До Ірпінського міського суду із позовною заявою про визнання заповіту недійсним звернувся громадянин Горнюк Віталій Леонідович.
1 грудня 2003 року померла його бабуся по лінії батька - Горнюк Олена Петрівна. До складу спадщини, що відкрилась після її смерті, увійшли садиба із підсобним господарством у ПГТ Ворзель, сертифікат про право на земельну частку (пай) та автомобіль "Москвич-412". На момент смерті гр. Горнюк О.П. тимчасово проживала у свого племінника Горнюка Валерія Олександровича. Після її смерті виявилось, що нею було укладено, заповіт в якому Горнюк В.О. був названий єдиним спадкоємцем, відповідно Горнюк В.Л., який за законом мав би бути спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті свого батька - сина спадкодавця, був усунений від спадщини. Це стало несподіванкою для Горнюка В.Л., оскільки незадовго до своєї смерті на святкуванні його 25-річчя Горнюк О.П. прилюдно заявила, що він буде її єдиним спадкоємцем. Тому Горнюк В.Л. вважає заповіт фіктивним: таким, що не відповідав дійсній волі спадкодавця та укладений внаслідок тиску з боку Горнюка В.О.
Суд встановив, що 12 липня 2003 року до Ворзелівській ради звернувся громадянин Горнюк В.О. із проханням прийти до нього додому та посвідчити заповіт Горнюк О.П. На його прохання в той же день секретар ради - Лебедюк Василина Георгівна, прийшла до його помешкання. Там у присутності Горнюк О.П., Горнюка В.О., Горшок Зінаїди Петрівни (матір відповідача) секретар склала текст заповіту, який був зачитаний Горнюк О.П. Після того вона пішла до сільської ради, де видрукувала написаний від руки текст на друкарській машинці, а вже потім повернулась до будинку для підписання двох примірників заповіту. Повторно заповіт вголос не зачитували. Однак Горнюк В.О. заявив, що заповідачка - неписьменна і тому власноруч підписатись не може, на запитання секретаря, чи вона справді неграмотна, Горнюк О.П. відповіла, що вона-малограмотна. Тому секретар прийняла рішення про запрошення рукоприкладача. Ним став сусід - Петрук Василь Андрійович, який поставив свій підпис під обома примірниками заповіту. Заповідач проти особи Петрука, як рукоприкладача, не заперечувала.
Судом також було встановлено, що сім'я Горнюка В.Л. доглядала спадкодавця протягом року, після її смерті зазнала витрат на поховання. Позивач переконаний, що Горнюк О.П. хоча і була малограмотною, однак могла підписувати документи. Даний факт, на думку позивача, підтверджується наданою ним суду карткою особистого рахунку Ворзелівського відділення Ощадбанку № 6754, який містить посвідчений нотаріусом підпис Горнюк О.П.
