V. Комунікативний та поведінковий розвиток підлітка.

 

Поведінка підлітків нестійка, імпульсивна, дії часто нестримані, безконтрольні.

Поведінка дітей даного віку надзвичайно залежить від ставлення до них інших людей. В очах тих, думкою яких вони дорожать, підлітки прагнуть проявити себе з кращої сторони, щоб заслужити похвалу. Страх показати своє незнання або невміння може викликати хворобливу сором'язливість, яку підлітки намагаються приховати напускною розв'язністю, грубістю, показною самовпевненістю. Дуже багато конфліктів у даному віці пов'язане з недисциплінованістю і негативізмом підлітків.

Вчинки підлітків нерідко непродумані. Вони спочатку роблять, а вже потім обмірковують зроблене. Мають місце прояви негативізму, грубість, іноді - паління, випивка. У поведінці підлітків виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та самовираження. При цьому привабливими в цьому віці спочатку стають зовнішні ознаки дорослості (паління, випивка, мода в одязі, косметиці, формах відпочинку, флірту тощо). Для підлітка їх освоєння часто ототожнюється з демонстрацією власної дорослості найлегшим шляхом – через наслідування.

Якщо в більш ранньому віці наслідування носить стихійний характер, мало контролюється волею дитини, то з настанням підліткового віку наслідування стає керованим. Об'єктами для наслідування можуть бути і дорослі, і більш старші однолітки. Для хлопчиків таким чином часто стає та людина, яка веде себе «як справжній чоловік»: сміливо, впевнено в собі, мужньо. Починаючи з 6-го класу багато з них починають займатися спеціальними вправами, спрямованими на розвиток сили і витривалості. У дівчаток є тенденція наслідувати тим, хто виглядає «як справжня жінка», намагаючись бути схожими на них в одязі, використовуваної косметики, прийоми кокетства тощо.

Однак у більш широкому сенсі дорослість зв'язується підлітками не стільки з наслідуванням, скільки з необхідністю зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми. Зовнішні ознаки дорослості важливі для підлітків саме у зв'язку з цією соціальною позицією.

У поведінці молодших підлітків переважають дитячі риси. Вони ще недостатньо усвідомлюють свої дії і не прагнуть до самоаналізу. Нерідко діти не визнають очевидної провини, намагаючись будь-якою ціною виправдатися. Визнати свою провину прилюдно для них означає зруйнувати основи самоповаги. Старші підлітки ставляться до своїх вчинків більш свідомо. Їх вже цікавить не лише зовнішній бік життя дорослих, але і внутрішній світ.

Спілкування з дорослими

Підлітковий вік - це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Підлітки вже не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні відносини, що не відповідають тепер їх уявленням про власну дорослості:

– вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності;

– претендують на нові права, пов'язані з самостійним вибором підлітком його друзів, одягу, форм проведення вільного часу тощо;

– відкидають авторитет дорослих, іноді повністю відмовляються від послуху у відносинах з ними, порушують дисципліну;

– у конфліктних ситуаціях проявляють негативізм, грубість, неповага в спробі відстояти свої нові права.

Дані прояви є засобом боротьби підлітків за зміну існуючого типу взаємин з дорослими. Особливо складні форми такі прояви набувають, якщо ініціатором коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил перешкоджають йому. В цілому, нові форми відносин поступово витискають старі, але тривалий час вони співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємне нерозуміння.

Разом з тим, у підлітковому віці підвищується потреба дітей в довірчому, неформальному спілкуванні з дорослими. Темами такого спілкування буває особисте (у тому числі інтимне) життя, плани на майбутнє, відносини з людьми. Довірче спілкування з батьками та педагогами сприяє формуванню адекватної самооцінки підлітків та вміння аналізувати людську особистість, зниження тривожності. Формальне (нормативне) спілкування з дорослими, має пізнавальні та ділові цілі, сприяє наростанню міжособистісного напруги. В більшості випадків потреба підлітків у довірчому спілкуванні з дорослими не задовольняється, що призводить до виникнення особистісних і комунікативних проблем у дітей. Підлітки, спочатку відкриті для спілкування і з однолітками, і з дорослими, нерідко стають замкнутими із-за відчуття, що дорослі їх не розуміють або не справедливі до них. Тим не менш, спілкування підлітків з батьками та педагогами чинить значний вплив на подальший розвиток дітей.

Спілкування з однолітками

Одна з головних тенденцій перехідного віку - переорієнтація спілкування зі старших на ровесників. Поведінка підлітків за самою суттю є колективно-груповою. Спілкування з однолітками - важливий інформаційний канал, умова вироблення навичок соціальної взаємодії, спосіб встановлення тісного емоційного контакту. Спілкування з товаришами займає в житті підлітка центральне значення і набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і стосунки з рідними. Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя, виділяючись в окрему сферу життєдіяльності.

Величезне значення в житті підлітків має спілкування з групою однолітків, у суспільстві яких діти даного віку сподіваються знайти те, у чому їм відмовляють дорослі: емоційне тепло, порятунок від нудьги, визнання власної значущості. По відношенню до таких груп підлітки проявляють високу конформність (відсутність власної думки, некритичне сприйняття думки лідерів і інших членів групи; бажання «бути як всі»). У зв'язку з підвищеною комформностью підлітки легко потрапляють під вплив компаній, у тому числі асоціальних угруповань.

Слід враховувати і ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути з однолітками, вони прагнуть зайняти в середовищі ровесників становище, яке відповідало б їх домаганням (бути лідером, домогтися авторитету в якій-небудь справі тощо). Якщо в 4-му класі домінує просте бажання бути серед однолітків, то у 5-6 класах основною стає потреба зайняти певний статус у колективі, а у 7-8 класах підліток починає прагнути до автономії в середовищі однолітків і визнання ними цінності своєї особистості. Саме фрустрація (незадоволення) потреби бути значущим в очах товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання.

З роками також змінюються критерії оцінки підлітками один одного. Якщо у молодших класах діти найбільше цінують один одного якості, що відповідають вимогам дорослих (старанність, дисциплінованість, активність тощо), то у підлітків на перший план виходять товариськість, сміливість, уміння керувати собою і ерудованість.

У підлітковому віці розвивається уміння орієнтуватися на вимоги однолітків, серед яких особливе місце займає необхідність дотримуватися певного кодексу товариства (до його норм відносяться повагу особистість, чесність, готовність прийти на допомогу тощо).

Важливу роль у житті підлітка відіграє дружба. В особливу діяльність виділяється пошук одного, в ході якого підлітки встановлюють тісні, але недовговічні відносини один з одним. До дружніх відносин, на відміну від товариських, пред'являються високі вимоги - взаємна відвертість і розуміння, рівноправність, співпереживання тощо. З кожним роком потреба в таких відносинах стає все гостріше. Значення спілкування з другом для підлітка надзвичайно велика: пізнання іншої людини і самого себе; вироблення вмінь порівнювати, аналізувати й узагальнювати свої вчинки, оцінювати їх етичну сутність; підвищення самооцінки; розвиток навичок висловлювати свою точку зору і т.д. Підлітки цінують дружбою, одночасно будучи вкрай ревнивими, вимогливими і образливими, що призводить до конфліктів і нестабільності відносин.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків і дівчаток. Виникає взаємний інтерес, бажання сподобатися. Як результат, розвивається занепокоєння власною зовнішністю. Разом з тим, демонстрацію симпатії до представника протилежної статі підлітки інколи вважають чимось ганебним, тому нерідко висловлюють свою зацікавленість у негативній формі.

У зв'язку з підвищеною вразливістю, тривожністю і відсутністю гнучких навичок спілкування у підлітків нерідко виникають комунікативні труднощі (сором'язливість, грубість, напруженість і неприродність спілкування, нездатність самостійно встановити контакт, неадекватність вираження почуттів тощо). Хлопчиками власна сором'язливість зазвичай переживається особливо болісно, так як її прийнято вважати фемінною (жіночою) характеристикою. Тому нерідко вони намагаються компенсувати сором'язливість і невпевненість в собі за рахунок демонстративної розв’язності, показної бравади. Це явище називається гиперкомпенсацією (спроба продемонструвати високу ступінь розвитку якості, яка насправді не розвинена або відсутня взагалі). Часто підлітки орієнтуються на «уявну аудиторію», їм здається, що всі звертають на них увагу і запам'ятовують їх слова і вчинки. Щоб не допустити нехтування або агресії оточуючих, підлітки свідомо виробляють власні способи самоствердження в різноманітних комунікативних ситуаціях, наприклад, відточують техніку того, як можна «зрізати» або принизити співрозмовника. Нерідко саме використовуються підлітками комунікативні прийоми вкрай ускладнюють процес їх спілкування.

Висновок: у підлітковому віці досить високого рівня розвитку досягають усі без винятку пізнавальні процеси. У цей же період відкрито проявляється більшість життєво необхідних особистісних ділових якостей людини. Активно розвивається самосвідомість підлітків. Емоційну сферу в цьому віці характеризують збудливість, нестійкість, вразливість, а вольову - імпульсивність у поєднанні з зародженням здатності до самовиховання. Провідною діяльністю підлітків є інтимно-особистісне спілкування. У зв'язку з утворенням «мотиваційного вакууму» у підлітків нерідко виникають проблеми з навчанням. Потреба в самоствердженні серед однолітків нерідко виводить інтереси підлітків за межі школи. Спілкування з однолітками відіграє в житті підлітків дуже важливу роль. Конфлікти у спілкуванні з дорослими найчастіше зумовлені суперечливістю інтелектуального, особистісного і соціального розвитку підлітка, його неспроможністю повноцінно виконувати роль дорослого, на яку він претендує. Почуття дорослості - центральне новоутворення підліткового віку. Отроцтво - перехідний вік, пов'язаний з багатьма поведінковими і особистісними проблемами («криза 13 років»).