Позивач

Позивач: Іванова Александра Володимирівна, 35 років, заміжня, дітей не має, ліквідатор ЧАЄС, викладач у школі № 2. Психічний стан: емоційна, чутлива, стримана в розмові.

Загальна інформація для позивача

 

Я і мій чоловік Іванов звернулись в ріелторовську фірму для пошуку житла для себе та матері дружини. Такий будинок було знайдено і після розмови з власниками: були оговорені терміни проживання, умови проживання, особи, які будуть проживати і через тиждень ми заїхали до орендованого будинку разом з подружжям Петрових. Щодо заїзду подружжя Петрових, ми завчасно повідомили власники будинку про це, ті погодились на зміну проживаючих, але з одною умовою, що Петрови добудують другий поверх будинку. Була досягнута згода. Але як тільки ремонтні роботи були закінчені, власники будинку почали всіляко досаждати орендарям. А потім, почали вимагати доплату за кожен місяць проживання. Ми відмовились доплачувати. Тоді власники почали настоювати на виселені на з орендованого будинку до закінчення оговореного терміну.

10 грудня власник будинку привів вуличного депутата і вони намагались вручили нам вимогу про виселення. Ми сказали, що це є незаконною вимогою і що ми виїдемо тільки по закінченню раніше оговореного терміну на проживання. Тоді хазяїн сказав, що якщо за тиждень ми не виїдемо, то він виключить в будинку світло, газ і воду. Ми не виїхали, він так і зробив.

В січні прийшла дочка хазяйки будинку і сказала, що вона являється законною власницею будинку, що вона хоче сама заїхати до будинку і щоб ми виїжджали. Ми відмовили їй теж, а коли сім’я я зі своїм чоловіком Івановим поїхала на декілька днів до батька чоловіка в інше місто, орендодавці вирішили без нашої присутності примусово висилити. Вони взломали у 8.00 ранку вхідні двері орендованого будинку. В будинку на той час знаходилась сім’я Петрових та сім’я Орлових, їх попередили, що якщо вони не підуть з будинку, то з ними може щось трапитись, після чого власники будинку з сторонніми особами яких вони запросили на допомогу почали виносити речі орендарів за ворота на сніг. Через 1,5 години всі наші речи разом з меблями були винесені орендодавцями та невідомими особами, які приїхали на допомогу на прохання останніх. Ми вимушені були залишити своїх рідних і терміново повернутися до орендованого будинку. Приїхавши до будинку ми побачила свої речі на вулиці, до орендодавців так і не достукались і були вимушені терміново шукати інше житло. Житло найшли, але значно дорожче.

 

Конфіденційна інформація позивача

14 травня 2006 року звернулись до ріелторівської фірми та уклали договір на ріелторівськи послуги. 20 травня 2006 року нам знайшли будинок і після того, як ми подивились будинок з’ясувалось, що власником є моя співробітниця по школі. Ми довгий час знали один одного, спілкувались і я зраділа дізнавшись, що це своя людина і їй можна довіряти. Я в присутності свого чоловіка, та своєї подружки, яка теж працює зі мною, оговорили з хазяйкою будинку: терміни проживання, умови проживання, хто буде проживати. Коли ми уклали договір про найм приміщення, на трьох осіб: подружжя Іванових і мати Іванової, хазяїн почав казати, що за мати Іванової мова не йшла, ми в силу переконали, що ми казали і навіть ріелтер знала, тому що ми, саме на трьох осіб подавали заявку. В день коли ми укладали договір хазяйки не було і замість неї підписався хазяїн. Через тиждень після укладання договору, подружжя Іванови заїхали до орендованого будинку. Але мати дружини відмовилась переїжджати і замість неї заїхало подружжя Петрови. Але коли заїжджали, власники будинку сказали, що про зміну проживаючих не домовлялися і влаштували скандал, хоча про це неодноразово говорилось, на силу його вдалось погасити. З хазяїном, чоловіком хазяйки домовились, що якщо Петрови добудують 2-й поверх за свої кошти, то вони можуть залишаться в будинку, і ці кошти підуть в рахунок їх проживання і ця сума буде розподілена пропорційно до кінця договору. Домовились що ремонтні роботи будуть закінчені у липні, але по об’єктивним причинам не вдалося це зробити і закінчили в жовтні.

За час проживання власники будинку постійно нам докучали, то їм те зробити то це. Могли дозволити без нашого відома заходити до будинку, коли нас вдома не було, і ходити по кімнатам, де були наші особисті речі. На наші прохання не робити такого, а заходити до будинку в нашій присутності, вони не реагували. Ми вимушені були поставити замки на кімнати, але вони влаштували черговий скандал. Саме цікаве почалось коли ми добудували другий поверх і вклали в нього свої кошти. Вони ще більше почали скаржитись на нас безпідставно, постійно сварились з нами по найменшому поводу, а в кінці кінців заявили, що оскільки тепер 2 поверхи і жила площа збільшилась, то ми повинні платити на 150 у.е. більше в місяць. Ми не погодились. Тоді вони почали нас змушувати висилятись і гроші які були витрачені на ремонт повертати не збирались. Ми відмовлялись висилятись. В грудні хазяїн привів депутата і хотів вручити попередження про виселення ми його не підписали оскільки вважали його не законним. Він нас попередив, що якщо ми не виїдемо він відключить світло, газ і воду так і вийшло. Ми звернулися з заявою про усунення перешкод у користуванні орендованим будинком до міліції про це оскільки на вулиці було – 20, а в ранці до вуличного депутата з аналогічною заявою, щоб він склав акт. Але це ні чого нам не дало. Потім приходила дочка хазяйки і сказала, що це її будинок, щоб ми висилялись, бо вона хоче сама заїхати, а якщо ми цього не зробимо, то викине наші речі на вулицю. Ми не виїхали. Якось в п’ятницю зібрались їхати в іншу область, до батьків чоловіка на день народження, хазяїн бачив, що ми виїжджаємо. Вдома залишалась подружжя Петрових, а у вечорі до них приїхало подружжя Орлових. І в суботу з ранку вони нам подзвонили і говорять, що 8,00 власники будинку вибили двері і викидають наші речі на вулицю за ворота. Ми швидко зібрались і поїхали до Ірпеня. По приїзду побачили, що всі меблі, одежа та інші речі були на снігу на вулиці. Ми намагались визвати міліцію, вони не приїжджали. Але нам вдалося визвати депутатів і вони склали акт про цю ситуацію. Нам терміново потрібно було житло і оскільки вже в цей день треба було виїжджати ціна була в 2 рази вища. Ми погодились, бо не було вибору. На наступний день у чоловіка на нервовому ґрунті почався приступ викликали швидку.

АКТ

ВУЛИЧНОГО ДЕПУТАТА ІРПІНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ПРО ОГЛЯД ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ

 

21.01.2007 р. м. Ірпінь

 

 

Я, Терещенко Микола Петрович, депутат Ірпінської міської ради, прибув до будинку, що знаходиться по вулиці Василенко, 34, м. Ірпінь. Мною було встановлено відсутність в будинку водо-, електро-, газопостачання, що є грубим порушенням умов проживання.

Про причини відключення я дізнався зі слів Іванової Олександри Володимирівни, яка є орендарем даного будинку, а саме: хазяйка, орендодавець будинку, почала вимагати від орендарів виселення до 10.01.07 р., але ця вимога була незаконною, оскільки порушувала умови договору оренди від 01.05.06 р., чим орендарі і обґрунтували свою відмову про виселення. Не зважаючи на це, для того, щоб примусити нас виселитися, хазяйка відключила будинок від водо-, електро-, газопостачання.

Змоги обговорити ситуацію, що склалась, із хазяйкою будинку в мене не було, оскільки на той час її не було вдома.

 

Депутат Ірпінської

міської ради _______________ М. П. Терещенко

 

Відповідач

Інформація по справі Іванової

Сидорова Валентина Леонідівна

Сидорова Валентина Леонідівна, 62 роки, заміжня, має 2-х дітей, капітан міліції у відставці, викладач в школі №2, співробітниця позивача.

Психічний стан:емоційна, сварливий, не шіра.

Загальна інформація відповідача

Побудувала будинок для дочки біля свого будинку через забор. Я вирішила, поки там що, буду здавати будинок, щоб він не був порожній. Найшла орендарів і оговорила з ними всі умови оренди. Але коли вони заїжджали з’ясувалось, що буде ще жити мати орендарки. Я відразу не погодилась, вони мене сильно попросили і вмовили, я дала добро на маму. Але через деякий час вони мені кажуть, що не мама буде жити, а орендарки чоловіка брат з жінкою, я не чекала такого нахабства, мені це нагадувало якійсь скритий зговір. І не погоджувалась. Вони мене знов вмовили. Ну я собі думаю ладно, знов піду на уступки. Переговорила зі своїм чоловіком і він сказав, що якщо вони добудують 2-й поверх у будинку за свої кошти, то хай живуть. Але ж ми домовлялись, що вони построять його до липня, а побудували аж в жовтні. Мене цей дратувало, оскільки вже втричі мене обманювали.

Потім я собі думаю виходить я здаю не 1 поверх, а 2. Тоді я їм і кажу, доплачуйте 150 у.е., вас же живе не двоє, а четверо, а як не хочете висиляйтесь. Вони відмовляються і кажуть, що висиляться по закінченню договору, і доплачувати не будуть, але мене це не влаштовувало.

Тоді я звернулась до депутата і попросила написати пропозицію про виселення і вручити орендарям.

Після чергової відмови, я сказала, що якщо ви не виїдете, то я через тиждень відключу вам світло, газ і воду. Вони не виїхали я так і зробила. Потім попросила дочку, щоб вона прийшла і сказала, що це її будинок і вона заїжджає у нього особисто з лютого місяця, і що про те, що тут живуть люди в її відсутності вона не знає. Дочка приїхала, але орендарі і їй відмовили.

Тоді я попросила дочку, щоб вона приїхала у п’ятницю в вечорі, після її приїзду ми через вікна бачимо, що якісь чужі люди ходять по хаті. Ми злякалися і на наступний день в ранці, відкрили двері і винесли всі речі, меблі орендарів за ворота, як я і обіцяла.

Але такого нахабства я ще не бачила, вони ще на мене в суд подали і вимагають відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

 

Конфіденційна інформація відповідача

Закінчила роботу у 1999 році пішла на пенсію і влаштувалась на роботу у міську середню школу № 2 викладачем права. Але дочка вийшла заміж і живе у 3-х кімнатній квартирі в Києві. Щоб будинок не був порожній звернулась в ріелторовську контору і уклала угоду про здачу будинку.

Перші орендарі була сім’я з маленькою дитиною, але мені не подобалось, що в них був постійний безлад, вони не хотіли зі мною спілкуватися і ця маленька дитина мене дратувала. Мені це набридло і я їх висилила.

Я в друге звернулась в ту саму ріелторовську кантору, щоб мені підшукали нових орендарів, і коли вони прийшли дивитись будинок, з’ясувалось, що жінка яка хоче для своєї сім’ї орендувати будинок моя співробітниця.

Ми уклали договір прописали, що дія договору закінчується в травні місяці 2007 року. Але коли договір укладався мене не було і підписався за мене мій чоловік. Вони обговорили умови проживання, оплати, скільки людей буде проживати, хто саме: це вона зі своїм чоловіком. Але коли вони заїжджали з’ясувалось, що буде ще жити мати моєї співробітниці. Я відразу не погодилась, але вони вимагали, що мені про це говорили, хоча я такого не пам’ятаю. Вони мене сильно попросили і вмовили, я дала добро на маму. Вони кажуть, що ми з ними обговорювали поки мами не буде, то до серпня буде жити брат чоловіка моєї співробітниці, але я такого не пам’ятаю. Вони мене знов вмовили. Тоді я переговорила зі своїм чоловіком і він сказав, що якщо вони добудують 2-й поверх у будинку за свої кошти, то хай живуть, і ці кошти, що вони потратять розкидаємо до травня місяця, в рахунок їх проживання.

Потім коли на кінець построїли другий поверх думаю, чого б ще не заробить, жила площа збільшилась, хай доплачують, а як ні то хай висиляються. Орендарі від додаткової оплати відмовляються і кажуть, що висиляться по закінченню договору, оскільки вклали гроші наперед і доплачувати не будуть, але мене це не влаштовувало. Тоді я звернулась до депутата і попросила написати пропозицію про виселення і вручити орендарям. Ми прийшли, а орендарі відмовились підписуватись про ознайомлення, сказали, що це не законно. Потім попросила дочку, щоб вона прийшла і сказала, що це її будинок і вона заїжджає у нього особисто з лютого місяця, і що про те, що тут живуть люди в її відсутності вона не знає. Хоча будинок оформлений був в грудні 2006 і власницею вона стала з грудня і переїжджати в будинок вона не збиралась, оскільки вона тільки закінчила ремонт в своїй квартирі в Києві, яка знаходиться біля роботи. Про те, що мати здає будинок в оренду вона теж знала, оскільки не один раз приїжджала і бачила протягом пів року, що люди живуть і претензій не мала. Їй теж вони відмовили. Тоді дочка попередила, що якщо добровільно вони не виселяться, то вони самі їх виселять. В суд про виселення ми не подавали тому, що це дуже довго б було. Вирішили самі швиденько їх висилить без шуму і пилі. Тоді я попросила дочку, щоб вона приїхала у п’ятницю в вечорі, ми бачили, що в будинку знаходяться подружжя Петрови і Орлови, які не раз приїжджали до Петрових у гості, чим теж дратували. А подружжя Іванових не було оскільки вони уїхали до батьків. Тоді я попросила дочку, щоб вона подзвонила своїм знайомим, і сама звернулась до своїх старих колег по міліції, щоб вони допомогли викинуть цих орендарів насильно. Ми так і зробили в суботній ранок 8.00 ми всі зібралися, виламали двері і викинули всі речі, меблі за ворота як і обіцяла. На той час в будинку знаходилась сім’я Петрових і Орлових вони ще спали, але це нам не перешкодило їх всіх викинути за ворота.

 

АКТ

ВУЛИЧНОГО ДЕПУТАТА ІРПІНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ПРО ВИСЕЛЕННЯ ІЗ ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ

 

21.01.2007 р. м. Ірпінь

 

 

Я, Сидорова Валентина Леонідівна, в присутності депутата Ірпінської міської ради Піддубного Ярослава Миколайовича, вимагаю терміново виселитися Іванову Олександру Володимирівну з особами, які за договором оренди мають проживати в орендованому будинку, із займаного вами будинку згідно договору оренди від 01.05.2006 року у зв’язку з істотним порушенням умов даного договору, а саме:

1. вселення без дозволу сторонніх осіб;

2. несвоєчасну сплату орендної плати;

3. пошкодження і відмова у ремонті орендованого майна.

 

 

Депутат Ірпінської

міської ради _______________ Я. М. Піддубний

 

№ 2 Справа Гака

В юридичну клініку звернувся Гак Іван Дмитрович. Він повідомив, що з липня 1999 року працював сторожем в загальноосвітній школі № 18 м. Луцька. 12 жовтня 2001 року його було звільнено з роботи за прогул. Обурений діями адміністрації школи, він просить допомогти йому поновитись на роботі, оскільки, як він вважає, будучи відсутнім на робочому місці біля півтора години, прогулу не вчинив.

Конфіденційна інформація для клієнта.

Інструкції клієнту: Ви повинні грати роль прямолінійного правдолюба, настирливого 35-річного мужчини. При розмові з юристом, крім зазначених відомостей викладених у фабулі, ви повідомляєте тільки ті дані, про які вас прямо запитує юрист.

Ви працювали сторожем в загальноосвітній школі № 18 з 7 липня 1999 року. З директором школи у Вас стосунки не склалися, із-за того, що ви двічі на загальних зборах працівників школи піднімали питання належного зовнішнього освітлення подвір'я школи, ремонту даху господарських приміщень, де зберігається інвентар, тому що саме із цих приміщень влітку цього року зникав інвентар, вартість якого була вирахувана із вашої зарплати. Ви вважаєте що у викраденні цього інвентарю є і доля вини директора школи, який не подбав про ремонт даху приміщень і їх належне освітлення, про що йому неодноразово говорили як при зустрічах сам на сам, так і на загальних зборах. Але оскільки директор на Ваші доводи не реагував, ви змушені були написали ще й лист в міський відділ освіти, в якому просили вплинути на директора, щоб вирішити ці питання.

Після цього зовнішнє освітлення приміщень було встановлено, але ремонт так і не проведено. А стосунки між вами стали ще більш напруженими. Якось ви випадково підслухали телефонну розмову директора, під час якої він комусь обіцяв, що прийме на роботу сторожем, як тільки звільниться це місце.

В вересні цього року захворіла Ваша дружина і попросила Вас ввечері принести їй в лікарню малогабаритний телевізор, який належав Вам і знаходився в службовому приміщенні сторожа школи. Заступивши 14 вересня о 20 годині на чергування ви вирішили виконати це прохання і відлучитися, щоб придбати для дружини деякі продукти, а потім уже все разом віднести дружині.

Перед тим, як піти за продуктами, ви оглянули територію школи, господарські приміщення. Все було закрито, тільки в приміщенні школи ще світилось - там техпрацівниця прибирала приміщення.

Ви залишили територію школи о 20 год.20 хв., а повернулися о 21 год. 00 хв. Повернувшись, ви зустріли техпрацівницю Куркіну Ірину, яка разом із своєю сусідкою Гарголою Марією уже йшла додому (саме в цей час по радіо було повідомлено час - 21.00). Куркіна Ірина повідомила, що у вашу відсутність приходив директор школи і запитував про вас. Але вона нічого не могла йому конкретно відповісти.

Ви вирішили почекати повторної появи директора. Але директор не з'являвся. Не дочекавшись директора, ви о 23.00 залишили робоче місце, щоб піднести продукти та телевізор дружині в лікарню. Повернувшись о 23.30, на подвір'ї школи ви побачили директора разом із вчителем фізкультури Марковим Іваном. В вашій присутності директор склав акт про те, що вибули відсутні на робочому місці протягом 3-х годин (3 20.30 до 23.30). Цей акт підписав він та Іван. Також в акт директор вписав і техпрацівницю, яка за його словами і підтвердить вашу відсутність. В поясненні на ім'я директора ви вказали все як було і заперечували факт прогулу.

Наказом від 12 жовтня 2001 року № 45-к у зв'язку з відсутністю на роботі

I І вересня 2001 року з 20.30 до 23.30 год. вас звільнено з роботи за прогул без поважної причини (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Під час прийому в юридичній клініці, де вас приймав черговий студент, не впізнали в ньому колишнього учня 18 школи, який три роки тому закінчив цю школу із золотою медаллю. Вам відомо, що батьки цього студента є близькими приятелями батьків директора школи.

Конфіденційна інформація для студента-юриста.

Під час прийому в юридичній клініці гр. Гак І.Д. ви впізнали в ньому і сторожа 18-ї середньої школи, де навчались. Проте, ви вирішили йому про це не говорити.

Ви прекрасно знаєте директора цієї школи, який навчав вас і особисто допоміг Вам після закінчення школи отримати золоту медаль. Ви в дуже добрих стосунках і директором школи. Навчаючись в університеті, неодноразово відвідували школу, мали з ним зустрічі, розповідали про своє навчання. Крім цього, директор школи є добрим приятелем вашого батька. Вони періодично зустрічаються, спільно рибалять, ходять на полювання.

Конфіденційна інформація для свідка Куркіна Ірини

Куркіна Ірина, 25 років, заміжня, має неповнолітнього сина Івана, 1997 рику народження, працює в школі № 5 м. Луцька техпрацівницею. Вчилась в цій же школі. Також закінчила професійно-технічне училище №9, по спеціальності фрезерувальник. Чоловік не працює, перебуває на обліку у фонді і інколи підробляє на некваліфікованих роботах. Фінансове становище сім'ї є скрутним.

Після закінчення ПТУ-9 працювала на Луцькому підшипниковому іа воді, проте була звільненна в зв'язку із скороченням чисельності працівників, її 2000 році від сусідки взнала про те, що звільняється місце техпрацівниці в школі № 5. Пішла на прийом до директора школи, а згодом він прийняв її на роботу. Робота в школі покращила матеріальне становище її сім'ї, за що вона дуже вдячна директору. Відносини з директором нормальні, доброзичливі.

Свої трудові обов'язки вона як правило виконує після закінчення занять н школі, прибирає коридори, туалети, подвір'я школи, доглядає за квітами в коридорі, класних кімнатах, а також на клумбах біля школи. Найбільше їй приходиться стикатися із сторожем школи Гаком, оскільки вона закінчує прибирання, як правило, о 21 годині, а він заступає на чергування о 20 годині. У школу він часто запізнюється.

З Гаком у неї склались не зовсім добрі відносини. Кілька разів вона просила його допомогти під час прибирання пересунути важкі парти та меблі, проте він відмовив її в цьому, сказавши, що це не його обов'язки. Інколи він приходить на чергування в нетверезому стані - тоді зразу вмощується в сторожці спати. Про те, як себе поводить Гак на роботі її декілька раз запитував директор, проте вона йому сказала, що нічого поганого за Гак не помічала.

14 вересня цього року, коли вона прибирала один із класів, через вікно побачила, що Гак появився біля сторожки десь в 20-й годині, проте через деякий час пішов в сторону виходу із шкільного подвір'я. Десь в 20 год 30 хв. до неї в приміщення зайшов директор школи і запитав чи не бачила вона сторожа. Вона повідомила, що бачила у вікно його біля сторожки, але він пішов в сторону виходу і назад не повертався.

Коли о 21 годині вона вона із своєю подругою, яка зайшла до неї, залишала територію школи то зустріла Гак, який заходив на територію школи. Вона повідомила його про те, що в його відсутність приходив директор школи і запитував про нього, але вона нічого не могла конкретно відповісти.

Наступного дня до неї підійшов директор школи і запропонував підписати акт, з якого вбачалося, що Гак був відсутній на роботі з 20,30 по 23,30. Вона спочатку вагалася, але з поваги до директора та з врахуванням того, що знала про порушення трудової дисципліни Гак і в інших випадках - підписала його.

Конфіденційна інформація для свідка Марков Івана

Вчитель фізичного виховання. Працює в школі після закінчення Волинського державного університету з 1 серпня цього року. Раніше директора не знав.

14 вересня до нього додому зателефонував директор школи і запропонував зустрітись біля приміщення школи о 23,15. Під час зустрічі директор розповів, що він хоче перевірити як виконує трудові обов'язки сторож школи Гак, оскільки він уже приходив десь о 20.30, проте Гака на робочому місці не було і це може підтвердити техпрацівниця.

Вони разом обійшли всю територію, але ніде Гака не було, сторожка була закрита на замок. О 23.30 коли вони знаходились на подвір'ї школи, почули кроки і побачили що із вулиці на територію школи входить сторож Гак. На запитання директора, чому він залишив під час виконання своїх обов'язків сторожа територію школи, Гакповідомив, що ходив в лікарню до дружини і був відсутній всього 20-30 хвилин.

Директор запропонував йому написати пояснення, а в цей час в своєму кабінеті в його присутності склав акт, з якого вбачалося, що Гак безпричинно був відсутній на робочому місці з 20.30 до 23.30. Він сам підписав цей акт, а також запропонував це зробити і Маркову. Намагаючись уникнути конфлікту з директором, Марков підписав акт.

 

 

№ 3. Загальна інформація

 

Я дуже кохала свого чоловіка, та коли ми одружились через 3 роки все змінилось він почав мене ображати, випивати, постійно бешкетував, ображав, а останнім часом дійшло до того, що почав бити мене у присутності дітей. Я не змогла цього більше терпіти і пішла від нього до своїх батьків. Хочу подати на розлучення. Допоможіть.

Конфіденційна інформація для клієнта.

Клієнт: жінка Вера Андріївна Вороніна, 35 років,

Психологічний стан: спокійна, не любить багато розмовляти, хворіє на закриту форму туберкульозу, знаходиться в декретній відпустці.

20 вересня 2003 р., я уклала шлюб з Котовським Ю.В., в цьому шлюбі ми маємо двох синів, Костянтина, 23.10.2004 р. народження, і Андрія, 10.12.2006 р. народження.

Проживши з Котовським Ю.В. у шлюбі шість з половиною років, 22 березня 2007 р. я з дітьми змушена була піти від чоловіка, тому що він з дітьми, що відбилося на їх емоційному стані.

На даний період ми з дітьми проживаємо у моїх батьків ї за цей час я переконалася, що поновлення наших сімейних стосунків неможливе, тому що це завдає шкоди і мені, і дітям.

Так як батько не брав участі у вихованні дітей, навіть зараз не намагається бачитись з ними, і самі діти не виражають бажання повертатись до батька, тому я вважаю необхідним, щоб після розірвання шлюбу діти проживали зі мною.

Я знаходжусь в декретній відпустці, тому і я, і діти потребуємо матеріальної допомоги від чоловіка, але мою пропозицію домовитись про участь Котовського Ю.В. у нашому з дітьми утриманні він категорично відкинув, хоча має стабільний та високий заробіток.

Хочу розділити майно: щоб 2-х кімнатна квартира залишилась за мною та моїми дітьми, а машина і гараж залишився чоловікові.

 

№ 4. Загальна інформація

Я жила собі спокійно нікого не чіпала, а моя сусідка мені всю дорогу капості робить: то землю захопить, то забор поваляє, то сміття накидає мені на город. В неї ворота які по рельсам ходять коли відкриваються то заходять аж на мій город і мою картоплю виривають. Я їй раз сказала, другий убери свої ворота, а вона каже що хочу то й роблю. Я запросила знайомого і він спиляв рельси по яким ходять ворота я їх склала в неї на городі. А вона на мене в суд подала на відшкодування і моральної шкоди. Допоможіть мені.

 

Конфіденційна інформація для клієнта.

Клієнт: жінка Галина Василівна Гарбінська, 60 років, ветеран війни і постраждала від ЧАЕС 2 категорії.

Психологічний стан: вразлива, емоційна, потребує уваги, дратівлива, любить багато розповідати про своє життя.

1980 році отримала у користування за рішенням органів місцевого самоврядування земельну ділянку 0,07 га. Є відповідне рішення ради і технічна документація на земельну ділянку.

1990 захопила ще 0,03 га

1995 оформила захоплену ділянку, шляхом подачі заяви до органів місцевого самоврядування і отримала задовільне рішення та змінила технічну документацію.

2000 році отримала акт на право приватної власності на земельну ділянку на 0,10 га

Ворота ходять по спірній території, оскільки була помилка припаданні сусідці технічної документації, і ці 3 кв.м. по яким ходять ворота входять у технічну документацію сусідки. У сусідки не має акта на право приватної власності на землю.

 

№ 5. Загальна інформація по справі

В мене помер колишній чоловік, і я звернулась до нотаріуса для відкриття спадщини. Від нашого шлюбу залишився неповнолітній син. Після нашого розлучення він одружився другий раз, але невдовзі теж розвівся. Після розлучення з іншою жінкою він придбав машину, гараж, земельну ділянку і мав два депозитних валютних рахунки. Через рік він помер. Друга колишня дружина зараз претендує на частку в спадщині. Я хочу її позбавити такого права.

Конфіденційна інформація.

Іващенко Сергій Володимирович, 03.06.66 року народження зареєстрував шлюб з гр. Іващенко Любов Миколаївною, 09.12.66 р.н. у 1988 році.

Від цього шлюбу народилося двоє дітей – Олександр, 28.06.88 р.н. і Ганна, 22.03.93 р.н.

В 1994 році шлюб між Іващенко С. В. та Іващенко Л. М. було розірвано за рішенням суду на підставі якого сторони отримали відповідні свідоцтва в органах реєстрації актів цивільного стану.

03 серпня 2004 року Іващенко С. В. зареєстрував другий шлюб з гр. Рогальською Вітою Вікторівною 28.04.81 р.н., а 01.09.2004 р. Іващенко С. В. та Рогальська В. В. придбали в м. Києві двокімнатну квартиру в рівних частинах, про що було укладено нотаріальний договір.

11.01.2005 р. другий шлюб Іващенко С.В. також було розірвано у судовому порядку з невідомих причин. Після розлучення з Рогальською В. В., Іващенко С.В. продовжував мешкати у спільній квартирі.

Починаючи з липня 2005 року Іващенко С. В. придбав наступне майно:

1. Автомобіль «Ford Tranzit» 1998 року випуску;

2. Гараж;

3. Земельну ділянку 1,5 га. у місті Остер;

4. Два банківські депозитні вклади по 5.000 $ США;

Після розірвання другого шлюбу, а саме 16.07.2005 р. Іващенко С. В. отримав іпотечний кредит в сумі 40.000 $ США під заставу квартири яку він придбав разом із Рогальською С. В. Відповідно до кредитного договору поручителем повернення кредиту вказана Рогальська В. В.

20.11.2006 р. на підставі додаткових умов до кредитного договору відбулася заміна боржника з Іващенка С. В. на Рогальську В. В.

09.07.2006 року Іващенко С.В. помер.

Спадкоємцями Іващенко С. В. є його неповнолітні діти та батько–Іващенко Володимир Потапович 25.04.1939 р.н. Законним представником неповнолітніх–є перша дружина–Іващенко Л.М.

Спадкоємці звернулися до нотаріуса із заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки місце знаходження автомобіля заявникам було невідоме, а також у зв’язку з тим, що у них не було оригіналу договору купівлі-продажу квартири, нотаріус запропонував звернутися до суду. Окрім того нотаріус запевнив Іващенків що його знайомий–працівник міліції допоможе їм у вирішенні цього питанні в суді як представник позивачів та складе належні процесуальні документи. При цьому офіційної нотаріальної відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину квартири нотаріус не надав.

Спадкоємці звернулись до вказаного працівника міліції. З’ясувалось що він не мав свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але переконав Іващенко Л. М., що за «певні фінансові винагороди» вирішить питання в суді, оскільки має там знайомих. Іващенки передали працівнику міліції 5.000 $ США і 1000 €. Він склав позовну заяву «Про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, вселення до квартири та витребування майна з незаконного володіння».

Суд задовольнив вказаний позов у повному обсязі, але заочно, оскільки Рогальська В. В. до суду не з’явилась. На рішення суду Рогальською було подано апеляцію на підставі якої рішення місцевого суду скасоване. За участь у апеляційній інстанції, та за позитивне вирішенні питання на користь Іващенків працівник міліції зажадав сплати ще 2.500 $ США.

Коли Рогальська В. В. звернулась до нотаріуса із заявою про визнання її спадкоємицею за законом, нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.

Рогальська В. В. звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з Іващенком С.В., однак не вказала у своїй заяві зацікавлених осіб щодо спадщини у зв’язку з тим, що їй, нібито про них нічого невідомо.

 

№ 6. Загальна інформація

У мого чоловіка 9 років назад помер батько. Після нього залишилась з-х кімнатна квартира, машина і дача. Мати чоловіка сказала, що б не турбувались вона займеться оформленням спадщини. Як з часом з’ясувалось вона дійсно оформила спадщину тільки на себе, написав заяву в нотаріальній конторі, що більше спадкоємців не має, і продала квартиру і машину. Ми про це дізнались рік назад і намагаємось повернутизаконну частку у спадщіні.

Конфіденційна інформація

Григор’єв Роман Степанович, 1965 р.н., інвалід дитинства, інвалід 2 групи. В даний час безробітний. Постійно потребує лікування. Проживаю м. Київ вул.. Лепсе 4, кв. 6

Батько з матір’ю проживали в м. Конотопі там і знаходилась квартира. Крім нього в сім’ї є ще мій брат, який проживає в Росії.

Мати вигнала із мене з дому 20 років назад, чомусь вона мене з самого дитинства не любила. В 7 років мені відрізало ногу, то мати навіть говорила, що кращі б я помер, і я отримав інвалідність.

В рік коли помер батько, як тільки дізнався відразу приїхав до матері, а вона мене на поріг не пустила. Я, тоді звернувся до міліції і зміг узяти деякі батькові речі. Потім я потрапив до лікарні на довгий час і мені не було коли займатись спадщиною. Коли я зміг вийти з лікарні, через 1 рік після поховання батька, знов почались проблеми на роботі і знов було не до того. Мати весь час впевнювала, що все в порядку. Через деякий час знов потрапив до лікарні і теж пробув довгий час на лікуванні.

Рік назад я дізнався, що мати на себе оформила всю спадщину, написала в нотаріальній конторі заяву, що не має у батька більш спадкоємців крім неї і продала квартиру і машину. Гроші не я ні брат не отримали з цієї продажі. З часу як я дізнався звертався до різних органів за допомогою і всі мені відмовляли. Допоможіть тримати законну частку в спадщині батька.

 

ЗАДАЧІ