Студопедия — Навчальний матеріал. Пункт 1.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Навчальний матеріал. Пункт 1.






Інструкції: прочитайте пункт 1 та складіть термінологічний словник.

Розв’язання проблеми статеворольової соціалізації учнів повинне спиратися на міцний науково-теоретичний фундамент, який у даному випадку являє собою обґрунтовану систему наукових знань, що містять основні сутнісні характеристики статеворольової соціалізації особистості.

До таких характеристик ми відносимо визначення вихідних понять і передусім понять „соціалізація” і „статеворольова соціалізація”. По-друге, це змістовна характеристика процесу статеворольової соціалізації. Розв’язанню цих завдань присвячено цей підрозділ.

Поняття „соціалізація” (від латинського socialis – суспільний) сьогодні широко використовується представниками філософії, психології, соціології, педагогіки й інших наук. Виникнення цього поняття пов’язане з іменами французького соціолога Г.Тарда й американського соціолога Ф.Гіддінгса (кінець ХІХ ст.). Г.Тард розглядав соціалізацію як процес розвитку суспільства, умови для якого повинні створювати освіта й виховання. Засвоєння норм поведінки, за Г.Тардом, здійснюється через соціальні взаємини людей. Нам більше імпонує трактування соціалізації Ф.Гіддінгса, який вважав, що соціалізація – це процес стихійного впливу на людину оточення й цілеспрямованого впливу суспільства (сім’я, школа та ін.), завдяки яким в індивіда формується поведінка, що відповідає суспільній свідомості.

Дослідженням процесу соціалізації займались і вітчизняні вчені. Ще К.Ушинський вивчав роль і значення середовища, яке справляє вплив на дитину. Він стверджував, що для розвитку й виховання важливо знати людину, „яка вона є насправді з усіма її слабкостями й в усій величі”, треба знати „людину в сім’ї, серед народу, людства... у будь-якому віці, в усіх класах...” [166, 38].

З початку ХХ ст. радянськими педагогами й психологами (Л.Виготським, А.Панкевичем, В.Шульгіним та ін.) проводяться дослідження середовища та його впливу на становлення й розвиток особистості. Між тим, до 80-х років поняття соціалізації не входило в категоріальний апарат педагогіки. Інтерес до проблем соціалізації особливо зріс за останні десятиліття. У сучасній літературі існує багато робіт, у яких подано трактування соціалізації, розкрито її етапи, механізми й типи [2; 10; 22; 37; 39; 50; 73; 97; 114; 115; 116; 121; 153; 154; 164; 165].

Так, І.Кон розглядає соціалізацію як „сукупність усіх соціальних і психологічних процесів, за допомогою яких індивід засвоює систему знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства. Вона містить не тільки усвідомлені, контрольовані, цілеспрямовані впливи (виховання в широкому розумінні слова), але й стихійні, спонтанні процеси, які так чи інакше впливають на формування особистості” [73, 19].

Н.Лукашевич під соціалізацією розуміє „процес становлення особистості як суспільної істоти, у ході якого складаються її багатоманітні зв’язки із суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних властивостей, формується активність і цілісність особистості, набувається соціальний досвід, накопичений людством за весь період розвитку”. Індивід виступає і як об’єкт, і як суб’єкт соціалізації, оскільки бере участь у творчо-перетворювальній суспільній діяльності.

Згідно з розробленою Н.Лукашевичем адаптивно-розвиваючою концепцією соціалізації, людина протягом усього свого життя адаптується до різноманітних життєвих умов. Кожна адаптація збагачує соціальний досвід людини, робить його більш соціалізованим [97, 175 – 179].

Соціалізація як двосторонній процес засвоєння індивідом суспільного досвіду й відтворення ним систем соціальних зв’язків розглядається Г.Андрєєвою. „Соціалізація – це двосторонній процес, який містить, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків; з іншого боку, процес відтворення індивідом систем соціальних зв’язків за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище” [2, 276].

У соціологічній літературі існує класифікація типів соціалізації, здійснена за різноманітними критеріями. Залежно від створення соціалізаційного процесу соціалізація може бути професійна, політична, трудова, правова, економічна та ін. [65, 113]. Існує ще статеворольова соціалізація, як один із типів соціалізації.

Перш за все необхідно виявити сутнісні характеристики статеворольової соціалізації. Для цього треба звернутися до найбільш часто вживаних у науковій літературі формулювань понять „статева соціалізація” і „статеворольова соціалізація”. Ми беремо два цих поняття, оскільки вони, як правило, виступають синонімами. Термін „статева соціалізація” з’явився раніше, ніж термін „статеворольова соціалізація”. Останній став використовуватися педагогами й психологами тільки з кінця 90-х років, і можна сказати, що він є модернізованим варіантом першого, оскільки означає те саме, що й перший, але в контексті рольової теорії.

Наукової літератури, у якій міститься формулювання необхідних термінів, обмежена кількість. Це перш за все дослідження Т.Говорун, Д.Ісаєва, В.Кагана, І.Кона, Г.Крайг, Дж.Мані, Т.Машихіної, В.Романової, Л.Столярчук.

За визначенням І.Кона, статева соціалізація – процес, у ході якого індивід засвоює певну статеву роль і правила сексуальної поведінки [72, 192]. Т.Говорун статеворольову соціалізацію тлумачить як функцію суспільства, „яка полягає в спрямуванні розподілу гендерних ролей, розширенні їхнього діапазону, гармонізації міжстатевої взаємодії в різних сферах людського буття” [36, 8]. В.Романовою статеворольова соціалізація розглядається як „процес засвоєння індивідами соціокультурних цінностей, що зумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки особистості” [139, 5].

Найбільш повно розкриває зміст поняття „статева соціалізація” В.Каган. Він вважає, що статева соціалізація – це процес активного засвоєння „особистістю стандартів психосексуальної культури по мірі входження в соціальні відносини... З одного боку, особистість у ньому – об’єкт, на який психосексуальна культура впливає: пропонує стереотипи й еталони для порівняння, схвалює чи не схвалює той чи інший стиль його поведінки й відносин. З іншого боку, особистість – суб’єкт, який переломлює сприйняте через призму власних особливостей і установок, приймає одне й відкидає інше, експериментує й вибірково перетворює в ціннісні орієнтації, установки й мотиви те, що пропонує йому соціальне середовище та його культура. До того ж особистість як суб’єкт грає й активно-перетворюючу роль впливу на статево специфічну поведінку інших людей, пропонуючи свої думки й т. ін.” [57, 7-8].

Л.Столярчук не тільки дає визначення статеворольової соціалізації в різних контекстах. У її розумінні статеворольова соціалізація – „процес і результат загального й психосексуального розвитку дівчинки/хлопчика по мірі входження в соціальні відносини відповідно до особливостей вікових етапів дорослішання” [157, 54]; „процес розвитку особистості, індивідуальності дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака в реальній життєдіяльності, який здійснюється в системі взаємин з дорослими, ровесниками своєї й протилежної статі й самим собою” [157, 3]. Вона вибудовує взаємозв’язок по лінії: розвиток – статеворольова соціалізація – статеворольове виховання. „Розвиток – загальний процес становлення дівчинки й хлопчика, дівчини і юнака. Статеворольова соціалізація – процес і результат розвитку, зумовлений конкретними соціальними умовами. Статеворольове виховання – відносно соціально контрольований процес розвитку хлопчика й дівчинки в ході їх статеворольової соціалізації”. І далі уточнює, що „статеворольове виховання передбачає врахування статеворольових та індивідуальних особливостей розвитку хлопчиків і дівчаток шкільного віку й на основі розробленої концепції й методики – спеціально організовану, цілеспрямовану педагогічну діяльність з розвитку здібностей до реалізації статеворольового репертуару, оволодіння вміннями й навичками відповідної поведінки, становлення жіночої/чоловічої індивідуальності” [157, 6 – 7].

Для того щоб показати, яке велике значення має статеворольова соціалізація в житті кожної людини, необхідно з’ясувати, що таке стать, статева ідентичність (приналежність), стереотипи маскулінності/фемінінності, статева роль, статеворольова поведінка.

Поза статтю не може бути людини. Стать у широкому розумінні слова – „це комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, які визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) чи жінку (дівчинку)” [57, 5]. „Стать є біосоціальною єдністю, у якій біологічне й соціальне є його рівнями. Поняття статі виявилось багатомірним та ієрархічним, а формування його стало тлумачитись як послідовна, спадкова й узгоджена дія біологічних і соціальних детермінант, або як двомірний процес взаємодії біологічного й соціального” [55, 46].

У психології переважно вживають термін „гендер”, який характеризує соціальні відмінності чоловіків і жінок, на відміну від терміна „стать”, який розглядається як біологічна категорія. Деякі спеціалісти користуються цими термінами як синонімами.

Поняття статевої ролі й статевої ідентичності (статевої приналежності) тісно взаємопов’язані, але не тотожні. Статева роль – це система середовищних стандартів, приписів, нормативів, очікувань, яким повинен відповідати індивід, щоб його визнавали чоловіком (хлопчиком) чи жінкою (дівчинкою) [57, 47]. Статева ідентичність являє собою „єдність поведінки й самосвідомості індивіда, який зараховує себе до певної статі й орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі” [72, 60]. Згідно з Дж.Мані, статева ідентичність – суб’єктивне переживання статевої ролі; статева роль – публічне вираження статевої ідентичності [198].

Особистісні якості й моделі поведінки, на які орієнтуються більшість чоловіків і жінок, становлять стереотипи маскулінності/фемінінності, їх ще називають стереотипами мужності/жіночності; статевими, статеворольовими або гендерними стереотипами. За висловом В.Кагана, маскулінність і фемінінність – це, „з одного боку, філогенетично зумовлені властивості психіки, а з іншого – соціокультурні утворення, які складаються в онтогенезі”. Єдність переживань і поведінки людини як представника чоловічої/жіночої статі забезпечується інтеграцією природного й соціального [57, 52]. Г.Крайг дає таке визначення цьому поняттю: статеворольові стереотипи – це „укорінені, тверді уявлення про те, якою повинна бути поведінка чоловіка й жінки” [81, 145].

Статеворольова поведінка визначається як „система дій, очікувана від людини певної статі, яка залежить від соціально-статевого статусу (чоловік, жінка) і реалізується відповідно до соціально-статевої ролі й уявлень про себе як особистість певної статі” [103, 6].







Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 488. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Задержки и неисправности пистолета Макарова 1.Что может произойти при стрельбе из пистолета, если загрязнятся пазы на рамке...

Вопрос. Отличие деятельности человека от поведения животных главные отличия деятельности человека от активности животных сводятся к следующему: 1...

Расчет концентрации титрованных растворов с помощью поправочного коэффициента При выполнении серийных анализов ГОСТ или ведомственная инструкция обычно предусматривают применение раствора заданной концентрации или заданного титра...

Функциональные обязанности медсестры отделения реанимации · Медсестра отделения реанимации обязана осуществлять лечебно-профилактический и гигиенический уход за пациентами...

Определение трудоемкости работ и затрат машинного времени На основании ведомости объемов работ по объекту и норм времени ГЭСН составляется ведомость подсчёта трудоёмкости, затрат машинного времени, потребности в конструкциях, изделиях и материалах (табл...

Гидравлический расчёт трубопроводов Пример 3.4. Вентиляционная труба d=0,1м (100 мм) имеет длину l=100 м. Определить давление, которое должен развивать вентилятор, если расход воздуха, подаваемый по трубе, . Давление на выходе . Местных сопротивлений по пути не имеется. Температура...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия