ВЖИВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ У ДІЛОВИХ ТЕКСТАХ

Правила запису кількісних числівників:

1. Однозначні кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами: план чотирьох місяців, з трьома студентами.

 

2. Числівники зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами: 5л, 20кг.

 

3. При перерахуванні однорідних чисел скорочене позначення одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри, наприклад: 12 і 30т, 20, 30 і 40%.

 

4. Багатозначні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком числівників, якими розпочинається речення. Наприклад: 200 шкіл, 3800 виробів, Двадцять вісім виробів цієї партії було вибракувано.

 

5. Приблизні числа, якщо вони стоять на другому місці, пишуться словами. Наприклад: машин двадцять.

 

6. Кількісні числівники при запису арабськими цифрами не мають відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад: на 30 сторінках, із 15 осіб.

Правила запису порядкових числівників:

 

1. Порядкові числівники при запису арабськими цифрами мають відмінкові закінчення:

одну літеру, якщо вони закінчуються на дві голосні, на –„й”. Наприклад: дванадцятий день – 12-й день, з третьої зміни – з 3-ї зміни;

дві літери, якщо закінчуються на приголосну й голосну букви. Наприклад: друга група – 2-га група.

2. При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад: студенти 1,2,3-го курсів.

 

3. Порядкові числівники, що позначаються арабськими цифрами, не мають відмінкових закінчень, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться. Наприклад: в розділі 2, на рис. 4, в табл. 5.

 

4. Порядкові числівники при запису римськими цифрами (позначення порядкових номерів з′їздів, конференцій, а також століть і кварталів) відмінкових закінчень не мають. Наприклад: у ХХ столітті, у ІУ кварталі.

 

 

 

Займенниками називають слова, які вказують на предмети, ознаки, кількість, але не називають їх.

Свого конкретного лексичного значення вони набувають тільки в тексті.

За лексичними значеннями і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев′ять розрядів:

1) Особові – вказують на осіб, предмети, явища, поняття: я, ти, він.

2) Зворотний займенник себе – вказує на того хто виконує дію.

3) Присвійні – вказують на приналежність предмета першій особі: мій, твій, свій.

4) Вказівні – вказують на предмет (цей, ця), на ознаку (такий), кількість (стільки).

5) Означальні – вказують на узагальнену ознаку: всякий, весь, кожний, інший.

6) Питальні – містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий?), кількість (скільки?).

7) Відносні – виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних, вказують на відношення підрядних речень до головних. Це ті ж питальні але без питання.

8) Неозначені – вказують на неозначені особи, предмети, явища, якості. Утворюються від питальних додаванням часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-, де-.

9) Заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки НІ: ніхто, нічий.