Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Личностно профессиональные и личные деловые качества субъекта управления




Актуальність даного дослідження зумовлена поширенням використання вербальними текстами образності текстів іншої модальності через заміну вербальними знаками знаків семіотичних систем іншого роду. Предметом даної розвідки є актуалізація змісту шляхом взаємодії фрейму тексту вербального з фреймом тексту іншої модальності, коли зв'язок між текстами встановлюється за допомогою інтермедіальної алюзії.Метою дослідження є встановлення механізмів актуалізації змісту інтермедіальних алюзивних засобів методом фреймового аналізу.

Фреймовий підхід для вивчення лінгвістичних явищ застосовувався як зарубіжними (Ч. Філлмором, Т. А. ван Дейком), так і вітчизняними вченими (С. А. Жаботинською, В. З. Дем'янковим, Г. В. Луєвим, О. О. Селівановою). Був введений термін «інтертекстуальний фрейм», для позначення «літературного «топосу», літературної наративної схеми» [Еко 2004, с. 48].

Вважаємо доцільним використання терміна «інтертекстуальні фрейми» для позначення подій текстів невербальних та мішаних семіотичних систем, адже текстом називають не тільки літературне письмо, а й будь-який зв’язний знаковий комплекс [Бахтин 1986, с. 297]. Отже, в даному дослідженні до інтертекстуальних фреймів будемо відносити фрейми ситуацій зображених знаками як вербальних так і виражальних, образотворчих та синтетичних семіотичних систем.

До виражальних та образотворчих семіотичних кодів мистецтва, вслід за Басіним [Басин 2008], відносимо ті, до складу яких входять виключно знаки, відмінні від вербальних (семіотичний код образотворчих мистецтв). До синтетичних семіотичних кодів мистецтва відносимо ті, до складу яких серед інших входять і вербальні знаки (наприклад, кінематографічний семіотичний код).

До вербальних семіотичних кодів відносимо такі, що включають в себе лише вербальні знаки (наприклад, літературний семіотичний код). Відзначимо також, що знаки виражальних та образотворчих семіотичних систем можна визначити як знаки іконічні, тобто як такі, що містять в собі властивості, які повинен посідати їх об’єкт [Моррис 1982], а вербальні знаки можна прийняти як знаки-символи, тому що вони не мають спільних з об’єктом рис (там само).

При апелюванні до фреймів, що реалізуються в текстах семіотичних кодів, відмінних від семіотичного коду тексту, в якому вживаються алюзивні засоби, відбувається передавання знаків однієї семіотичної системи знаками іншої семіотичної системи. В поданому дослідженні особлива увага зосереджується на заміні образотворчих та виражальних знаків вербальними.

Виявляючи особливості лінгвокогнітивної актуалізації змісту інтермедіальних алюзивних засобів, необхідно підкреслити важливість відтворення образної складової цього змісту. При апелюванні до виражальних, образотворчих та синтетичних семіотичних систем за допомогою вербальних знаків, відбувається заміна словесним кодом кодів іншої природи. При цьому зміст та образність, що передаються цими двома кодами повинні бути максимально схожими.

Ментальним образом називають «внутрішнє, когнітивне представлення зовнішніх об’єктів або подій» [McConnell 1988, c. 309]. Для створення когерентного ментального образу необхідно поєднання вхідних сигналів п’яти відчуттів [там само, с.79]; перцептивний цикл передбачає координовану паралельну активність декількох сенсорних систем [Найссер 1981, с. 52].

Однак кожний виражальний чи образотворчий знак чітко окреслює виключно специфічну деталь образу (акустичний знак окреслює звукову складову, візуальний - графічну і т. п.), інші якості створюваного образу є певною мірою довільними, індивідуальними.

Отже вербальний знак вказує на відчуття, через яке ментальний образ передається виражальним або образотворчим знаком. У переважній більшості випадків це буде слух, зір або їх поєднання, адже майже всі сучасні тексти, їх знаки, скеровані на два з п’яти відчуттів людини - на зір та слух.

Такий стан речей зумовлений здатністю сьогочасних носіїв інформації передавати виключно аудіо та візуальну інформацію (а не одористичну, тактильну або смакову) та складністю прогнозування наслідків впливу на смакові, нюхові та дотикові рецептори через їх підвищену індивідуальність та невивченість.

Тримірний простір існування зумовлює об'ємність ментальних образів(=фреймів, адже ментальний (розумовий, когнітивний) образ є гносеологічним корелятом фрейму [Бондалетова 1989, с. 38]), отже їх доречно передавати схематично за допомогою багатогранників. При цьому кожна грань відповідатиме відчуттю, адже образ створюється шляхом поєднання сигналів всіх п’яти відчуттів. Отже необхідна фігура буде п’ятигранником, тобто піраміда, основою якою буде квадрат, боковими гранями - рівнобічні трикутники.

При цьому грань-квадрат співвідноситься з зором, тому що за окреслених вище умов ця грань буде найбільшою за площиною і відомо, що від зорових рецепторів поступає найбільша кількість інформації [McConnell 1988, c. 121]. Фронтальна грань-трикутник відповідає слуху, права грань-трикутник - дотику, ліва грань-трикутник - нюху, тильна грань-трикутник - смаку.

Загальна схема взаємодії фрейму прецедентного тексту з фреймом тексту- реципієнта при актуалізації змісту інтермедіальних алюзивних засобів виглядає наступним чином:

При відсиланні до аудіовізуальних медіа «вхід» до фрейму прецедентного тексту здійснюється через слуховий та зоровий канали інформації, відтворення зазнають одористична, тактильна та смакова складові. Наприклад, назва статті “Flight of the bumblebee” (The Economist, July 1st 2006) відсилає до інтерлюдії М. Римського- Корсакова в опері «Казка про царя Салтана».

Алюзивний зміст несе вся фраза, яка є вербалізованим вираженням відрізку тексту-джерела, що закріпилось в узусі, адже у музичному тексті тема джмеля спочатку не мала окремої назви. У статті йде мова про новий маленький літак Eclipse 500. Для актуалізації змісту алюзії необхідно накладення фрейму тексту-джерела на фрейм тексту-реципієнта. Першим кроком буде входження до фрейму тексту-джерела, який є аудіовізуальним текстом, добудова образу джмеля. Згідно сюжету опери цей образ є позитивним та має такі характеристики як спритність та розум.

Другий крок - накладення фреймів двох текстів. За ознакою «невеликий розмір» визначаємо, що слот «джміль» музичного тексту відповідає слоту «літак» у другому тексті. Відбувається перенесення відповідних характеристик до тексту статті. Отже, ставлення автора статті до новоствореного транспортного засобу є позитивним, на його думку літак є маневреним та цілком надійним в керуванні (трансформація якостей джмеля відповідно характеристикам літака).

Взаємодія фреймів прецедентного тексту та тексту-реципієнта при відсиланні шляхом інтермедіальних алюзивних засобів до візуальних текстів починається з добору візуального знаку, еквівалентного присутньому в тексті вербальному знаку. Після відтворення візуальної грані образу, на її основі відбудовується повний фрейм. Яскравим прикладом візуального тексту-прецеденту є Велика китайська стіна, відсилання до якої є досить частотними в англомовній публіцистиці. Так, назви статей Over the Great Wall (The Economist, November 5th 2005) та Chinese walls (The Economist, March 4th 2006) викликають у візуальній пам'яті вигляд цієї архітектурної споруди, потім добудовується повний образ, рисами якого є «непохитність», «здатність захистити від навколишнього середовища», «відокремленість від решти світу».

В першому випадку такий фрейм взаємодіє з фреймом тексту-реципієнта, в якому йдеться про іноземних інвесторів, які отримали можливість викупити великі китайські компанії - наприклад, з виробництва обладнання для будівництва, залізницю (і скористались цією можливістю); співставлення цих двох фреймів спричиняє актуалізацію змісту «відкриття раніше закритого ринку Китаю для зовнішніх інвесторів є явищем безпрецедентним».

У другому прикладі (Chinese walls) взаємодія фреймів тексту-джерела та тексту-реципієнта стає каталізатором актуалізації протилежного змісту «відокремленість китайської спільноти від решти світу»: у вербальному тексті мова йде про створення в Інтернеті нових доменів, що записуються ієрогліфами замість латинських літер. Отже, у наведених прикладах прецедентний архітектурний текст «Велика китайська стіна» є уособленням кордону, який країна «стирає» або відбудовує між собою та іншим світом в різних сферах життя.

Для аудіо медіа, які впливають виключно на слух, «вхід» до фрейму тексту- джерела відбувається через відповідну грань, виражену вербальним знаком. Інші складові добудовуються індивідуально в кожному окремому випадку. Наприклад, у Private Eye № 1213 (27 June-10 July 2008) читаємо: “We shall now sing the opening hymn ‘It’s Raining Amen’ by the Weather Girls”. Назва пісні ‘It’s Raining Amen’ є алюзією до пісні Джері Халівел ‘It’s Raining Men’, яка за стилем належить до популярної музики. Отже «вхід» до фрейму відбувається через його аудіо складову, потім образ відбудовується повністю (візуальною складовою може бути відеоряд кліпу на згадану пісню, якщо адресат з ним ознайомлений). Фрейм тексту-джерела (в даному випадку - пісні) взаємодіє з фреймом статті, до якої залучено інтермедіальну алюзію.

Повний текст статті є інтермедіальної алюзією, джерелом якої є церковна церемонія весілля (невипадковою є метаморфоза Men ^ Amen). Фрейм популярної пісні порушує структуру фрейму традиційного обряду. Таким чином, результат взаємодії фреймів підсилює пародійний ефект статті, надаючи церемонії гротескного характеру.

Необхідно окреслити специфіку інтермедіальних алюзій, джерелом походження яких є тексти, створені в межах обрядово-ігрового семіотичного комплексу. Якщо адресат мав можливість бути персонально присутнім у якості глядача або навіть безпосередньо брати участь у створенні обрядово-ігрового тексту, його сприйняття алюзивних засобів буде відрізнятись від адресата, який тільки спостерігав за обрядово-ігровим текстом за допомогою сучасних засобів інформації, адже «відмінність між людьми в природі та якості їх образів відображають відмінність інформації, до збору якої вони приготувались» [Найссер 1981, с. 144]. В такому випадку взаємодія фреймів двох текстів, джерела та реципієнта, буде здійснюватись за наступною схемою: образ було сформовано шляхом стимуляції всіх сенсорних систем, отже і вхід до образу буде відбуватись не через окрему грань, а через всі грані одночасно. Наприклад, назва статті “A red rag to a bullish taxman, surely ?” (Private Eye № 1213) відсилає адресата до обрядово-ігрового тексту «Корида». Актуалізація змісту «річ, яка дратує податківця» відбувається таким шляхом: ідентифікація елементів верхнього рівня фрейму «Корида» (A red rag, корінь bull- одиниці bullish) > відтворення фрейму «Корида» повністю > взаємодія фрейму «Корида» з фреймом статті.

Отже, актуалізація змісту інтермедіальних алюзій шляхом взаємодії фреймів тексту-джерела та тексту-реципієнта відбувається наступним чином:

віднаходження еквівалента вербальному знаку серед аудіо / візуальних / одористичних / смакових / тактильних знаків (АБО серед аудіо і візуальних знаків, якщо текст-джерело створений в межах семіотичної системи, що складається зі знаків, які апелюють до двох відчуттів - зору та слуху);

побудова відповідної (аудіо / візуальної / одористичної / смакової / тактильної) грані фрейму (АБО двох - аудіо і візуальної - граней);

відтворення всіх інших граней фрейму;

наповнення фрейму інформацією з тексту, в якому вжито інтермедіальні алюзивні засоби.

Перспективним напрямком дослідження вважаємо детальне вивчення особливостей відтворення різних типів (предметного, акціонального, посесивного, таксономічного і компаративного - за С. А. Жаботинською [Жаботинская 1999]) фреймів текстів за вербалізованою складовою у процесі актуалізації змісту інтермедіальної алюзії.

 

личностно профессиональные и личные деловые качества субъекта управления

Профессионализм личности субъекта управления - качественная характеристика субъекта управленческого труда, отражающая высокий уровень личностно-профессиональных и личностно-деловых качеств, акмеологических инвариантов профессионализма, креативности, отличающаяся адекватно высоким уровнем притязаний, состоянием мотивационной сферы и ценностных ориентаций, необходимых для осуществления управленческой деятельности с высокой стабильной эффективностью; свойство, подлежащее дальнейшему развитию.

Зазыкин В.Г. Основы акмеологической теории профессионализма в управлении. - М: МААН, 2004.

Профессионал в сфере управления - это субъект управленческой деятельности, обладающий высокими показателями профессионализма личности и деятельности, опыта управления, самоэффективности, имеющий высокий профессиональный и социальный статус, динамически развивающуюся систему личностной и деятельностной нормативной регуляции, постоянно нацеленный на саморазвитие и самосовершенствование, на личностные и профессиональные достижения в сфере управления, имеющие социально-позитивное значение.

характерным для акмеологического подхода является повышенное внимание к подструктуре профессионализма личности, что проявлялось в изучении путей развития личностно-професссиональных качеств. В психолого-акмеологических исследованиях1 в контексте развития профессионализма были определены личностно-профессиональные качества субъектов управленческой деятельности, подлежащие приоритетному развитию:

1 Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. - М.: ЦИТП, 1992.

¦ интеллектуальные качества (общая и профессиональная эрудиция, системность мышления, глубина ума, интуиция, креативность мышления, практичность мышления); ;

¦ организаторские качества, проявляющиеся в умениях подбирать и расставлять кадры, планировать работу, обеспечивать профессиональные взаимодействия и контроль над ними. Среди организаторских качеств особо выделялись те, которые • имеют психологическое содержание: психологическая избирательность, энергетичность, психологический такт;

¦ деловые качества (инициативность, дисциплинированность и организованность, требовательность, гибкость, целеустремленность, самостоятельность, работоспособность, деловое обаяние);

¦ волевые качества (упорство, настойчивость,

стрессоустойчивость, способность преодолевать трудности);

¦ морально-нравственные качества (ответственность,

порядочность, верность своему слову);

¦ коммуникативные качества и направленность на деловое и управленческое общение.

¦

Сходные результаты были получены и в других психолого-акмеологических исследованиях. В частности, в работах А.А.Деркача1 приведены следующие важнейшие личностно-профессиональные качества, способности и особенности управленческой позиции, необходимые современному руководителю для достижения профессионализма: широкий кругозор; чувство ситуации; творческое отношение к работе; готовность к сотрудничеству и переменам; способность создать позитивную мотивацию себе и персоналу; способность предвидеть; способность разумно рисковать; способность действовать самостоятельно и принимать на себя ответственность; способность к осуществлению контроля и самоконтроля.

В работах Семененко СВ. отмечалось, что развитие профессионализма личности связывается с усилением роли инвариантных свойств и качеств - некоторых общих и специфических акмеологических инвариантов профессионализма. Оно так же прямо связано с личностно-профессиональным развитием, то есть процессом формирования личности (в широком понимании, ориентированной на высокие профессиональные достижения) и ее профессионализма, осуществляемым в саморазвитии, профессиональной деятельности и профессиональных взаимодействиях (А.А.Деркач, В.М.Дьячков) 2.

Деркач А. А. Акмеологические основы управленческой деятельности. - М.: РАГС, 2000. 2 Дьячков В.М. Психологические особенности госслужащих регионального управления и их профессиональный рост. - М.: РАГС, 1997; Дьячков В.М. Психологические условия и факторы оптимизации личностно-профессионального развития государственных служащих регионального управления. -М.: РАГС, 1997.

Проведенные акмеологические исследования, объектом которых были государственные служащие систем регионального управления, позволили дать описание структурным личностным изменениям в процессе личностно-профессионального развития, нацеленного на достижение профессионализма (Деркач А.А., Дьячков В.М., Зазыкин

В.Г., Синягин Ю.В. и др.)1. В подструктуре направленности личности происходит расширение круга интересов и изменение системы потребностей, в том числе потребности в деятельности; актуализация мотивов профессиональных достижений; возрастание потребности в самореализации и саморазвитии; повышение креативности личности. В подструктуре опыта - повышение компетентности и квалификации; развитие и расширение умений и навыков; освоение новых алгоритмов решения профессиональных задач; повышение креативности деятельности. Кроме того, существенно изменяются и другие подструктуры: развиваются сложные и частные способности; профессионально важные качества, определяемые спецификой деятельности; личностно-деловые качества; происходит повышение психологической готовности к деятельности в различных, в том числе и осложненных ситуациях; развиваются базовые акмеологические инварианты профессионализма.

 

Вторая подсистема – личностная, включающая все, что характеризует кадра управленческой деятельности как индивида, субъекта деятельности и личность в профессиональной деятельности, отношениях, взаимодействиях и общении. Структурирование информации в этой подсистеме в психолого-акмеологических исследованиях показало, что с системных позиций это можно представить в виде совокупности структурных составляющих:

1) блок способностей к управленческой деятельности, включающий общие способности к управленческой деятельности, интеллектуальные, коммуникативные и организаторские способности, способности к саморегуляции;

2) блок личностной компетентности, включающий прежде всего аутопсихологическую компетентность (адекватный образ Я-про-фессионала, самоконтроль, самооценку пр.), социально-перцептивную, социально-психологическую и психолого-педагогическую компетентности;

3) блок личностно-профессиональных качеств. В проведенном обзоре были упомянуты следующие интегративные качества: хорошее внимание, память, сильная воля, работоспособность, проницательность. Особую группу составляют интеллектуальные качества: глубина ума, системность мышления, интуиция и их динамические характеристики;

4) блок личностно-деловых качеств: целеустремленность, решительность, организованность, дисциплинированность, требовательность, инициативность, объективность, внимательное и тактичное отношение к персоналу, критичность и самокритичность, способность заряжать других своей энергией (отдельную группу составляют предпринимательские качества);

5) мотивационно-целевой блок, в котором описываются цели и мотивы профессиональной деятельности и профессиональных достижений; в его состав входят и побудительные причины нацеленности на самореализацию и самосовершенствование в управленческой деятельности;

6) блок акмеологических инвариантов профессионализма. Общие инварианты профессионализма: высокий уровень антиципации, развитая саморегуляция, сила личности, креативность и качества, способствующие принятию эффективных решений; специальные акмеологические инварианты: направленность на общение и взаимодействие, организационный потенциал, устойчивость к стрессам;

7) блок управленческого опыта, включающий специальные качества, сформированные в процессе обучения и рефлексии своей профессиональной деятельности; они проявляются прежде всего в том, что субъект способен эффективно использовать имеющиеся профессиональные знания и умения;

8) блок морально-нравственных качеств включает в первую очередь такие качества, как порядочность, честность, верность своему слову, доброжелательность, справедливость;

9) блок управленческой позиции; сама управленческая позиция рассматривается как «узел» коммуникаций и отношений руководителя, находящихся под его контролем и обусловливающих направленность активности, свободу организационного маневра, который предполагает «взвешивание» диспозиций, гибкое маневрирование; управленческая позиция руководителя считается сильной, если она позволяет осуществлять точные и надежные прогнозы, расчетливо рисковать, формировать и использовать ресурсы, минимизировать расходы и затраты, гибко маневрировать имеющимися возможностями, формировать и полноценно использовать кадровый потенциал;

10) блок самоэффективности, характеризующей когнитивные и ре-гуляторные возможности субъекта управленческой деятельности. Высокая самоэффективность проявляется в вере в возможность реализовать свой личностный и профессиональный потенциал, в широких функциональных возможностях, высокой ответственности, самостоятельности и независимости, эмоциональной стабильности, особенно в необычных условиях.

5)управ позиция.


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 452. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.031 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7