Санітарно-гігієнічне значення газонів

Із рослин, які використовують в декоративному садівництві, багаторічні трави, вирощувані на газонах, як ніякі інші рослини надають ландшафту приємного соковито-зеленого забарвлення на протязі найбільшої частини вегетаційного періоду. Правильні методи культивування дозволяють милуватися зеленню газонів до пізньої осені. Вченими встановлено, що зелений колір краще за будь-який інший відновлює роботу нервової системи, зменшує втому, сприяє відновленню праздатності людини. Нагадуючи поля та луки і ніби наближаючи до умов природного ландшафту, зелений колір і рівна поверхня заспокійливо впливають на людину.

Багаточислельні наземні вегетативні органи газонних трав мають велику кількість невеликих звукопоглинаючих поверхонь, перешкоджаючи цим розповсюдженню міського шуму.

У населених пунктах, особливо у великих промислових містах, газони мають велике санітарно-гігієнічне й екологічне значення. Адже густий трав’яний покрив – це своєрідна жива лабораторія, що збагачує міське повітря киснем. Як відомо, вміст вуглекислоти у міському повітрі підвищується до 0,04-0,2 % проти нормального її вмісту у природному чистому повітрі, наприклад над луками чи в лісі 0,03 %. Можна вважати, що газон з гарним травостоєм у процесі фотосинтезу протягом часу поглинає близько 1,5 г СО₂ на 1 м². Теоретично це означає, що вся вуглекислота, яку видихає людина протягом години (38 г СО₂), може бути поглинутою за той же час ділянкою травостою 25 м².

Газонний травостій, як і інша рослинність, безпосередньо впливає на збільшення іонізації повітря.

Вкриваючи значну частину території населених пунктів, газони покращують мікроклімат, оскільки вони зменшують пилимість та нагрівання ґрунту. Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що кількість пилу та шкідливих мікроорганізмів серед зелених насаджень різко зменшується порівняно з іншими територіями міста. Так, травостій газонів, зменшуючи швидкість вітру на 10 % (а відтак зменшуючи швидкість та змінюючи напрям руху частинок пилу), внаслідок безпосередньої механічної фільтрації збирає на своїй поверхні значну частину пилу.

Дослідження газонних агроценозів у зонах різної загазованості повітря показали, що в промисловому середовищі вони формують специфічний фітоклімат, пов’язаний у першу чергу з екологією їх зростання, зі зменшенням прозорості повітря. Незважаючи на значну загазованість повітря, ряд дерноутворюючих трав – костриці червона та попелясто-сіра, тонконоги вузьколистий та лучний та ін. – проявляють достатню витривалість до токсичних викидів навіть при безпосередній близькості до джерела забруднення. За відносно короткий час вони формують трав’яний покрив, який у процесі своєї життєдіяльності активно продукує кисень.

Випаровуючи більшу кількість вологи під час росту, газонні травостої підвищують відносну вологість повітря і створюють прохолоду над своєю поверхнею. Так, лучні мезофіти транспірують вдень до 100-200 г годину з 1м² листових поверхонь; випаровуюча поверхня листя на 1 га луків становить 22-38 га, а іноді і більше. Відносна вологість повітря над газонами може бути на 6-13 % більшою, ніж над вкритою асфальтом поверхнею.

Відмічено зниження температури над газонним травостоєм на 2,5-5⁰С порівняно з відкритим ґрунтом (Коваленко, 1977).

Поверхня ґрунту, вкрита травостоєм, холодніша на 2,2⁰ в травні та 4,3⁰ в червні, ніж поверхня невкритого рослинністю ґрунту, а на глибині 10 см ґрунт під травостоєм прохолодніший на 2,3⁰ в травні та на 3,4⁰ в червні (Шенников, 1941). Це пояснюється тим, що до грунту, на якому росте газон, надходить значно менше сонячної радіації. Так, на газоні лучного типу з високим та густим травостоєм до висоти в 10 см може доходити тільки четверта частина сонячної радіації, а до самого грунту ― тільки п’ята. Крім того, під травостоєм амплітуда коливань температури була менша, тобто тепловий режим тут був рівніший. Отже, фітоклімат газонів характеризується більш помірним тепловим та водним режимом приземного шару повітря та поверхні ґрунту (Коваленко, 1977).

У повітрі міста міститься велика кіль­кість хвороботворних бактерій. Напри­клад, 1 м³ міського повітря може містити до 4,5 тисячі різноманітних бактерій, а сільського — лише до 500. Спеціальним дослідженнями Б.В. Фокіна (1948) та П.Т. Головача (1955) встановлено, що травостій газонів володіє фітонцидними властивостями, позитивно впливає на очищення повітря, води и ґрунту від хвороботворних бактерій. Найбільш сильною фітонцидною дією володіє Festuca rubra L.; значною - Lolium perenne L. і Agrostis alba L. Ризосфера багаторічних трав являється сильним фактором відмирання патогенних бактерій, постійно забруднюючих ґрунт.

Газонні злаки, вирощувані багато років на одному і тому місці, покращують структуру та родючість ґрунту. Так, коренева система газонних трав, густо пронизуючи ґрунт, сприяє життєдіяльності корисних мікроорганізмів, які розкладають органічні рештки. Бобові рослини накопичують в ґрунті азот.

У крупних луго-лісопарках скошені газони використовують на корм тваринам.