Порядок розгляду пропозицій про залучення юридичними особами — резидентами іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України.

Іноземні представництва України, інші державні органи, юри­дичні особи — резиденти, які отримали пропозицію про надання іноземного кредиту, що передбачає отримання іноземним кредитором гарантій Кабінету Міністрів України, надсилають зазначені пропозиції до Кабінету Міністрів України. І

Якщо зазначена пропозиція надходить від іноземних банків, фінансово-кредитних установ та фірм, які раніше не надавали кредити Україні або її юридичним особам — резидентам, разом із пропозицією про надання кредиту додатково подаються легалі­зовані в установленому порядку документи та відомості за пере­ліком згідно з додатком 10. Документи та відомості, що не відпо­відають вимогам, викладеним у додатку 10, до розгляду не при­ймаються.

Механізм експертизи проектів, під які виділяються гаранто­вані урядом кредитні ресурси, досить громіздкий і передбачає участь чотирьох міністерств, двох агентств, кількох зовнішніх експертів та Кабінету Міністрів України. Кожен проект, який претендує на державну гарантію, має пройти кілька етапів екс­пертиз.

Попередній розгляд питання про надання державних гарантій відбувається за такою схемою:

* пропозиції щодо надання іноземних кредитів надсилаються до Кабінету Міністрів України (разом з ними подаються легалі­зовані документи та відомості про кредитора);

* одержувач кредиту подає до Національного агентства рекон­струкції та розвитку (НАРР) лист-заявку на отримання гарантій та інші документи згідно з переліком (див. додаток 10);

* документи, подані до НАРР, у десятиденний термін аналі­зуються з огляду на окупність проекту та можливості щодо укла­дення договору застави та виносяться на попередній розгляд Ва­лютно-кредитної ради (ВКР);

* ВКР ухвалює попереднє рішення про доцільність остаточно­го опрацювання поданих документів та можливість надання га­рантій.

Остаточний розгляд заявок щодо отримання гарантій відбу­вається у такому порядку:

* ВКР доручає відповідним міністерствам та відомствам про­вести експертизу поданої заявки;

* Мінекономіки визначає відповідність проекту пріоритетним напрямам використання іноземних кредитів і розвитку економіки, а також здійснює загальну техніко-економічну експертизу проекту;

* Фонд державного майна розглядає відповідність проекту дер­жавній політиці в галузі державного майна (у разі його застави);

* Мінфін аналізує фінансовий стан позичальника, наявність заборгованості перед бюджетом і ліквідних активів;

* організації, визначені ВКР, проводять цінову експертизу ім­портних та експортних контрактів, а також експертизу економіч­ної ефективності проектів;

* МЗЕЗ торг проводить юридичну експертизу експортних та імпортних контрактів;

* банк-агент аналізує платоспроможність позичальника, валют­ну самоокупність проекту та його відповідність загальним умо­вам кредитів, здійснює підготовку проектів договорів застави та/або поруки;

* НАРР узагальнює пропозиції, висновки міністерств та інших державних органів і готує висновок про доцільність надання га­рантій.

Прийняття попереднього рішення про надання державних га­рантій відбувається таким чином:

* НАРР подає Кабінету Міністрів України результати експер­тизи проекту разом із документами та висновками про доціль­ність надання гарантій;

* подані документи галузеві управління апарату Кабміну опра­цьовують протягом 10 днів, після чого подають на розгляд віце-прем'єр-міністру, а потім з його висновком щодо необхідності реалізації зазначеного проекту надсилають до Валютно-кредит­ної ради;

* робочий апарат ВКР розглядає документи, готує пропозиції щодо розгляду питання на своєму засіданні, надсилає членам Ра­ди порядок денний засідання та матеріали, а також повідомляє позичальника про дату розгляду питання щодо надання гарантії;

* ВКР розглядає подані документи та приймає рішення про доцільність надання гарантії (оформляється відповідний протокол).

Остаточне рішення про надання державних гарантій оформляється так:

ü приймається постанова Кабміну про надання державних гарантій;

ü укладається угода між Мінфіном і позичальником;

ü гарантії реєструються Кабінетом Міністрів України та підлягають обов'язковому внесенню Мінфіном до реєстру державні гарантій;

ü банк-агент укладає з іноземним кредитором індивідуальну кредитну угоду і в разі потреби надсилає йому інші доку менти;

ü банк-агент інформує Кабмін, Мінфін, НАРР, Мінекономі та позичальника про остаточне рішення іноземного кредиту щодо відкриття фінансування за кожним проектом.

Для остаточної експертизи проекту юридична особа — резидент подає до Національного агентства з реконструкції та розвит­ку, Мінекономіки, Мінфіну, банку-агента, Фонду страхових га­рантій у разі укладення договору страхування, а у разі потреби й іншим державним органам, визначеним Валютно-кредитною ра­дою Кабінету Міністрів України, повний пакет документів за пе­реліком згідно з додатком 12. Документи, що не відповідають вимогам, до розгляду не приймаються.

Розгляд підготовлених відповідно до вимог цього Положення та поданих юридичними особами — резидентами документів здійснюється зазначеними органами і організаціями в термін, що не перевищує 20 днів.

У разі прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Мініст­рів України позитивного рішення про доцільність надання гаран­тій Кабінету Міністрів України юридичні особи — резиденти укладають: внутрішні кредитні угоди, договори застави з банком-агентом (у визначених законодавством випадках банком-агентом укладаються договори застави та/або поруки з третьою особою — майновим поручителем), ураховуючи, що частка власного майна в договорі застави для юридичних осіб недержавної форми влас­ності має бути не нижчою ніж 20 % загальної суми цього догово­ру, а предметом застави не можуть бути права вимоги майбут­нього врожаю.

Внутрішні кредитні угоди повинні передбачати, що питання реорганізації суб'єктів підприємницької діяльності, які отрима­ли іноземні кредити під гарантійні зобов'язання Кабінету Міні­стрів України, в обов'язковому порядку погоджуються з Кабі­нетом Міністрів України; угоди-зобов'язання з центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, Національним Агентством з реконструкції та розвитку, Мінекономіки і Мінфі­ном про надання необхідної інформації щодо ефективності ви­користання кредитних коштів. Форма надання інформації пе­редбачається угодою.

Оцінка вартості майна, що є предметом застави, проводиться Фондом державного майна. Вартість майнових прав чи цінних паперів, фінансова спроможність поручителя оцінюється Мінфі­ном. Така оцінка здійснюється у валюті України з перерахуван­ням в іноземну валюту за курсом Національного банку України на день перерахування. У разі неспроможності юридичної осо­би — резидента виконати свої зобов'язання за іноземним креди­том і набрання чинності гарантіями Кабінету Міністрів України банк-агент або Фонд страхових гарантій у разі наявності догово­ру страхування за погодженням з Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством звертається за стягненням заставленого майна або за виплатою страхового відшкодування для сплати вар­тості гарантії та покриття інших витрат, пов'язаних з погашенням

кредиту.

Банк-агент укладає внутрішні кредитні угоди з позичальника­ми за умови прийняття ними зобов'язання про відкриття лише в цьому банку одного валютного рахунку за кожним кодом валют, на який до повного погашення іноземного кредиту, повернення якого гарантується Кабінетом Міністрів України, сплати відсот­ків та комісійних зараховуються всі надходження у вільно конвер­тованій валюті.

Порядок надання гарантій або інших зобов'язань Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою —резидентом зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, погашення яких передбачається здійснювати із за­лученням коштів державного бюджету.

Розгляд заявок юридичних осіб — резидентів щодо залучення іноземних кредитів з використанням для їх погашення бюджет­них коштів здійснюється тільки у разі, коли кошти на ці цілі пе­редбачені в державному бюджеті. Юридичні особи — резиденти, що мають намір одержати іноземні кредити, повернення яких га­рантується Кабінетом Міністрів України та передбачається здій­снювати за рахунок коштів державного бюджету, подають до Мінфіну лист-заявку з експертним висновком центрального ор­гану виконавчої влади відповідно до галузі та документи за пере­ліком згідно з додатком 12. У разі позитивного висновку Мінфіну щодо наявності у державному бюджеті або можливостей передбачення в ньому необхідних коштів пакет документів подається Кабінету Міністрів України.

Документи, подані Кабінетові Міністрів України для одер­жання гарантій Кабінету Міністрів України за іноземними креди­тами, погашення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, розглядаються галузевими управ­ліннями або відділами Кабінету Міністрів України і з їх виснов­ками подаються на розгляд віце-прем'єр-міністрам України згід­но із розподілом функціональних повноважень.

У разі прийняття відповідним віце-прем'єр-міністром України рішення про підтримку реалізації юридичною особою — резиден­том поданого проекту з використанням іноземного кредиту, по­гашення якого передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, документи подаються робочому апарату Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 7 днів до її засідання.

Робочий апарат Валютно-кредитної ради розглядає подані до­кументи і готує пропозиції для розгляду питання на її засіданні, а також повідомляє юридичну особу — резидента про дату розгля­ду питання.

Валютно-кредитна рада приймає попереднє рішення про мож­ливість (за умови позитивних висновків державної експертизи) надання відповідних гарантій Кабінету Міністрів України щодо іноземного кредиту, який передбачається залучити.

Оформлення індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів Украї­ни для забезпечення виконання юридичною особою — резиден­том зобов'язань щодо погашення іноземних кредитів здійсню­ється відповідними державними органами та робочим апаратом Валютно-кредитної ради Кабміну за поданням банку-агента піс­ля укладення індивідуальної кредитної угоди між Мінфіном та юридичною особою — резидентом, в якій визначається механізм відшкодування бюджетних витрат на обслуговування іноземного кредиту, інші необхідні умови.

Юридична особа — резидент несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка міститься в документах, що пода­ються до органів (організацій), які здійснюють державну експер­тизу для одержання гарантій Кабінету Міністрів України.

У разі надання юридичною особою — резидентом недостовір­ної інформації стосовно проекту або власної діяльності проект відхиляється на будь-якому етапі проходження процедури. Кош­ти, сплачені юридичною особою — резидентом за проведення експертизи, не повертаються.

Юридична особа — резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів га­рантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодав­ства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів застави з банком-агентом або договорів страхування з членами Фонду страхових гарантій, а також угод з Мінфіном про порядок від­шкодування видатків державного бюджету, які можуть виник­нути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гаран­тійних зобов'язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабіне­ту Міністрів України за виконання інших взятих на себе зо­бов'язань. Юридична особа — резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань щодо повернен­ня іноземних кредитів, відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а також сплату комісійних.

У разі невиконання юридичною особою—резидентом чи її по­ручителем прийнятих зобов'язань згідно із законодавством на­кладається стягнення на майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду.

Контроль за цільовим та ефективним використанням і своєчас­ним погашенням іноземних кредитів здійснюється центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, галузевими управліннями або відділами Кабінету Міністрів України, Мінфі­ном, Мінекономіки, Національним агентством з реконструкції та розвитку, банком-агентом та Фондом страхових гарантій у разі укладення договору страхування. Персональну відповідальність при цьому несуть керівники відповідних центральних органів ви­конавчої влади відповідно до галузі та керівники юридичних осіб — резидентів, для забезпечення виконання зобов'язань яких надано гарантії Кабінету Міністрів України.

З метою вдосконалення механізму надання державних гаран­тій та поліпшення ситуації з обслуговуванням заборгованості за кредитами, гарантованими урядом України, визначено, що: всі питання, пов'язані з наданням державних гарантій, передавати­муться до компетенції Мінфіну; встановлюється граничний роз­мір надання гарантій протягом бюджетного року; граничний розмір надання державних гарантій затверджується разом із за­твердженням граничного рівня державного боргу; експертизу окупності проектів, під які надаються гарантії та оцінку кредито­спроможності позичальників проводять незалежні аудиторські та банківські установи.

 

8.3. Інвестиційне кредитування в Україні міжнародним банком реконструкції та розвитку

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який частіше називають Світовим банком, засновано у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, а розпочав він свою діяльність 25 червня 1946 р.

Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошуваль­них систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жі­нок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування витрат, пов'язаних зі структурною перебудовою, спрямованою на зміц­нення стабільності, підвищення ефективності економіки та її рин­кову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. До групи Світового банку входить п'ять міжнародних організацій:

ü Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

ü Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

ü Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

ü Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАП);

ü Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Діяльність Світового банку зосереджена на двох сферах: макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше він діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні привати­зації, зміні форм власності, впровадженні антимонопольних за­ходів, розвитку торгівлі, пропагуванні реформ.

Відсоткова ставка за позиками Світового банку для країн, що розвиваються, змінюється кожні шість місяців і становить близь­ко 6 %. Згідно із загальними правилами позики мають 5-річний термін відстрочення платежів і сплачуються протягом 15—20 ро­ків. Деякі позики банк надає із внесків, які надійшли від країн — членів організації. Проте більшість грошових надходжень отри­мана за рахунок бонів, проданих на світових фінансових ринках.

Міжнародна асоціація розвитку заснована в 1960 р. і налічує 160 країн-учасниць. Ця організація групи Світового банку видає безвідсоткові позики найбіднішим країнам світу. Отримати їх можуть лише ті країни, де річний дохід на душу населення не пе­ревищує 925 дол. США. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і підлягають відшкодуванню впродовж 35—40 років (залеж­но від платоспроможності країни-позичальника). Кошти організа­ції формуються за рахунок внесків економічно розвинутих країн.

Міжнародна фінансова корпорація заснована в 1956 p.. налі­чує 173 країни-учасниці.

МФК — найбільше джерело прямого фінансування проектів приватного сектора в країнах, що розви­ваються. Корпорація фінансує проекти, які не можуть на прийнят­них умовах одержати суттєвої підтримки з інших джерел. МФК фінансує не більше 25 % від загальної суми витрат на проект. Не­зважаючи на те, що МФК може купити до 35 % акціонерного ка­піталу компанії, вона ніколи не стає найбільшим тримачем акцій і не бере участі у менеджменті фірми.

На відміну від Світового банку, Міжнародна фінансова кор­порація надає позики без урядових гарантій, а весь фінансовий ризик вона відносить на рахунок проектів зі своїми партнерами.

Багатостороннє агенство гарантії інвестицій засновано з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні інозем­них інвестицій. Нині організація налічує 145 країн-членів. БАП забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як війна або націоналізація. Організація надає консультативні послуги на рівні уряду, допомагає знайти шляхи залучення приватних інвестицій.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних, конфліктів засновано у 1966 р. для сприяння припливу міжнародних інвес­тицій шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. Членами МЦУІК є близько 130 країн.

За обсягом кредитів, наданих Світовим банком, Україна посі­дає останнє місце. Впродовж останніх років Радою директорів Світового банку для України було затверджено проектів на загаль­ну суму позик більше 2,2 млрд дол.

Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зов­нішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Сві­товий банк надає позики Україні, є більш вигідними, ніж біль­шість інших зовнішніх джерел позичання, доступних для України в даний час. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходу). Для таких країн термін погашення кредитів становить 17 років (а останнім часом він зростає до 20 років) з пільговим періодом 5 років, під час яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотків може бути фіксованою або плаваючою, прив'язаною до ставки ЛІБОР. Відсотки по позиках Світового банку, залучених Україною до цього часу, сплачуються за плаваючою ставкою. Враховуючи загальну маржу Світового банку, ставка відсотків для України становить близько 6,5 % річних.

Залучення позик Світового банку на реалізацію системних та інвестиційних проектів регулюють такі законодавчі та норматив­ні акти:

· Закон України «Про вступ України до Міжнародного валют­ного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації роз­витку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 p.;

· Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993р.;

· Постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення сис­теми залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу» від 5 травня 1997 p.;

· Закон України «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях мі­ста Києва) між Україною та МБРР» від 6 липня 2000 p.;

· Закон України «Про ратифікацію Кредитної угоди (кредит на закупівлю палива на зимовий період 2000/2001) між Україною та ЄБРР» від 7 грудня 2000 p.;

· Постанова Верховної Ради України «Про реалізацію Угоди між Україною і МБРР про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі» від 23 березня 1999 p., інші законодавчі акти.

Починаючи з 1994 р. в Україні реалізується 12 проектів, що фінансуються за рахунок позик Світового банку, а саме:

1) Реабілітаційна позика (500 млн дол. США);

2) Інституційна позика (27 млн дол. США);

3) Проект реабілітації гідроенергетики та контролю у системі (114 млн дол. США);

4) Проект з розвитку насінництва (32 млн дол. США);

5) Експериментальний проект у вугільній галузі (15,8 млн дол. США);

6) Проект розвитку підприємств (310 млн дол. США);

7) Проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн дол. США);

8) Проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол. США);

9) Проект розвитку експорту (60 млн дол. США);

10) Проект розвитку ринку електроенергії (317 млн дол. США);

11) Проект підтримки соціального захисту (2,6 млн дол. США);

12) Проект «Морський старт» (100 млн дол. США).

Крім того, триває підготовка 4 системних та 18 інвестиційних проектів.

Зміст системних проектів полягає у зміні умов та правил діяль­ності певних секторів державного управління або галузей еконо­міки. За системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до державного бюджету і відповідно погашаються виключно за його рахунок.

Метою інвестиційних проектів є технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, ство­рення нових підприємств або надання коштів на поповнення обо­ротних коштів підприємств. При цьому чітко визначається пере­лік товарів, послуг і робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або установами-бенефіціарами.

При впровадженні інвестиційних проектів кредитна угода підписується між Україною та МБРР. Міністерство фінансів ви­значається представником позичальника. Також кредитною уго­дою встановлюється, які частини позики будуть передані відпо­відним субпозичальникам, а також визначаються категорії ви­трат, які можуть бути здійснені в рамках проекту. Наступним кроком є підготовка та підписання субкредитних угод між Мініс­терством фінансів та субпозичальниками-бенефіціарами. Субкредитними угодами визначається, яку суму Міністерство фінан­сів рекредитує тому чи іншому субпозичальнику, а також вста­новлюються умови та терміни погашення зобов'язань по обслу­говуванню цього боргу перед державним бюджетом. Після цього Світовому банку надсилаються зразки підписів керівників підприємств-субпозичальників, які матимуть право підписувати фі­нансові документи по своїх частинах позики. Ці зразки підписів засвідчуються підписом Міністерства фінансів. Крім того, для реалізації інвестиційних проектів передбачається відкриття пози­чальником спеціального рахунку в одному з першокласних банків. Через спеціальний рахунок здійснюється оплата дрібних ви трат, пов'язаних із впровадженням проекту. Для відкриття такого рахунку Мінфін обирає банк, що відповідає критеріям Світового банку. Одержує індивідуальну ліцензію НБУ на відкриття та ви­користання рахунку в закордонному банку та відкриває спеціаль­ний рахунок. Якщо субпозичальників більше одного, то на спеці­альному рахунку відкривається відповідна кількість субрахунків. По кожному субрахунку банку, в якому відкрито спеціальний ра­хунок, надаються зразки підписів відповідного позичальника.

Реалізація проектів відбувається таким чином: кожний бенефіціар проводить тендери на закупки за визначеними проектом категоріями. Світовий банк при цьому перевіряє процедуру проведення тендеру, а також схвалює його результати. Потім укладається контракт між постачальником і бенефіціаром, який також погоджується зі Світовим банком. У контракті визначаються умови та терміни оплати, і згідно з ними бенефіціар направляє до Світового банку заявки на зняття коштів. На підставі заявки Сві­товий банк перераховує кошти на рахунок відповідного позичаль­ника за контрактом. Кожний бенефіціар зобов'язаний надавати Світовому банку результати міжнародної аудиторської перевірки використання коштів позики за кожний рік, коли відбувалося впровадження проекту.

Міністерство фінансів здійснює повний та регулярний конт­роль за використанням коштів позик на інвестиційні проекти як з рахунку у Світовому банку, так і зі спеціального рахунку. Для цьо­го кожний бенефіціар зобов'язаний щомісяця, не пізніше 10 числа, надавати Мінфіну повний звіт про використання коштів позики за минулий місяць, подавши копії всіх первинних документів.

8.3. Інвестиційне кредитування в Україні міжнародним банком реконструкції та розвитку

 

Серед широкого кола учасників іноземного інвести­ційного кредитування на Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мети його кредитів — розвиток підприємництва, роздержавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього при­ватного бізнесу.

Банк відіграє роль каталізатора економічних змін, сприяє залу­ченню іноземних і місцевих інвестицій у країнах операцій, а також допомагає іншим установам державного та приватного секторів. За статутом не менше ніж 60 % обсягу його фінансування повинні бути спрямовані на реалізацію проектів у приватному секторі.

Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 р. У листопаді того ж року Рада директорів схвалила стратегію діяльності в Україні. Відповідно до неї він зосереджується на підтримці реформ у фі­нансовій галузі, проведенні приватизації та післяприватизаційної підтримки підприємств, фінансуванні проектів у сільському гос­подарстві, енергетиці, транспорті та охороні навколишнього се­редовища.

Основними напрямами діяльності банку на Україні є:

o надання прямих кредитів та участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;

o інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного та державного сектору;

o гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приват­ними та державними підприємствами;

o полегшення доступу підприємствам до внутрішніх та між­народних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультацій і сприяння в інших формах;

o надання або участь у позиках та надання технічного сприян­ня для реконструкції й розвитку інфраструктури.

У своїй діяльності на Україні банк завжди керується такими основними принципами:

а) не повинен конкурувати з іншими організаціями;

б) спеціалізується на сприянні у проведенні реформ країнами, що мали планову економіку;

в) вкладає кошти головним чином у приватний сектор.

На сьогодні ЄБРР визначив стратегію співробітництва з Україною та розробив загальний план сприяння реформам, згідно з якими 2/3 засобів, що виділяються, припадає на кредити, 1/3 на здійснення технічної допомоги.

Кошти від ЄБРР надходять в Україну найчастіше через Націо­нальний банк України шляхом відкриття кредитних ліній.

Міжнародні проекти НБУ впроваджує, виходячи із загально­державних інтересів розвитку українського ринкового середови­ща, становлення та підтримки вітчизняного товаровиробника. Для НБУ ці проекти не є прибутковими: з отримуваних НБУ 2 % сплачуються поточні витрати по обслуговуванню кредитної лінії (0,5 %), а 1,5 % спрямовуються на створення резерву для пере­криття витрат, передбачених текстом угоди.

Вартість інвестиційних кредитів, які надає ЄБРР для під­приємців, становить не більше ніж: відсоткова ставка ЄБРР (LIBOR + 1) плюс 2 % НБУ (з них: 0,5 % — плата за управління та 1,5 % — маржа кредитного ризику банків-учасників) плюс від 1 % до 5 % (маржа комерційного банку); одноразова комісія ЄБРР за надання кредиту — 1 % (Front-End приватним підприєм­ствам через банки в Україні). В цілому відсоткова ставка не пере­вищує 14 %, при цьому максимальний розмір кредиту, що нада­ється клієнту, становить 2 500 000 дол. США, максимальний тер­мін — 5 років із пільговим періодом 2 роки.

Повноваження відбору проектів під отримання позик згідно з Кредитною угодою відносяться до компетенції комерційних бан­ків-учасників, які беруть на себе ризик-банкрутства клієнта, але в групі управління проектами НБУ заявки на отримання кредитів для малих та середніх підприємств перевіряються для визначення їх прийнятності за критеріями ЄБРР.