М о д е л л ю ф у н к ц і о н а л ь н о г о с е р е д о в и щ а
(під функціональним середовищем) – ми розуміємо загальну систему функціональних зв’язків, які встановлює проектувальник для конкретного часу і умов проектування. (у рамках креативної проектувальної діяльності усяке пряме називання – «об’єкт», «середовище», «стиль» і т.п. – означає зовсім незовнішні відповідно до суб’єкту, який діє, об’єкти, а продукти його діяльності, допоміжні і проміжні, які поза цією діяльністю не мають самостійного існування)
У цьому випадку генеральною ідеєю – стає модель об’єкту, яка конкретизується у подальшому: - як засіб пересування для молодіжного туризму (для молоді), або - як засіб пересування і одночасно робочій агрегат для домашньої або сільськогосподарської роботи. Тим самим генеральна ідея ( або модель функціонального середовища) – означає створення типу пристрою, типу користувача, т.ч. проектувальник повинен виконати певну роботу по створенню сумарної моделі усіх функціональних зв’язків, того що ми називаємо – функціональним середовищем, і вже цю гранично узагальнену систему уявлень, або модель накласти на конкретизовану ситуацію). Оскільки модель функціонального середовища жорстко залежить від часу і умов, у яких здійснюється ідеювання · рівню розвитку користування у його диференціюванні і різноманітті · культури часу у її стратифікованості за типами і т.п., вже на рівні ідеювання виявляється те, що у подальшій конкретизації і матеріалізації генеральної ідеї визначається як стиль часу, який реалізується через проектувальника. Що необхідно для того щоб здійснити ідеювання? Для того щоб з д і й с н и т и і д е ю в а н н я – проектувальник повинен володіти системою специфічних засобів які дозволяють йому проявити свої здібності як індуктора стилю часу, і системою засобів, які необхідні для здійснення функції генератора стилю часу, т.б. - він із однієї сторони (як індуктор) · сприймає, · фіксує, · перетворює характерні риси оточуючого його світу, - а із іншої сторони (як генератор) · реалізує тип функціональних зв’язків які потенційно у ньому вміщуються у модель функціонального середовища, тим самим переводячи потенційний тип користувача у дійсний тип.
|
Г е н е р а л ь н а і д е я – (що стосовно до окремої специфічної проектної задачі) являє собою не буквальну модель майбутнього об’єкту, а загальну модель функціональних зв’язків,(молодіжний туризм, сільськогосподарська діяльність) у системі якої може виникнути модель конкретизованого об’єкту (засіб пересування, або засіб пересування і одночасно сільськогосподарський агрегат), т.б. модель функціональних зв’язків, які визначають основні характеристики подальшої діяльності по створенню моделі об’єкту.
(так, якщо проектною задачею передбачено - розробка мотоцикла – вірніше конкретного індивідуального засобу пересування, - то генеральна ідея, або модель функціонального зв’язку, є не конкретизованим уявленням про об’єкт, а сумою характеристик об’єкту, який необхідний, або що те саме, визначенням системи характеристик людини – користувача для даного типу об’єкту.
