Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, "зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі"57 Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну силу. Юридична сила документа - це "властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання й управлінські функції"58 Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру. Відтворюють документи на папері, фотоплівці, магнітній та перфострічці, дискеті, перфокарті. У практичній діяльності установ, організацій і підприємств найпоширеніший текстовий документ, "зміст якого - мовна інформація, зафіксована будь-яким типом письма або певною системою звукозапису". Отже, вирізняють письмові та рукописні документи. Письмовий документ - текстовий документ, мовна інформація якого зафіксована будь-яким видом письма. Рукописний документ - це письмовий документ, створений способом нанесення знаків письма власноручно. Документи класифікуються: 1. За способом фіксації: письмові, графічні, фото- й кінодокументи, фонодокументи. Письмові – рукописні або виготовлені за допомогою друкарських пристроїв та розмножувальної техніки. Графічні – документи, в яких зображення об’єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні (графіки, рисунки, малюнки, схеми, плани). Фото- і кінодокументи – створені способом фотографування й кінематографії (фото- та кіноплівки, фотокартки). Фонодокументи – створюються за допомогою будь-якої системи звукозапису і відтворюють звукову інформацію (запис під час проведення засідань, зборів, нарад тощо). 2. За найменуванням: накази, анкети, положення, відомості, протоколи, інструкції, правила, статути, звіти, акти, плани, заяви та ін. 3. За походженням: службові (офіційні) й особисті. Службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представляють. Вони оформляються в установленому порядку. Особисті документи створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності. 4. За місцем виникнення: внутрішні, зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями. 5. За функціональним призначенням:
6. За напрямом: вхідні, вихідні. 7. За формою: стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні – це документи, які мають однакову форму і заповнюються в певній послідовності й за обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадкові для розв’язання окремих ситуацій. Їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви). 8. За терміном виконання: звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові. Звичайні безстрокові – це такі, які виконуються в порядку загальної черги. Для термінових установлено строк виконання. До них зараховують також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). До дуже термінових належать документи, які мають позначення «дуже терміново». 9. За ступенем гласності: Для загального користування, для службового користування (ДСК), секретні (С), цілком секретні (ЦС). 10. За стадіями створення: оригінали, копії. Оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом та печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов’язково робиться помітка вгорі праворуч «копія». Різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат. Відпуск – повна копія відправленого з установи документа, яка залишається у відправника. Коли виникає потреба відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться витяг. Дублікат – це другий примірник документа в зв’язку з утратою оригіналу. В юридичному відношенні оригінал і дублікат рівноцінні. 11. За складністю (кількістю відображених питань): прості, складні. 12. За терміном зберігання: тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання. 13. За носієм інформації: на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічкц, дискети.
|