ТЕСТУВАННЯ ПРИ НАВЧАННІ ІНФОРМАТИКИ. ВИМОГИ ЩОДО СКЛАДАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ТА ВІДПОВІДЕЙ НА НИХ.

У наш час тестування часто використовується для організації поточного та підсумкового оцінювання знань. Існує багато означень поняття «тестування», які найчастіше пропонуються психологами.

При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який, на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості. Цей метод дає можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання і опрацювання даних, так і їх інтерпретації.

Практика тестового оцінювання знань свідчить, що найважливішим питанням залишається підготовка тестів. Тому слід дотримуватися певних вимог до тестових завдань. Тестове запитання повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру.

Розрізняють такі типи тестових завдань:

вибір відповіді із набору запропонованих варіантів (єдиного або кількох);

вписування (введення з клавіатури) відповіді (чисте або заповнене текстом поле);

встановлення відповідності;

встановлення правильної послідовності;

вибір фрагмента запропонованої графічної ілюстрації;

інші.

Оскільки тести значно впливають на процес навчання студентів, необхідно розробляти такі тести, які будуть сприяти досягненню завдань навчання. Тестове завдання повинно задовольняти двом основним критеріям: воно повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру. Необхідно уникати помилок, від яких виграють досвідчені в тестуванні студенти, а також уникати надмірної складності. Це передумови того, що тестові завдання будуть давати валідні результати.

Виділяють два типи технічних помилок тестових завдань. Розглянемо кожний тип окремо.

Рекомендації щодо складання тестових завдань та відповідей на них:

1.Переконатися, що на тестове завдання можна відповісти, не дивлячись на варіанти відповіді, або що варіанти відповіді на 100 % правильні чи неправильні.

2.Включити в умову найбільшу частину інформації із тестового завдання; умова завдання повинна бути довшою за варіанти відповіді, які, в свою чергу, повинні бути достатньо короткими.

3.Уникати надмірної інформації в формулюванні завдання.

4.Уникати заплутаних складних формулювань тестових завдань. Уникати зайвих слів, намагатися одержувати просте формулювання питання.

5. Складати граматично правильні і логічні варіанти відповіді; розташовувати їх в логічному чи алфавітному порядку; писати правдоподібні дистрактори, що мають приблизно таку саму довжину, що й правильна відповідь.

6. Уникати категоричних тверджень, типу «завжди», «ніколи» і «все»; а також невизначених формулювань, типу «як правило» чи «часто».

7.Уникати тестових завдань із запереченнями (із словами «крім» чи «не» в запитанні).

Писати наскільки можливо зрозумілі інструкції для відповідей на запитання. Не слід змінювати формат відповідей (наприклад, від формату «правильно/неправильно» до формату питання про відношення, або від 4-х рівневої до 2-х рівневої шкали). Або слід надавати студентам відповідні інструкції про те, що в наступній секції інструмента оцінювання формат змінюється.

Прості, ясні і короткі запитання завжди мають більшу перевагу, ніж складні. А сама довжина запитання не повинна перевищувати півтора рядки як у тесті так і в опитувальнику. Не слід задавати два запитання в одному і не робити запитання занадто складним. Якщо запитання складається з двох частин, викладач ніколи не буде впевненим, на яку частину респондент дав відповідь.

Уникати негативних запитань, оскільки студент може заплутатися, вибираючи відповідь.

Не використовувати занадто важких слів, а також не передбачати, що студент має не характерні для його віку знання.