” (1725). Діалектика пана та раба у “Феноменології духу” Гегеля Ф. Міметичність бажання за Рене Жираром. Д. Дідро. Не бути собою як основна умова геніального акторства. Зближення влади та акторства через дистанціювання. Фігура влади як інтеріоризована репрезентація. Міметичне тіло дурня в “Небожі Рамо” Д. Дідро. Небіж Рамо як надміметична істота. Невіддільність блазня від суверена. Криза масової міметичної репрезентації (Ф. Гегель. “Феноменологія духу”). Елімінація чуттєвості І. Кантом в апріорності морального закону і визнання чуттєвості як форми самовіднайдення чистого “Я” у Маркіза де Сада. Почуття і розум у 18 ст. Поняття ентузіазму та піднесеного Канта І. Піднесене І. Канта як модель ставлення до Бога у 18 ст. Радикальний індивідуалізм Лока. Мімесіс за Спінозою та Русо. Розуміння природної людини, раба та загальної людини у 18ст. Система наслідування загальному, абстрактному в теорії суспільного договору Ж.-Ж. Русо. Історія цивільності як історія фальші (Ж. Старобінський). Викриття фальші як форма фальші: “Мізантроп” Мольєра. Абсолютне “Я” Ж.-Ж. Русо. Суспільний договір як театр без акторів. Критика театрального мімесісу за Ж.-Ж. Русо. Публічне свято як театр без мімесісу та означника. Неможливість відчуження суверенності (“загальної волі”) від суверена (народу) в теорії суспільного договору Русо. Загальна воля як вираз раціонального закону. Співвідношення чеснот, честі та “загальної волі”. Відмова від репрезентативності у Русо. Публічні змагання у справі виникнення загальної волі. Критика Ж.-Ж. Русо Луї Альтюсером. Література 1. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.184-372.
Тема 7. Повернення Левіафана: теорія влади Гобса (2 год.) Репрезентація видовищ Ж.-Ж. Русо в революційній архітектурі Франції (Етьєн-Луї Буле). Порожній простір як центр видовищ. Порожнеча як місце перекладу театральних відносин в словесні. Громадянин як актор та автор. Суверен як носій чужого обличчя, несподівано перетворений в автора. Великий Левіафан як результат театральної гри. Ідея Левіафана за Карлом Шмітом. Левіафан як алегорія. Чому актор (суверен) стає автором? Теократія як двійник демократії за Спінозою. “Загальна воля” як “структурний символ”. Модель суспільних відносин за Аристотелем (відносини пана та раба), Гобсом та Русо. Література
Тема 8. Концепція «політичного» Карла Шміта (2 год.) Держава і поняття «політичного». «Політичне» в протилежність моральному, естетичному, економічному: критерії «політичного». Розрізнення друга і ворога як специфічно політичне розрізнення. Смисл розрізнення друга і ворога. Ворог в конкретному, екзистенційному розумінні. Вторинні поняття про «політичне». Війна як реальна можливість і завжди наявна передумова. «Політичне» як ступінь інтенсивності асоціації чи дисоціації людей. Поняття суверенної єдності. Теза про призначення війни. Теорія та практика плюралізму. Право вбивати і посилати на смерть. Можливість ухилитися від розрізнення друга/ворога. Можливість світової держави. Антропологічні передумови поняття «політичного». Критика лібералізму. Епоха деполітизацій та нейтралізацій. Ідеї Русо як обґрунтування якобінського терору. Аргумент виключення: Сен-Жюст. Політична теологія та нейтралізація. Спроба неможливого: суд над королем. Наслідування Христу: спроба жертвопринесення. Література 1. Филиппов А.Ф. Карл Шмитт. Расцвет и катастрофа // Карл Шмитт. Политическая теология. - М.: Канон-Пресс-Ц, 2000. 2. Шмитт К. Понятие политического. // Вопросы социологии. — 1992. — № 1. — С. 35—67. 3. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.439-805 (з купюрами).
Тема 9. Теорія суверенної влади Джорджо Агамбена (2 год.) Поняття «життя» у давніх греків: bios та «голе життя». Поняття біовлади Мішеля Фуко. Поняття виключення в західній політиці. «Голе життя/політичне існування» як фундаментальна пара категорій західної політики. «Концтабір» як біополітична парадигма сучасності. Література 1. Agamben G. Homo Sacer (Daniel Heller-Roazen, trans.). - Stanford: Stanford University Press, 1998. 2. Агамбен Дж. Homo sacer. Суверенная власть и голая жизнь. - М., 2011. 3. Агамбен Дж. Homo sacer. Чрезвычайное положение. - М., 2011. 4. Агамбен Дж. Homo sacer. Что остается после Освенцима: архив и свидетель. - М., 2012. 5. Магун А. Различать или разрывать? Последняя книга Джорджо Агамбена. // Синий диван. - 2003. - Вып. VI. 6. Марков А. Чем оплачено свидетельство: предложения Агамбена // Censura. - 23.03.12. 7. Фуко М. Рождение биополитики. - СПб., 2010. Тема 10. Теорія влади Нікласа Лумана (2 год.) Влада як засіб комунікації в «суспільствах диференціації». Поняття подвійної контингентності. Код генералізованих символів для відтворення селективних досягнень. Невизначеність та влада. Трансляція редукованої комплексності. Влада як обмеження простору селекцій партнера. Влада як регулювання контингенцій. Влада як каталізатор. Влада і насилля. Влада як комунікація, що управляється кодом. Самоописи суспільства та спостереження другого порядку. Зв'язок між системою та зовнішнім світом (резонанс). У кого влада? Держава як самоопис політичної системи, що забезпечує її незалежність від самої влади, від її конкретних інстанцій. Література 1. Луман Н. Власть. – М., 2001. 2. Луман Н. Тавтология и парадокс в самоописаниях современного общества. // СОЦИО-ЛОГОС. Вып. 1. М.: Прогресс, 1991. - С. 194-216.
Тема 11. «Влада» в дослідженнях Джованні Аррігі (2 год.) Дослідження Д.Аррігі як альтернатива лівій критиці глобалізації. Біографічна основа створення панорамного погляду на світ як організаційної системи. Історіографічне підґрунтя робіт Д.Аррігі: А.Грамші, Й.Шумпетер, «банда чотирьох» та ін.. Місце Ф.Броделя в дослідженнях Д.Аррігі. Три гегемонії та чотири системних цикли накопичення історичного капіталізму. Походження сучасної міждержавної системи. Історичні перспективи капіталізму. Література 1. Арриги Д. Долгий двадцатый век: деньги, власть и истоки нашего времени. – М., 2006, с. 6-132. 2. Арриги Д. Утрата гегемонии. // Прогнозис. - 2005. - № 2(3), 3(4).
Тема 12. Влада в концепції П’єра Бурдьє (2 год.) Поле літератури. Поле інтелектуальної діяльності як особливий світ. Специфіка боротьби в літературному полі. Ставки літературної боротьби. Тенденції літературоцентризму в європейській та вітчизняній культурах та їх крах. Критерії та стратегії успіху. Культурне поле як автономна практика пов'язана в соціальний простір. Культурний капітал як засіб обігу в культурному полі. Символічний капітал. Легітимність домінування в соціальному просторі. Гра та правила гри. Академічне поле та криза академічного порядку. Поняття ґабітусу.
Література 1. Бурдье П. Политические позиции и культурный капитал // Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. Г. А. Чередниченко / Сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. — М.: Socio-Logos, 1993. — С. 159—177., С. 99—158. 2. Бурдье П. Поле литературы // Новое литературное обозрение, 45, 2000. — С. 22—88. 3. Бурдье П.Рынок символической продукции // Вопросы социологии.– 1993.– № 1-2. – С. 49 – 62; 1999.– № 5. – С. 50 – 61. 4. Берг М. Литературократия.– М., 2000.– С. 5 – 26; 180 – 268. 5. Бурдье П. Университетская докса и творчество // Socio-Logos’96.– М., 1997.– С. 8 – 30. 6. Пэнто Л. Философская журналистика // Socio-Logos’97.– М., 1997.– С. 30 – 56. 7. Шматко Н. А. Анализ культурного производства Пьера Бурдье // СОЦИС, 8 (232), 2003. — С. 104—113. 8. Ямпольский М.Личные заметки о научной институции // Новое литературное обозрение.– 2001.– № 50.– С. 96 – 114.
Тема 13. Генеалогія влади Мішеля Фуко (2 год.) Поняття біовлади. Інтелектуал і влада. Основні модальності влади. Проблема становлення дисциплінарного суспільства. Влада як воля до життя. Критика концепції влади М.Фуко.
Література 1. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко.- СПб., 2000. 2. Декомб В. Современная французская философия.– М., 2000. 3. Дьяков А.В. Мишель Фуко и его время. - СПб.: Алетейя, 2010. 4. Жизнь и власть в работах Мишеля Фуко. Реферативный сборник. –М., ИНИОН РАН, 1997. 5. Подорога В. Власть и познание // Власть.– М., 1989. 6. Фуко М. Воля к истине.– М., 1996. 7. Фуко М. Надзирать и наказывать.– М., 1999. 8. Фуко М. Рождение биополитики. - СПб., 2010.
Тема 14. Техніки опору владі (2 год.) Проблема опору владі: необхідність та можливість опору. Практичні виміри опору. Інтелектуали та влада. Етичні виміри опору. Фігури опору: Ален Бадью, Жіль Дельоз, Мішель Фуко, Жорж Батай, Гі Дебор, Антонен Арто; їх проблематичність.
Література 1. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко. - СПб., 2000. 2. Декомб В. Современная французская философия.– М., 2000. 3. Жизнь и власть в работах Мишеля Фуко. Реферативный сборник. –М., ИНИОН РАН, 1997. 4. Подорога В. Власть и познание // Власть.– М., 1989. 5. Фуко М. Воля к истине.– М., 1996. 6. Фуко М. Надзирать и наказывать.– М., 1999. ІV. ПЛАН ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ МЕТА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ Семінарські практичні та лабораторні заняття є сполучною ланкою між лекційними заняттями та самостійною роботою і мають на меті поглиблене засвоєння теоретичних понять і термінів з дисципліни та набуття практичних навиків. В процесі семінарських, практичних та лабораторних занять з’ясовується ступінь засвоєння понятійно-термінологічного апарату та основних положень предмету, вміння розкривати конкретну тему, аналізувати і узагальнювати ключові питання курсу, розв’язувати конкретні ситуації. Одним з важливих завдань проведення занять є отримання студентами навиків публічних виступів і дискусій, а також аналітичного та обґрунтованого підходу до розв’язання складних питань і відпрацювання можливих рішень у майбутній професійній діяльності.
Семінар 1. Політичне та релігійне в культурі. Концептуальний аналіз влади: теоретичні підходи та основні проблеми 1. Традиція боротьби за відновлення єдності релігійного та політичного як боротьба за тлумачення символу. 2. Історія форм репрезентації влади в культурі. 3. Концептуальний аналіз поняття влади. 4. Проблемне поле дослідження влади. 5. Типологічний аналіз влади. 6. Сила, примус, спонукання, переконування, маніпуляція, авторитет. 7. Політична влада. 8. Феномен та концепції влади в історико-культурному контексті.
Література а.) основна: 1. Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. – 384 с. 2. Шмитт К. Политическая теология. М., 2000. 3. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. Семінар 2. Насилля як влада 1. «Насилля та священне»: концепція влади Рене Жирара. 2. Релігія та релігійне у відношенні до “насилля та священного”. 3. Ритуальне жертвоприношення у відношенні до насилля. 4. Насилля як знаряддя, об’єкт та універсальний суб’єкт всіх бажань. 5. Офірна жертва як справжнє втілення будь-якої верховної влади. 6. Роль помсти, короля, блазня та системи покарань в суспільстві. 7. Антична трагедія та жертовна криза. 8. Роль та значення культурних відмінностей та їх щезання в суспільстві. Література а.) основна: 1. Жирар Р.Насилие и священное. – М., 2000. 2. Кампер Д. Тело. Насилие. Боль. - СПб., 2010. 3. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. Семінар 3. Влада в архаїчному суспільстві. Сакральне як влада 1. Репрезентативні форми прояву влади в культурі. 2. Магічна влада. 3. Поняття kudos’у в давньогрецькому суспільстві. 4. Еволюція сакрального в культурі. Традиція подальшого існування архаїчних форм влади в культурі. 5. Сакральне по відношенню до монарха та держави. 6. Сакральне як безособистісна сила. 7. Теорія “двох влад” та вчення про “небесний та земний гради” Августіна. 8. Літургічна сакральність монархічної влади. Магічна харизма тіла монарха. 9. Тілесні мітки, що маркують владу та силу.
Література а.) основна:
Семінар 4. Влада в Середні віки, епохи Ренесансу та бароко 1. Поняття держави в історії культури. 2. Еволюція ідеології влади в Європі. 3. Доктрина божественного права королів. 4. Репрезентативні форми прояву влади. 5. Онтотеологічний аргумент як витік принципу верховної влади закону. 6. Процес складання структурних форм, що замінюють аналоговий символ та проявляють себе в живописних кодах, лінійній перспективі і барочному придворному театрі ХVII століття. 7. Заміна символічного тіла символічним простором репрезентації. 8. Макіавеллі “Державець”. Жан Боден “Про державу ”. 9. Новий тип наукового знання. 10. Дені Дідро “Філософ”: радикальна переоцінка позиції філософії. 11. Вплив дистанціювання монарха від суспільства і бога від земного світу на організацію влади. 12. Два тіла короля: перехід від символічного до репрезентативного в нетлінному тілі. Суверен vs. Сюзерен.
Література а.) основна: 3. Михель Д. Власть, знание и мертвое тело. Историко-антропологический анализ анатомических практик на западе в эпоху ранней современности // Логос. – 2003. - №4–5 (39). – С. 219–233. 4. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.53-92.
Семінар 5. Прояв просторових, структурних форм репрезентації влади в доктринальному плані в ХVII столітті 1. Придворне суспільство: “монополізація фізичного насилля” в руках централізованої держави (Н. Еліас). 2. Відображення тотального дистанціювання образу монарха від людей в художній системі (класицизм). Естетизація королівського тіла та державної політики. 3. Владні відносини (поняття про підданого) як підґрунтя та взірець появи суб’єкта в культурі. Суб’єкт як основа репрезентативних систем Нового часу. Принцип саморепрезентації влади. Відкриття епохи видимостей. Збіг позицій глядача, художника і суверена. Абсолютизм як продукт трансформації живописного простору в простір театральної ілюзії. 4. Мішель Фуко: аналіз перспективістської системи репрезентації (“Меніни” (1656) Дієго Веласкеса). Самообгрунтування репрезентації. Символізація порожнечі як небажання тіла влади розчинитися у функції. Походження інституційного дискурсу влади із дзеркальної репрезентативної ситуації. 5. Суверен як узурпатор місця бога. “Боротьба за сходження духу до повної безобразності Божества” (Ґейзінґа). Зв’язок влади в 17 ст. з заміщенням місця Бога, а не з реальною маніфестацією сили. Версія виникнення політичного суверенітету за Спінозою. Література а.) основна: 1. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.93-183.
Семінар 6. Театр як взірець репрезентації влади 1. Теологія Пор-Роялю, філософія Б. Паскаля і театр Расіна як пряма реакція на утвердження раціоналістичної теології: мовчання Бога та прихований Бог Паскаля. Театр репрезентації, мімесіс і фантазм. 2. “Левіафан” (1651) Гобса: суверен як тлумач імен. Законодавець як той, хто причетний до універсального. 3. Діалектика пана та раба у “Феноменології духу” Гегеля Ф. 4. Міметичність бажання за Рене Жираром. 5. Дені Дідро. Не бути собою як основна умова геніального акторства. Зближення влади та акторства через дистанціювання. Фігура влади як інтеріоризована репрезентація. Міметичне тіло дурня в “Небожі Рамо” Д. Дідро. Небіж Рамо як надміметична істота. Невіддільність блазня від суверена. 6. Криза масової міметичної репрезентації (Ф. Гегель. “Феноменологія духу”). 7. Елімінація чуттєвості І. Кантом в апріорності морального закону і визнання чуттєвості як форми самовіднайдення чистого “Я” у Маркіза де Сада. 8. Почуття і розум у 18 ст. Поняття ентузіазму та піднесеного Канта І. Піднесене І. Канта як модель ставлення до Бога у 18 ст. Радикальний індивідуалізм Лока. Мімесіс за Спінозою та Русо. 9. Розуміння природної людини, раба та загальної людини у 18ст. Система наслідування загальному, абстрактному в теорії суспільного договору Ж.-Ж. Русо. Історія цивільності як історія фальші (Ж. Старобінський). Викриття фальші як форма фальші: “Мізантроп” Мольєра. Абсолютне “Я” Ж.-Ж. Русо. Суспільний договір як театр без акторів. Критика театрального мімесісу за Ж.-Ж. Русо. Публічне свято як театр без мімесісу та означника. Неможливість відчуження суверенності (“загальної волі”) від суверена (народу) в теорії суспільного договору Русо. Загальна воля як вираз раціонального закону. Співвідношення чеснот, честі та “загальної волі”. Відмова від репрезентативності у Русо. Публічні змагання у справі виникнення загальної волі. 10. Критика Ж.-Ж. Русо Луї Альтюсером. Література а.) основна: 1. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.184-372.
Семінар 7. Повернення Левіафана: теорія влади Гобса 1. Репрезентація видовищ Ж.-Ж. Русо в революційній архітектурі Франції (Етьєн-Луї Буле). 2. Порожній простір як центр видовищ. Порожнеча як місце перекладу театральних відносин в словесні. 3. Громадянин як актор та автор. Суверен як носій чужого обличчя, несподівано перетворений на автора. 4. Великий Левіафан як результат театральної гри. Ідея Левіафана за Карлом Шмітом. Левіафан як алегорія. Чому актор (суверен) стає автором? 5. Теократія як двійник демократії за Спінозою. “Загальна воля” як “структурний символ”. 6. Модель суспільних відносин за Аристотелем (відносини пана та раба), Гобсом та Русо. Література а.) основна: 1. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. С.373-388.
Семінар 8. Концепція «політичного» Карла Шміта 1. Держава і поняття «політичного». 2. «Політичне» в протилежність моральному, естетичному, економічному: критерії «політичного». 3. Розрізнення друга і ворога як специфічно політичне розрізнення. Смисл розрізнення друга і ворога. Ворог в конкретному, екзистенційному розумінні. 4. «Політичне» як ступінь інтенсивності асоціації чи дисоціації людей. Поняття суверенної єдності. 5. Теза про призначення війни. Теорія та практика плюралізму. Право вбивати і посилати на смерть. 6. Можливість ухилитися від розрізнення друга/ворога. Можливість світової держави. 7. Критика лібералізму. Епоха деполітизацій та нейтралізацій. 8. Ідеї Русо як обґрунтування якобінського терору. Аргумент виключення: Сен-Жюст. Політична теологія та нейтралізація. Спроба неможливого: суд над королем. Наслідування Христу: спроба жертвопринесення. Література а.) основна: 1. Филиппов А.Ф. Карл Шмитт. Расцвет и катастрофа // Карл Шмитт. Политическая теология. - М.: Канон-Пресс-Ц, 2000. 2. Шмитт К. Понятие политического. // Вопросы социологии. — 1992. — № 1. — С. 35—67. 3. Ямпольский М. Физиология символического. – М., 2004. - С.439-805 (з купюрами).
Семінар 9. Теорія суверенної влади Джорджо Агамбена 1. Поняття «життя» у давніх греків: bios та «голе життя». 2. Поняття біовлади Мішеля Фуко. 3. «Голе життя/політичне існування» як фундаментальна пара категорій західної політики. 4. «Концтабір» як біополітична парадигма сучасності. Література а.) основна: 1. Agamben G. Homo Sacer (Daniel Heller-Roazen, trans.). - Stanford: Stanford University Press, 1998. 2. Агамбен Дж. Homo sacer. Суверенная власть и голая жизнь. - М., 2011. 3. Агамбен Дж. Homo sacer. Чрезвычайное положение. - М., 2011. 4. Агамбен Дж. Homo sacer. Что остается после Освенцима: архив и свидетель. - М., 2012. 5. Магун А. Различать или разрывать? Последняя книга Джорджо Агамбена. // Синий диван. - 2003. - Вып. VI. 6. Марков А. Чем оплачено свидетельство: предложения Агамбена // Censura. - 23.03.12. 7. Фуко М. Рождение биополитики. - СПб., 2010. Семінар 10. Теорія влади Нікласа Лумана 1. Влада як засіб комунікації в «суспільствах диференціації». 2. Код генералізованих символів для відтворення селективних досягнень. 3. Невизначеність та влада. 4. Трансляція редукованої комплексності. 5. Влада як обмеження простору селекцій партнера. 6. Влада як регулювання контингенцій. 7. Влада як каталізатор. 8. Влада і насилля. 9. Влада як комунікація, що управляється кодом. 10. Зв'язок між системою та зовнішнім світом (резонанс). 11. Держава як самоопис політичної системи, що забезпечує її незалежність від самої влади, від її конкретних інстанцій. Література а.) основна:
Семінар 11. «Влада» в дослідженнях Джованні Аррігі 1. Дослідження Д.Аррігі як альтернатива лівій критиці глобалізації. 2. Біографічна основа створення панорамного погляду на світ як організаційної системи. 3. Історіографічне підґрунтя робіт Д.Аррігі: А.Грамші, Й.Шумпетер, «банда чотирьох» та ін. 4. Місце Ф.Броделя в дослідженнях Д.Аррігі. 5. Три гегемонії та чотири системних цикли накопичення історичного капіталізму. 6. Історичні перспективи капіталізму. Література а.) основна: 1. Арриги Д. Долгий двадцатый век: деньги, власть и истоки нашего времени. – М., 2006, с. 6-132. 2. Арриги Д. Утрата гегемонии. // Прогнозис. - 2005. - № 2(3), 3(4).
Семінар 12. Влада в концепції П’єра Бурдьє 1. Поле літератури. 2. Поле інтелектуальної діяльності як особливий світ. 3. Специфіка боротьби в літературному полі. Ставки літературної боротьби. Тенденції літературоцентризму в європейській та вітчизняній культурах та їх крах. 4. Критерії та стратегії успіху. 5. Культурне поле як автономна практика пов'язана в соціальний простір. 6. Культурний капітал як засіб обігу в культурному полі. Символічний капітал. Легітимність домінування в соціальному просторі. Гра та правила гри. 7. Академічне поле та криза академічного порядку. 8. Поняття ґабітусу.
Література а.) основна: 1. Бурдье П. Политические позиции и культурный капитал // Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. Г. А. Чередниченко / Сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. — М.: Socio-Logos, 1993. — С. 159—177., С. 99—158. 2. Бурдье П. Поле литературы // Новое литературное обозрение, 45, 2000. — С. 22—88. 3. Бурдье П.Рынок символической продукции // Вопросы социологии.– 1993.– № 1-2. – С. 49 – 62; 1999.– № 5. – С. 50 – 61. 4. Берг М. Литературократия.– М., 2000.– С. 5 – 26; 180 – 268. 5. Бурдье П. Университетская докса и творчество // Socio-Logos’96.– М., 1997.– С. 8 – 30. 6. Пэнто Л. Философская журналистика // Socio-Logos’97.– М., 1997.– С. 30 – 56. 7. Шматко Н. А. Анализ культурного производства Пьера Бурдье // СОЦИС, 8 (232), 2003. — С. 104—113. 8. Ямпольский М.Личные заметки о научной институции // Новое литературное обозрение.– 2001.– № 50.– С. 96 – 114.
Семінар 13. Генеалогія влади Мішеля Фуко 1. Поняття біовлади. 2. Інтелектуал і влада. 3. Основні модальності влади. 4. Проблема становлення дисциплінарного суспільства. 5. Влада як воля до життя. 6. Критика концепції влади М.Фуко.
Література а.) основна: 1. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко. - СПб., 2000. 2. Декомб В. Современная французская философия.– М., 2000. 3. Дьяков А.В. Мишель Фуко и его время. - СПб.: Алетейя, 2010. 4. Жизнь и власть в работах Мишеля Фуко. Реферативный сборник. –М., ИНИОН РАН, 1997. 5. Подорога В. Власть и познание // Власть.– М., 1989. 6. Фуко М. Воля к истине.– М., 1996. 7. Фуко М. Надзирать и наказывать.– М., 1999. 8. Фуко М. Рождение биополитики. - СПб., 2010.
Семінар 14. Техніки опору владі 1. Проблема опору владі: необхідність та можливість опору. 2. Практичні виміри опору. Етичні виміри опору. 3. Інтелектуали та влада. 4. Фігури опору: Ален Бадью, Жіль Дельоз, Мішель Фуко, Жорж Батай, Гі Дебор, Антонен Арто; їх проблематичність.
Література а.) основна: 1. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко. - СПб., 2000. 2. Декомб В. Современная французская философия.– М., 2000. 3. Жизнь и власть в работах Мишеля Фуко. Реферативный сборник. –М., ИНИОН РАН, 1997. 4. Подорога В. Власть и познание // Власть.– М., 1989. 5. Фуко М. Воля к истине.– М., 1996. 6. Фуко М. Надзирать и наказывать.– М., 1999.
ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
|
