Дайте поняття контракту

Контракти - формальні угоди, які визнавалися приватним правом і забезпечувалися позовним захистом.

184. Хто такі контрагенти?

назва сторін в договорі – Контрагенти.

185 Який критерій покладено в основу класифікації договорів, що складають систему контрактів?

Залежно від процедури укладення договорів, а, отже, і підстав виникнення зобов'язань, що випливали із контрактів -- були критерієм розмежування окремих ви­
дів контрактів: вербальних, літеральних, реальних і консен-суальних.

186. Що означає особиста відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання?

У стародавню епоху відповідальність мала особистий характер: у випадку несплати боргу до боржника застосовувалися (причому самим кредитором) заходи впливу, спрямовані безпосередньо на його особу.

187. Що означає оферта при укладенні договору?

Оферта - оголошення стороною, що бажає вступити в договірні відносини, про свій намір укласти відповідну угоду для досягнення відповідної мети.

188. Дайте поняття пакту.

Пакти — це неформальні угоди, тобто саме ті, які були правовою формою ділового життя за межами кола контрак­тів. Вони не мали позовного захисту і безумовного юридич­ного значення: тут покладалися лише на совість контрагентів, на їхні моральні якості, а не на припис норми позитивного права.

189. Поняття договору (contractus).

Договір (contractus) — двостороння угода, в якій висловле­но волю двох сторін, спрямована на досягнення певного пра­вового результату — виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків.

190. Що є предметом зобов’язання?

Предмет зобовязань -дії, право вимоги здійснювати певні дії.

191. Загальна назва сторін в договорі.

назва сторін в договорі – Контрагенти.

192. Які зобов’язання називаються односторонніми?

Проте власне зобов'язань, де кредитор має лише право, а боржник лише обов'язок, виникає порівняно небагато. Вони дістали назву односторонніх, оскільки одна сторона має тільки права, а друга — несе тільки обов'язки.

193. Які зобов’язання називаються двосторонніми?

На практиці переважають зобов'язання, де кожна із сторін має певні пра­ва і несе відповідні обов'язки. їх називають двосторонніми.

194. Коли виникають зобов’язання при укладенні вербального контракту?

Вербальні договори юри­дичну чинність набували з моменту проголошення їх — verbis

195. Коли виникають зобов’язання при укладенні реального контракту?

реальні контракти набували юридичної чинності в момент фактичної передачі речі, без якої договору взагалі не виникало

196. Назвіть підстави виникнення зобов’язань.

зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Самі ж юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства зв'язують певні правові наслідки і передусім виникнення, зміну або припинення правовідносин.

197. Назвіть вимоги, яких треба було дотриматися, щоб зобов’язання вважалося виконаним.

Для того, щоб зобов'язання вважалося виконаним, необ­хідно додержуватися таких вимог:

1) Зобов'язання має бути виконане в інтересах кредито­
ра

2)Зобов'язання виконує боржник.

3)Місце виконання

4) виконання зобов'язання у належний строк

5) Виконання має відповідати змісту зобов'язання.

198. Договір позики – це реальний контракт, за яким…

Договір позики — це реальний контракт, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальни­ку) певну суму грошей або родових речей у власність, а по­зичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку суму грошей або таку саму кількість родових речей.

199. Поясніть різницю між дольовими і солідарними зобов’язаннями.

У часткових зобов'язаннях кожний боржник ніс відповідальність лише за свою частину боргу, і кожний кредитор міг вимагати тільки ту частину боргу, яка йому належить.

Проте траплялися випадки, коли кожний кредитор міг вимагати від кожного боржника повного задоволення. Такі зобов'язання називалися солідарними зобов'язаннями в широкому розумінні цього слова.

200. Які елементи договору є суттєвими?

Істотними були такі, без яких договір взагалі не міг існу­вати (наприклад, у договорі купівлі-продажу — товар, ціна).

201. Що таке цесія у зобов’язальному праві?

Цесія в зобовязальному праві – це самостійне перенесення вимоги кредитора на іншу особу без згоди боржника. Крім того цесія скасовувала засоби забезпечення виконання зобов’язання, які були раніше, вони переходили до нового кредитора.

Предметом цесії в принципі могли бути всі зобов’язання. Були і винятки: не допускалась цесія, коли вимоги мали суто особистий характер (зокрема, аліментні вимоги), вимоги, які грунтувались на імператорських указах, спірні вимоги та деякі інші. Так, не допускалась цесія щодо осіб, які користувались великим впливом, з тим, щоб не поставити боржника у беззахисний стан. Для свого захисту цесіонарій (той хто набуває право) одержував спеціальний позов.

202. Які елементи договору є звичайними?

До загальних елементів договору римські джерела відносять:

а) згоду сторін, які вступають в договір;

б) предмет договору;

в) правова основа або мета договору.

203. Що таке юридичний факт?

Юридичні факти - це обставини, з якими норми права пов'язують настання правових наслідків - встановлення, зміну, припинення або інші трансформації правовідносин. Виділяється дві групи ознак юридичних фактів. Перша група характеризує матеріальну сторону юридичних фактів. Юридичні факти є обставини: конкретним, певним чином вираженим зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя й тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мета, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад, складу правопорушення.

204. Договір купівлі – продажу – це контракт, за яким…

Договір купівлі-продажу – це консенсуальний контракт у якому бере участь продавець (вендитор) і покупець (емптор) згідно з яким перший зобов’язується передати другому у власність якусь річ (res), товар (merx), а другий зобовязується сплатити першому за продану річ певну грошову суму.

205. Договір найму – це контракт, за яким…

Договір найму (location conduction rei) – це контракт в якому одна сторона – наймодавець (location) зобов’язується надати другій стороні – наймачеві (conduction) річ у тимчасове користування і наймач зобов’язаний сплати за користування річчю певну винагороду, а після закінчення договору передати річ наймодавцеві.

206. Як латинською мовою позначають зобов’язання?

Зобовязання – obligation.

207. Які елементи складають зміст договору?

Елементи змісту договору поділ. на дві групи: істотні (необхідні), без яких немає самого договору; другорядні (випадкові), без яких, договір може існувати, а з'являються вони в договорі лише за бажанням обох контрагентів договору.

208. Які зобов’язання називають натуральними?

Натуральне зобов’язання – це зобов’язання, яке позбавлене позовного захисту і набуло збірного значення як для зобов’язань встановлених рабом або підвладним, так і для всіх інших зобов’язань, не наділених позовним захистом, але юридично захищених у межах їх добровільного виконання.

209. Що таке новація у зобов’язальному праві?

Новація - це договір, який скасовував існуюче зобов'язання і породжував нове. Новація поставала за таких умов: а) нове зобов'язання встановлювалось з наміром погасити попереднє; б) поява нового елементу порівняно з попереднім зобов'язанням, наприклад нове зобов'язання змінювало підставу (борг з купівлі-продажу перетворювався у зобов'язання з позики), зміст (зобов'язання передати змінювалось зобов'язанням сплатити грошову суму).

Новація полягала в тому, що за погодженням з боржником кредитор міг передати своє право вимагати якійсь третій особі, звичайно, за її згодою. Ця третя особа укладала з божником новий договір такого ж змісту і з такими ж зобов'язаннями з боку боржника, як і в попередньому договорі, а попередній кредитор зрікався своєї вимоги.

210. Які зобов’язання називають альтернативними?

Зобов'язання альтернативні. Такі зобов'язання виникають тоді, коли боржник виявляється неплатоспроможним, а тому зобов'язується за борг передати кредитору раба-шорника, раба столяра. Тут боржник є чимось зобов'язаний -не визначений тільки предмет, яким буде ліквідовано зобов'язання. Право вибору може належати або кредитору, або боржнику, або навіть третій особі. Найперше право вибору належить кредитору, якщо інше не встановлено договором. Зволікання кредитора в праві вибору дає змогу боржнику запропонувати в оплату один з названих предметів. Випадкова загибель одного з предметів не звільняє боржника від оплати іншим, який залишився.

211. Договір найму послуг – це консенсуальний контракт, за яким…

Договір найму послуг – це контракт за яким одна сторона бере на себе зобов’язання виконати певні послуги за завданням іншої сторони за обумовлену винагороду.

212. Поясніть зміст права евікції.

Евікцією речі називається відсуження третьою особою речі від покупця на підставі права, яке в неї було ще до передачі речі продавцем покупцеві. Але як бути, коли все ж виявиться, що продавець не є власником, внаслідок чого річ у покупця була відсуджена, тобто відбулася евікція речі. Відомо, що у випадку манципації продавець ніс відповідальність за спеціальним позовом. Для того, щоб гарантувати покупця на випадок евікції і в тих випадках, коли купівля-продаж здійснювалася не у вигляді манципації, стали вдаватися до особливої стипуляції, за допомогою якої продавець обіцяв покупцеві відшкодування подвійної ціни, якщо річ буде відсуджена. Із спливом часу відповідальність за евікцію стали розглядати настільки невід'ємним елементом договору купівлі-продажу, що коли вона не була включена особливим погодженням про відповідальність, то покупець навіть після укладення договору за допомогою позову actio empti мав право вимагати укладення цієї стипуляції, а якщо річ було вже відсуджено, то домагався відшкодування збитків.

213. Договір підряду – це консенсуальний контракт, за яким…

Договір підряду (або замовлення). Підряд або замовлення - це консенсу-альний договір, за яким одна сторона - підрядник бере на себе зобов'язання виготовити для іншої - замовника певну річ за грошову винагороду. У цьому полягає відмінність договору підряду від особистого найму, згідно з яким той, хто наймається зобов'язаний надати певні послуги, працює за вказівками наймача, віддає свою працю в його розпорядження. За договором підряду підрядник самостійно виробляє план досягненння мети, яку вказує контрагент, наприклад побудувати корабель, будинок. Отже, об'єктом договору підряду є не особиста праця як така, а результат, якого треба досягнути.

214. Договір доручення - це консенсуальний контракт, за яким…

Договір доручення (mandatum це консенсуальний договір у якому одна особа - довіритель доручає іншій особі - довіреному виконання якоїсь справи або цілої низки справ. Часто доручення виражалося в якихось індивідуальних діях: купівля або продаж раба, одержання вантажу за місцем його доставки морським шляхом тощо. Траплялися випадки, коли довіреному доручали управління цілим майном довірителя, управління спадщиною, торговельною установою.

215. Які зобов’язання називають родовими?

Родове зобов'язання - це зобов'язання, об'єктом якого є річ, визначена родовими ознаками: гроші, зерно тощо. Втрата такої речі боржником не звільняла його від виконання зобов'язання, оскільки він повиненн був заплатити борг річчю однорідною.

216. Договір товариства - це консенсуальний контракт, за яким…

Договір товариства (societas) - це консенсуальний договір, за яким дві або більше сторін погоджувалися спільно брати участь у досягненні якоїсь мети, дозволеної правом, корисної суспільству і самим товаришам, які брали у цьому участь. У своєму історичному розвитку товариство, без сумніву, бере свій початок від ранньої римської сім'ї, яка об'єднувала під владою домовладики людей і майно. В літературі іноді її називали консорціум.

217. Які зобов’язання називають видовими?

Видові зобов’язання - це таке зобов'язання об'єктом якого є індивідуально визначена річ. Об'єктом видового зобов'язання може бути, наприклад, картина видатного художника або срібна ваза відомого майстра. Випадкова загибель такої речі звільняла боржника від відповідальності, але не від відшкодування збитків.

218. Назвіть найпоширеніші види безіменних договорів.

Безіменні контракти (договори) - contractus innominati - п'ята група контрактів (угод), яких не можна було віднести до жодної з груп таких контрактів як вербальні, літеральні, реальні і консенсуальні.

219. За якою основною ознакою пакти відрізняють від контрактів?

Основною ознакою пактів, яка відрізняє їх від контрактів є те, що пакти не користувалися позовним захистом. Римські джерела до контрактів відносили лише певним чином виражені угоди, а саме такі, укладання яких супроводжувалося традиційною символікою чи іншими діями, чи завчасно підготовленими словами. Інакше кажучи, контракти - це формальні угоди, які визнавалися цивільним правом і забезпечувалися позовним захистом. Якщо ж встановлених умов не дотримувались, то укладені угоди оголошувалися не кон-трактами, а пактами. На противагу контрактам пакти являли собою неформальні угоди найрізноманітнішого змісту. За загальним правилом пакти не користувалися позовним захистом, не мали юридичного значення, базувалися на добросовісності та справедливості, але не на праві. За виразом римських юристів - це були так звані голі пакти - pacta nuda.

220. Які зобов’язання називають дольовими?

Часткові (дольові) зобов'язання – зобов’язання у яикх кожний боржник ніс відповідальність лише за свою частину боргу, і кожний кредитор міг вимагати тільки ту частину боргу, яка йому належить. Наприклад, Тацій дав у позику братам Люцію і Тіберію 200 сестерцій. Це долеве пасивне зобов'язання. Брати Люцій і Тіберій несуть відповідальність перед кредитором тільки за половину свого боргу, якщо інше не передбачене договором. Часткові зобов'язання можливі тільки за умов подільного предмета зобов'язання (гроші, зерно тощо).

221. Що означає акцепт при укладенні договору?

Акцепт при укладанні договору означає прийняття пропозиції укласти договір. Укладання договору починається переважно з оголошення сторони, яка бажає укласти певний договір, про свій намір вступити в зобов'язально-правові відносини з іншою особою для досягнення якоїсь мети. Така пропозиція укласти договір називається офертою (propositio). Оферта могла бути здійснена найрізноманітнішими способами, але з умовою, щоб друга сторона її правильно сприйняла. Це можна було зробити пропозицією іншій стороні, оголошенням, рекламою, виставкою товарів на ринку тощо.

Проте для того, щоб договір відбувся, однієї оферти було не досить. Потрібно, щоб оферту прийняла зацікавлена особа, тобто, щоб вона була акцептована. Звідси прийняття пропозиції укласти договір називається акцептом.

222. Зміст зобов’язання.

Зміст зобов'язання визначається тріадою: dare — дати, praestare — надати, facere — зробити.

223. Які зобов’язання називають солідарними?

Солідарне зобов’язання – це коли кожний кредитор міг вимагати від кожного боржника повного задоволення. Солідарні зобов'язання можуть бути як активними, так і пасивними. Якщо в зобов'язанні є декілька кредиторів - це активні зобов'язання, а коли є декілька боржників - пасивні.

224. Сторони зобов’язання.

Давньоримське зобов'язання мало суворо особистий характер, стосувалось

тільки тих осіб, які його укладали. Це був суворо особистий зв'язок міжкредитором і боржником, а на третіх осіб він не поширювався Особистий характер зобов'язання виявлявся в тому, що правове відношення виникало лише між кредитором і боржником Спочатку зобов'язання було абсолютно не відчужуваним. Кредитор не міг передати свої права, а боржник перевести свої обов'язки на Інших осіб. У зв'язку з суворо особистим характером зобов'язання в нього не можна було вступити через представника. Права і обов'язки, встановлені зобов'язанням, не відносилися до третіх осіб, що не приймали участі в зобов'язанні.

Із наведеного вище випливає, що в зобов'язанні дві сторони — кредитор і боржник. Інколи виникали зобов'язання багатосторонні, в яких брали участь більше двох осіб (наприклад, договір товариства) Однак переважали двосторонні зобов'язання.

225. Що таке юридичний факт?

= 203. Юридичні факти - це обставини, з якими норми права пов'язують настання правових наслідків - встановлення, зміну, припинення або інші трансформації правовідносин. Виділяється дві групи ознак юридичних фактів. Перша група характеризує матеріальну сторону юридичних фактів. Юридичні факти є обставини: конкретним, певним чином вираженим зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя й тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мета, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад, складу правопорушення.

226. Назвіть основні частини преторської формули.

Основні частини преторської формули:

1. Інтенція (обвинувачення) — виклад претензій позивача (суть спору, позовні вимоги).

2. Демонстрація (опис) — частина формули, яка слугувала для більш конкретного викладу вимог позивача. Вона існувала в зобов'язальних позовах.

3. Кондемнація (звинувачення, осудження) — це частина формули, яка уповноважувала суддю звинуватити або виправдати відповідача.

4. Ад'юдикація (присудження) — ця частина формули переважно мала місце в судовому процесі при розподілі загального майна, поділі спадщини, при спорах про відновлення меж на земельних ділянках.

Інфо про преторську ф-лу: суворість, консерватизм стародавнього права, дія якого поширювалася лише на римських громадян, ставали гальмом у розвитку римського правового порядку. В II ст. до н. є. була створена законна база для нового виду цивільного процесу. В 160 р. до н. є. був прийнятий закон Aebuiio. Цим законом було введено новий судовий процес, який мав назву формулярний. В основу формулярного процесу була покладена діяльність претора, що вів справи перегринів, діяльність якого здійснювалась на принципах доброї совісті й справедливості.

Як і легісакційний, формулярний процес складався з двох частин: injure, in judicum.

Основною характеристикою формулярного процесу була нефор-мальність, оскільки сторони вже у вільній манері висловлювали свої претензії перед претором. Претор, вислухавши і зрозумівши юридичну суть спору, давав правову кваліфікацію сутності спору і складав коротку записку (формулу) в кінці першої фази. Формулу в присутності свідків претор передавав позивачеві, а позивач — відповідачеві. Якщо відповідач приймав формулу, то встановлювалося засвідчення спору, а також обов'язок відповідача стати перед суддями.

Формула була викладенням юридичної суті справи і являла собою ті рамки, в яких повинен проходити судовий розгляд у другій фазі. Формула завжди починається з найменування судді, якому направлялася справа (потіпаііо) з наказом, яким чином вирішити спір. У формулі розрізняли чотири основні частини: інтенція (intentio); демонстрація (demonstratio); кондемнація (condemnatio); ад'юдикація (adjudicatio).

227. Хто такий позивач?

Позивач – це той, хто висловлює претензію. У римському праві позов (action) є нічим іншим, як правом домагатися через суд того, що належить особі. Тобто позов — це звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Формування позовної вимоги становило дуже суттєву частину римського судочинства в галузі приватного права. Позивач повинен був виразити свої вимоги у суворому обліку законних приписів з конкретного приводу.

228. Які Ви знаєте позови власника?

Позови власника:

1. Віндикація – витребування своєї речі власником, що не володіє, від не власника, що не володіє.

2. Негаторний позов – позов про заперечення. Він застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику здійснювати правоможність користування річчю.

3. Прогібіторний позов – був подібний до негаторного позову, однак відрізнявся від нього тим, що міг бути пред’явлений, якщо порушення права власності ще не відбулося, але відбудеться в майбутньому.

229. Назвіть основні риси, які відрізняють екстраординарний процес від двох попередніх.

Характерною рисою екстраординарного процесу є зосередження судової і адміністративної функцій в руках одного і того ж адміністратора. З'являються спеціальні судові інстанції з військових, фінансових, духовних справ для окремих осіб. Скарга позивача заносилася в протокол судового засідання, а потім офіційно повідомлялася відповідачу. Виклик до суду здійснювався офіційно за участю представника державної влади.

230. Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі?

Рішення винесене в легісакційному процесі оскарженню не підлягало.

231. Як називають сторони цивільного процесу?

Сторони цивільного процесу: позивач і відповідач.

232. Правові наслідки пропуску строку позовної давності.

Наслідком пропущення строку позовної давності було погашення права на позов, хоч право на річ не припинялося, продовжувало існувати, і виконання зобов'язання після спливу строку позовної давності (зокрема, повернення боргу) вважалося належним виконанням, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене захисту позовом. Такі зобов'язання дістали назву натуральних.

233. Хто такий відповідач?

Відповідач – сторона до якої має претензії позивач щодо права власності на певну річ.

234. Назвіть дві стадії римського цивільного процесу.

Стадії цивільного процесу: jus та judicium. На стадії jus спірна справа лише готувалася для вирішення, а перевірялись обставини і виносились рішення на другій стадії -judicium. Справа вважалась остаточно вирішеною тільки після проходження цих двох стадій.

235. В чому суть негаторного позову?

Негаторний позов – позов про заперечення. Він застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику здійснювати правоможність користування річчю.

236. Види процесу в римському приватному праві.

Види процесу в римському цивільному праві: легісакційний та формулярний.

237. Назвіть стадії легісакційного процесу.

Стадії легісакційного процесу:

1) injure — підготовка до винесення рішення, виголошення претензії перед магістратом (претором). Діяльність претора полягала у визнанні права позову і призначенні судді. Завершальним етапом першої фази було засвідчення спорів (letis contestatio) і направлення спірної справи до судді для винесення рішення;

2) in judicum (apud judicun) — винесення рішення; формальний розгляд справи, де органами судового процесу були судді, арбітри, рекуператори.

238. Назвіть органи, які здійснювали судочинство в Римі.

Органи (суб’єкти), які здійснювали судочинство в Римі: консули, претори, курильні едили, одноособові та колегіальні (рекуператорні) судді, арбітри…

239. Назвіть стадії формулярного процесу

Стадії формулярного процесу: jus та judicium.

240. Назвіть додаткові частини преторської формули.

Додаткові частини преторської формули: ексцепція (заперечення) та прескрипція (застереження).

241. Які обставини переривають збіг строку позовної давності?

Призупинення позовної давності лише на деякий час зупиняє її сплив. Вона мала місце у випадках воєнних дій, епідемії, стихійного лиха, а також коли особа неповнолітня і не здатна пред'явити позов. Після усунення обставин, які зупинили перебіг давності, вона продовжує спливати. До строку, який минув до зупинення, додається новий строк, який сплив після зупинення. Проте в сумі він не повинен перевищувати загального строку позовної давності.

242. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у екстраординарному процесі?

В екстраординарному процесі допускалось оскарження рішення у вищу інстанцію (до імператора).

243. Назвіть види представників у суді.

Види представників в суді: муніципальні магістрати або спеціальні представники, які призначалися декретом муніципального сенату.

244. Сформулюйте суть віндикаційного позову.

Під віндикаційним позовом традиційно розуміють вимогу неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування свого майна в натурі. Цей позов був відомий ще римському цивільному праву (vindico — вимагати, actio rei vindicatio — віндикаційний позов).

245. Назвіть засоби преторського захисту порушених прав.

Засоби преторського захисту порушених прав:

- Інтердикти, або декрети. Коли якась особа зверталася до претора за захистом порушених інтересів, він особисто розслідував обставини справи. Вважаючи прохання про захист обгрунтованим, він видавав розпорядження або накази. Накази претора, в яких містилися розпорядження щодо вчинення певних дій, мали назву декретів, а розпорядження про заборону якихось конкретних дій називалися інтердиктами. Інтердикти або декрети мали особистий характер і стосувалися лише певної особи, яка зобов'язувалась безвідмовно їх виконувати. Порушник преторських наказів міг бути засуджений до сплати певної грошової суми. Рішення по цивільних справах, які виносилися магістратом (претором), могли бути призупинені забороною вищого магістрата.

- Преторські стипуляції. Stipulatio - це урочиста обіцянка сплатити або щось зробити, яку давали у вигляді відповіді на урочисте запитання контрагента. Як правило, стипуляція укладалася за добровільною згодою сторін, але іноді претор змушував до її укладення в інтересах захисту якої-небудь сторони. Наприклад, прохач заявляв претору, що якась сусідська споруда може завалитися і завдати йому збитків. Розглянувши прохання і визнавши його важливим, претор змушував власника споруди дати обіцянку Повернути всі збитки, якщо це станеться. Отже, метою стипуляції в даному випадку було надання прохачеві захисту його інтересів шляхом позову, який, коли б не було стипуляції, не міг би відбутися.

- Введення у володіння. Претор на прохання зацікавленої особи, вважаючи це прохання важливим, вводив її у володіння цілим майном або окремою річчю. З введенням у володіння майном ми вже ознайомилися, коли мова йшла про виконання рішень, однак є й інші випадки. Наприклад, введення у володіння спадщиною, щоб забезпечити сплату спадкоємцем зацікавленій особі покладених на нього відписів.

- Поновлення в первісний стан - restitutio in integrum. Іноді може виявитися, що самі правові наслідки якого-небудь юридичного факту приводять у тому чи іншому випадку до явної несправедливості: без вини пропущений строк позовної давності, угода укладена, але під впливом примусу або обману тощо. Застосування закону в подібних випадках було явною несправедливістю. Більш бажаним є поновлення первісного стану, тобто повернення особи в такий стан, в якому вона перебувала б, якщо б зазначений юридичний факт не відбувся. Претор у таких випадках, в ім'я вищої справедливості, давав потерпілій особі захист, скасовуючи правові невигоди. Можна сказати, що суть інституту restitutio in integrum полягала в захисті приватних прав проти суворої дії закону.

246. Які органи вирішували майнові спори у екстраординарному процесі?

Майнові спори в екстраординарному процесі вирішували: імператори, претори, керівники провінцій …

247. Що таке реституція у римському приватному праві?

Реституція – повернення речі належної іншому в первісному вигляді або в повністю відповідному еквіваленті.

248. Умови застосування реституції.

Умови застосування реституції: 1) наявна шкода, при цьому значна; 2) законні підстави; 3) своєчасна заява. У преторському едикті такими законними підставами були: неповноліття, тобто недосягнення 25-річного віку; обман, помилка, примус під час укладення договору; зміна сімейного стану, тобто коли одна особа ставала підвладною іншій; втрата цивільної правоздатності внаслідок усиновлення; раптова відсутність одного з контрагентів з поважних причин.

249. Види позовів.

Види позовів:

- позов строгого права (actio stricti juris);

- позов, що грунтується на добросовісності і справедливості (actio bone fidei);

- позов за аналогією (actio utilis);

- позов з фікцією (actio ficticio).

250. Назвіть досудові способи захисту порушених прав.

Досудові способи захисту порушених прав, а саме:

а) гарантія, яку дає одна особа іншій в тому, що вона виконає дане зобов'язання. Гарантія може бути добровільною або примусовою;

б) право утримання речі до задоволення власником вимог кредитора;

в) секвестр - передача речі третій особі до вирішення спору між двома особами із зобов'язанням віддати її тому, кому вона була присуджена. Якщо, незважаючи на вжиті заходи охорони, право все ж буде порушене, то за захистом свого порушеного права потерпілому належить звернутися до суду.

251. Що таке віндикація у римському приватному праві?

Віндикація - це витребування неволодіючим власником від неправомірно володіючого невласника своєї речі (майна).

252. Поняття позову у Римі.

Позов у Римі – звертання особи до органів державної влади з вимогою про захист її права.

253. Що таке позовна давність?

Позовна давність — це встановлений законом максимальний термін, після закінчення якого погашалась можливість процесуального захисту порушеного права особи, що не потребувало перегляду своєї справи.