ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У ДІЛОВИХ ТЕКСТАХ
1. У діловому мовленні переважна більшість документів пишеться від імені установи, організації, тобто від 1-ї особи множини. Проте займенник МИ тут, як правило, пропускається. Наприклад: Просимо.... Надсилаємо... Паралельно вживається форма 3-ї особи однини. Наприклад: Дирекція просить... Завод надсилає... 2. Займенник ВАМ у конструкціях типу „Надсилаємо Вам для ознайомлення” теж опускається, що створює враження строгої об′єктивності викладу, типової для ділового стилю.
3. Вживання займенника Я також обмежується. Розпорядження, накази розпочинаються звичайно дієсловом у 1-й особі однини „Пропоную... Наказую...”.
4. При вживанні займенників 3-ї особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома уменниками. Наприклад: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (реклама, продукція, фірма) справила на нас приємне враження. 5. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції вистапає форма родового відмінка займенника вони – їх: їх проблема, їх машина. Стилістично нейтральна форма ЇХ уживається в офіційно-діловому та науковому стилях. 6. Не слід зловживати займенником СВІЙ, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово. Наприклад: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. Свої зобов′язання перед замовником завод виконав.
Дієслово – це частина мови, яка називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? Дієслівні форми – це морфологічні особливості дієслова, виявляються вони в п′яти основних формах: 1. Неозначена форма дієслова – інфінитив. Відповідає на питання що робити? що зробити? 2. Особові форми, або способові форми – дійсний, умовний, наказовий способи. Теперешній, минулий, майбутній час дійсного способу. 3. Безособові дієслова – на -НО, -ТО. Вони називають дію або стан, що проходять незалежно від особи. Наприклад: зроблено, написано, здійснено. 4. Дієприкметник - це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: виконане завдання, написаний лист. 5. Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка пояснюючи головне дієслово називає додаткову дію: незважаючи на обставини, беручи до уваги.
|
