Навчальний матеріал. Пункт 1. Прочитайте пункт 1, законспектуйте стислу характеристику першої особливості процесу статеворольової соціалізації

Інструкції:

П рочитайте пункт 1, законспектуйте стислу характеристику першої особливості процесу статеворольової соціалізації.

Дайте відповідь на запитання: „Чи можна, на Вашу думку, вважати залежність процесу статеворольової соціалізації від біологічної статі людини однією з особливостей статеворольової соціалізації?”

 

Можна виділити три основні особливості статеворольової соціалізації, які виявляють специфіку цього напрямку соціалізації.

Однією з особливостей статеворольової соціалізації, яку необхідно виділити передусім, є пряма залежність процесу статеворольової соціалізації від біологічної статі людини. Іншими словами, характер статеворольової соціалізації людини визначається тим, представником чоловічої чи жіночої статі є ця людина.

В Основах соціальної концепції Російської Православної Церкви зазначається: „Чоловік і жінка являють собою два різних способи існування в єдиному людстві”. Це означає, що чоловіки й жінки створені різними. Їх відрізняють не тільки фізіологічні особливості. Вони по-різному сприймають навколишній світ. У кожної статі є своє, особливе покликання [13, 8].

Серед розбіжностей між представниками чоловічої й жіночої статі існують такі біологічно зумовлені статеві розбіжності, які впливають на статеворольову соціалізацію людини й роблять процес статеворольової соціалізації хлопчиків/чоловіків відмінним від процесу статеворольової соціалізації дівчаток/жінок.

З приводу статевих відмінностей О.Вейнінгер писав: „Кожна клітинка організму має певний статевий характер, має певний статевий відтінок. І в клітинках шкіри, і в кров’яних судинах, і серед кров’яних кульок є статева розбіжність” [26, 22].

До біологічно обумовлених статевих відмінностей, які відіграють суттєву роль у процесі статеворольової соціалізації дитини, можна віднести нерівномірність фізичного розвитку й статевого дозрівання хлопчиків і дівчаток. У середньому розвиток і статеве дозрівання дівчаток починається й завершується раніше, ніж у хлопчиків. Дівчатка випереджають хлопчиків приблизно на два роки. Так, 12-річна дівчинка – це вже підліток, організм якого швидко росте й дозріває, тоді як 12-річний хлопчик у фізичному відношенні ще не вийшов з допідліткового віку. Пік фізичного розвитку – збільшення довжини й маси тіла – припадає в дівчаток на 11 – 12, а в хлопчиків – на 13 – 14 років. Статеве дозрівання дівчат завершується в 15 – 17, а в юнаків – у 17 – 19 років [69, 109 – 115].

У цілому можна відзначити, що жінки, порівняно з чоловіками, більш чутливі; вони гостріше відчувають шкіряні подразники. Нервова система жінок менш стійка, і тому вони схильні до частих перемін настрою. Жінки відрізняються ніжністю, м’якістю. Вони гостріше потребують підтримки, сприйнятливі до почуття, вираженого словом. Фізична працездатність жінок не перевищує 75% чоловічої працездатності. У жінок сильніше виражений інстинкт материнства, ніж інстинкт батьківства в чоловіків. Матері люблять своїх дітей просто за те, що вони є. Батьки ж виділяють достоїнства, за які можна любити дитину. Чоловіки – раціональні, більш самостійні в житті; вони краще протистоять впливу соціального середовища. У дорослих чоловіків мускулатура розвинута в середньому на 25% більше, ніж у жінок [182, 9 – 28].

За загальноприйнятими стереотипами, існують відчутні статеві відмінності в емпатії, емоційності й агресивності. У літературі існує думка, що чоловіки не гірше, ніж жінки, здатні до співпереживання, але вони не хочуть, щоб навколишні помітили їх емпатичність й емоційність, оскільки ці якості не відповідають чоловічій статевій ролі. З самого дитинства чоловіки опиняються в ситуаціях, які вимагають від них прояву сили, волі, незалежності, прагнення до змагання. Ці якості навряд чи поєднуються з емпатійною чутливістю й емоційністю, тоді як „жіночі заняття”, наприклад, догляд за дітьми, вимагають уваги, ніжності й співпереживання. До того ж, вважається, що у чоловіків більший, порівняно з жінками, рівень загальної агресивності. Більша агресивність чоловіків пояснюється тим, що їхній організм в пренатальний період отримує велику кількість чоловічих статевих гормонів. Однак у науці немає досліджень, які підтверджують у чоловіків біологічну схильність до прояву агресії.

Статеві розбіжності не виявляються в таких важливих галузях, як інтелект, пам’ять, творчість, аналітичні здібності, особистісні якості й здатність керувати. Розбіжності чоловіків і жінок, пов’язані з когнітивними здібностями, існують, але вони становлять приблизно 5 – 10%.

У реальному житті статеві розбіжності виявляються не завжди. Дійсно, наявні розбіжності між чоловіками й жінками виявляються дуже незначними. Вони часто не перевищують 5% від максимально можливої величини [81, 144 – 145].

Окрім цього, слід відзначити, що статеворольова соціалізація – процес індивідуальний для кожної людини. Так, за деякими подіями статеворольова соціалізація підлітків, статеве дозрівання яких починається раніше звичайного, випереджає статеворольову соціалізацію їх ровесників. Деякі якості особистості, такі, як тривожність, сором’язливість, активність, товариськість, можуть або позитивно, або негативно впливати на процес статеворольової соціалізації, або прискорювати, або уповільнювати важливі для цього процесу події.

С.Бем відібрала двадцять описів як особливо бажаних для однієї зі статей. Риси, властиві жінці: любляча, життєрадісна, як дитина, жаліслива, не говорить грубих слів, завжди готова втішити, жіночна, падка на пестощі, ніжна, легковірна, любить дітей, вірна, сором’язлива, тиха, співчутлива, м’яка, розуміюча, душевна, податлива, чутлива до потреб інших. Риси, властиві чоловікові: діє як лідер, агресивний, честолюбний, має аналітичний розум, напористий, атлетичного складу, задиракуватий, захищає свої погляди, владний, сильний, має якості керівника, незалежний, індивідуальний, легко приймає рішення, мужній, самовпевнений, самодостатній, сильна особистість, готовий зайняти рішучу позицію, готовий ризикувати [190, 634 – 643].

Чоловічий характер визначається здатністю „проникнення вглиб, керівництва, активності, дисциплінованості й відваги”; жіночий – „здатністю продуктивного сприйняття, опіки, реалізму, витривалості, материнства”. У кожному індивіді обидві характеристики можуть змішуватись у різних комбінаціях, „але з переважанням тих рис, які належать до „її” чи „його” статі” [100, 225].

Чоловіча роль асоціюється із силою, енергійністю, грубістю, агресивністю, роздумливістю й т. ін. (якості маскулінності), а жіноча – з ніжністю, турботливістю, слабкістю, пасивністю, емоційністю й т. ін. (якості фемінінності). Водночас чоловік може бути сильним й енергійним, не будучи при цьому агресивним і грубим, а жіноча ніжність не завжди пасивна. Не тільки чоловік, але й жінка часто буває мужньою, якщо під мужністю розуміти сміливість, стійкість у життєвій боротьбі. Але якщо жіночність розглядати як поєднання сердечної теплоти, ніжності, здатності повсякденно жертвувати собою заради тих, кого любиш, то не тільки жінка, але й чоловік повинен мати ці якості [57, 47 – 48].

І.Кон виділяє чотири психологічних типи чоловіків і жінок: маскулінний (високі бали за шкалою мужності й низькі – за шкалою жіночності), фемінінний (низькі бали за шкалою мужності й високі – за шкалою жіночності), андрогінний (високі бали за обома шкалами) і психологічно недиференційований тип (низькі бали за обома шкалами).

Андрогінна особистість – „статева ідентичність, яка поєднує в собі низку позитивних аспектів традиційно чоловічої й традиційно жіночої поведінки” [81, 147].

Жінки відають перевагу андрогінним якостям перед фемінінними, а чоловіки стараються відповідати традиційному чоловічому образу. Стосунки між чоловіком і жінкою, у яких хоча б один з партнерів адрогінний, більше задовольняють обох. Маскулінні хлопчики-підлітки почуваються більш упевненими серед ровесників, але в роки зрілості ці чоловіки стають тривожними, менш здатними до лідерства. Фемінінні жінки відрізняються заниженою самоповагою й пасивністю. Андрогінні чоловіки й жінки мають багатий поведінковий репертуар, вони психологічно благополучні, вільно почуваються в сексуальній сфері. Андрогінні батьки, на відміну від тих, які дотримуються традиційної чоловічої ролі, більш активно й постійно беруть участь у вихованні дітей [72, 221 – 222].

С.Бем вважає, що ліквідація статевої нерівності призведе до змін у структурі суспільних відносин. Концепція андрогінії дає людині можливість не відмовлятися від тих якостей і форм поведінки, які не відповідають її статі; дозволяє усвідомити важливість позитивних чоловічих і позитивних жіночих якостей.

Людина у своєму житті постійно розширює власний статеворольовий репертуар. „Чим більше позитивних ролей людина засвоїть, тим більше в неї можливостей „вижити”, здобути щастя, реалізувати себе в роботі, любові, достойно переносити невдачі й залишатися Людиною, удосконалюючи свою чоловічу/жіночу індивідуальність” [157, 12 – 13]. Згідно з теорією акумулювання ролей, людина, граючи одночасно багато ролей, отримує альтернативні джерела соціальної підтримки. Багато ролей вносять розмаїття в життя, дають додаткові „віддушини”, підвищують самооцінку [184, 163 – 190].

Сьогодні статеві ролі відрізняються великою варіативністю. Спостерігається послаблення поляризації стереотипів маскулінності/фемінінності. Людина може краще виразити свою індивідуальність через власний статеворольовий репертуар.