ІІІ. Розвиток психічних процесів та мовлення підлітка

Пізнавальні процеси (основний напрям їх розвиток - інтелектуалізація, тобто підпорядкування інтелекту):

1. Відчуття і сприйняття:

1) відчуття стають більш досконалими, диференційованими (дозволяють точніше визначати відтінки кольорів, висоту звуків тощо);

2) сприйняття стає більш змістовним, повним, вичерпним (детальним).

Новоутворення: інтелектуалізація процесів сприйняття - ускладнення аналізу і синтезу властивостей сприйманого об'єкта, спрямованих на виявлення загальних закономірностей і зв'язків; спостереження стають більш систематичним, планомірними і включають в себе розумові операції (аналіз, синтез, абстрагування...)

2. Пам'ять у підлітковому віці тісно пов'язана з мисленням. Згадувати для підлітка значить думати, відновлювати матеріал на основі встановлених логічних взаємозв'язків.

Активно розвиваються різні види пам’яті:

1) логічна;

2) довільна та опосередкована: використання мнемічних прийомів;

3) мимовільна (механічна): поступово її продуктивність у порівнянні з опосередкованої починає падати.

Напрямки розвитку пам'яті:

1) збільшення обсягу;

2) ускладнення мнемічних прийомів;

3) інтелектуалізація процесів пам'яті (розвиток смислового запам'ятовування, поліпшення управління відтворенням тощо).

3. Уява розвивається в процесі сприйняття художніх творів, креслень, описів історичних подій, в різних видах творчої діяльності. Напрямки розвитку:

– поглиблення змісту образів уяви, збагачення їх змісту; інтелектуалізація процесів уяви;

– посилення довільності процесів уяви, їх перетворення в спеціальні імажинативні дії, спрямовані на цілеспрямовану побудову образів раніше не сприйнятих об'єктів;

– збільшення вимогливості підлітків до продуктів своєї уяви.

Важливе місце займає мрія як образ бажаного майбутнього.

 

 

4. Мислення розвивається у таких напрямках:

– вдосконалення абстрактного, словесно логічного мислення: підлітки вже можуть займатися міркуваннями, розмірковувати на моральні, політичні та інші теми, які не доступні інтелекту молодшого школяра;

– формування активного, творчого мислення.

Новоутворення:

1) здатність оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань: підлітки роблять обґрунтовані припущення про результати діяльності чи певних процесів і можуть перевірити їх у ході уявних експериментів;

2) формування понятійного мислення: підлітки засвоюють безліч термінів, вчаться правильно користуватися науковими (абстрактними) поняттями;

3) зародження рефлексивного мислення – виду мислення, предметом якого є не об'єкти зовнішнього світу, а самі розумові процеси («думки про мислення»);

4) початок формування здатності до індуктивних (виведення загального виведення з часткових посилок) і дедуктивних (прояснення деталей на основі загальних закономірностей) умовиводів.

Підлітків відрізняє підвищена допитливість. Крім того, їх інтелектуальна активність стимулюється бажанням розвинути і продемонструвати навколишнім свої здібності, отримати високу оцінку з їх боку. На людях підлітки прагнуть брати на себе престижні і складні завдання.

5. Увага підлітка розвивається у зв'язку з формуванням у нього умінь вчитися і працювати. Напрямок розвитку:

– посилення довільності (зростання елементів самоконтролю і саморегуляції);

– збільшення об'єму уваги;

– збільшення концентрації уваги (тривалості зосередження на певному об'єкті);

– зростання стійкості (здатності долати відволікаючі фактори);

– зміцнення вміння свідомо розподілити увагу між різними об'єктами.

Разом з тим, підлітку ще складно управляти увагою в умовах підвищеної вимогливості до себе, що зумовлено загальною імпульсивністю, властивій даному віку.

2. Емоційні процеси в підлітковому віці мають такі особливості:

– вразливість, підвищена чутливість до критики;

– нестабільність і нестійкість, часті зміни настрою;

– підвищена збудливість, схильність до афектів («вибухів емоцій») – різких проявів гніву, радості тощо;

– поглиблення переживань, підвищення їх стійкості;

– розвиток вищих почуттів: інтелектуальні (допитливість), моральні (почуття обов'язку) і естетичних (переживання прекрасного, огидного);

– найбільш часто джерелом негативних емоцій підлітка є він сам: його зовнішність, недолік здібностей тощо, що пов'язано з оцінками дорослих;

– джерелом позитивних емоцій є самореалізація, успіхи в якій-небудь справі, похвала інших (як дорослих, так і однолітків).

 

3. Вольові процеси

Підлітки вже здатні поставити перед собою мету та спланувати її досягнення, керувати своєю навчальною діяльністю і поведінкою. У них формуються такі вольові якості, як наполегливість, вміння долати труднощі тощо. Важливе новоутворення цього віку - початок цілеспрямованого самовиховання і саморозвитку деякої частини підлітків:

– для хлопчиків – заняття спортом, боротьбою, важкою атлетикою;

– для дівчаток – навчання, домоведення, жіночі види спорту.

Разом з тим, підліткам властива імпульсивність, пов'язана з статевим дозріванням підвищена збудливість, що значно послаблює їх самоконтроль. Вольової регуляції поведінки і діяльності підлітків також заважають лінощі та негативізм (бажання порушити заборони дорослих).

 

Розвиток мовлення:

1) на рівні освоєння мовних норм: відбувається оволодіння рідною мовою, її граматичними, лексичними можливостями (мова стає предметом вивчення в школі); ускладнюється синтаксична форма мовлення;

2) в якості способу освоєння знань, вираження емоцій і ідей (мовлення як спосіб мислення);

3) в якості способу спілкування:

– зростання інтересу до виразних і складних словникових зворотів (з метою демонстрації інтелекту мовця);

– розвиток чутливості до художнього слова, а нерідко і бажання писати вірші;

– підвищення зв'язності мовлення, зменшення кількості слів-паразитів і вставок типу «ну», «от» тощо;

– збільшення словникового запасу;

– підвищення здатності висловлювати абстрактні думки, готувати усні виступи за певним планом.

Відбувається також вдосконалення писемного мовлення підлітків, його поступове наближення до літературної мови. Від здатності до письмового викладу тексту підлітки переходять до самостійного написання твору на певну тему.

Читання розвивається від уміння читати правильно, швидко і виразно до здатності декламувати текст напам'ять.

ІV. Особистісний розвиток у підлітковому віці. «Криза 13 років»

Особистісний розвиток відбувається повільніше і важче, ніж інтелектуальний.

1. Самоусвідомлення. Ц ентральним новоутворенням у сфері самосвідомості підлітків є почуття дорослості. У ньому відображається нова життєва позиція підлітка, суть його відносин до себе, людей і світу в цілому. Підлітки прагнуть бути «як дорослі», а іноді і вважають себе такими, що не відповідає дійсності. З одного боку, діти прагнуть до самостійності, з іншого боку - все ще гостро потребують доброзичливої підтримки з боку дорослих.

Підліток усвідомлює і оцінює свої особистісні особливості, вчинки та їх наслідки. В цьому віці виникає гострий інтерес до власної особистості й прагнення до самопізнання. З 6-го класу активно розвивається рефлексія, підлітки починають шукати причини конфліктів або успіхів у спілкуванні у власних якостях. Удосконалення самосвідомості в цьому віці характеризується особливою увагою дитини до власних недоліків. Рефлексія – зосередження свідомості людини на самій собі, своїх думках і почуттях, вивчення власних особистісних особливостей і поведінки.

Підлітковий вік - етап побудови образу «Я» дитини, тобто системи її уявлень про себе. Спочатку образ «Я» підлітка дуже суперечливий. Поступово суперечності згладжуються за рахунок пом'якшення категоричних суджень дитини про людей і себе, розуміння неоднозначності своїх вчинків і особистісних проявів.

2. Самооцінка. У підлітковому віці самооцінка набуває не меншого значення, ніж оцінка особистості та успішності підлітка іншими людьми. Це пов'язане з орієнтацією підлітка на самоствердження і самоповагу. Уявлення підлітків про себе розширюються, стають більш самостійними. Однак інших підлітки поки що оцінюють повніше і правильніше, ніж себе.

В підлітковому віці рівновага негативних і позитивних самооцінок змінюється різкою незадоволеністю собою, яка розширюється і на навчальну діяльність, і на спілкування. Відбувається своєрідна криза самооцінки, більш властива хлопчикам, ніж дівчаткам. Молодші підлітки в основному дають собі негативні особистісні характеристики. Надалі самосприйняття починає поступово поліпшуватися. Спочатку глобальні негативні самооцінки підлітків стають більш диференційованими, тобто характеризують не особистість в цілому, а поведінку в кожному конкретному випадку. Особливо болісно підлітки ставляться до власної зовнішності, вигадуючи неіснуючі каліцтва, дуже болісно ставляться до критики зовнішнього вигляду.

3. Ідеали. Самооцінка здійснюється при порівнянні підлітками себе як з іншими людьми, особливо з однолітками, так і з власним ідеалом. Ідеали стають зразком для наслідування підлітків, правилом, за яким вони намагаються жити. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є образи конкретних людей, то у старших в цій якості виступає набір характеристик різних особистостей. Оскільки зразками для наслідування підлітків стають і дорослі, і однолітки, створюваний «синтетичний» ідеал виявляється суперечливим. «Дорослі» і «дитячі» якості не завжди можна поєднати в одній особі.

4. Мотивація. Головним мотивом поведінки підлітків є прагнення бути схожим на дорослих і добитися того, щоб з ними поводилися, як з дорослими. Основні мотиваційні лінії, пов'язані з потребою в особистісному самовдосконаленні, це самопізнання, самовираження і самоствердження.

Інтереси підлітка у порівнянні з молодшим шкільним віком набувають велику цілеспрямованість, активність і глибину. Разом з тим, інтереси в підлітковому віці все ще мінливі. Виникає інтерес підлітка до інших людей, їх особистісних особливостей і відносин

Підлітки починають вибірково цікавитися різними навчальними предметами, змінюється їх навчальна мотивація (див. питання ІІ).

У дітей підліткового віку виникають різноманітні захоплення, хобі (колекціонування, пристрасть до певного стилю музики тощо). У старших підлітків зароджуються професійні інтереси, з'являються професійно орієнтовані мрії.

В цьому віці формується домінуюча спрямованість пізнавальних та інших інтересів особистості, тобто складається система пріоритетних інтересів і цінностей, відносно незмінних протягом тривалого часу.

5. Розвиток загальних і спеціальних здібностей. В діяльності відбувається активний розвиток:

1) загальних інтелектуальних здібностей (понятійне теоретичне мислення, уміння робити висновки...);

2) комунікативних здібностей (уміння вступати в контакт, добиватися взаєморозуміння...);

3) організаторських здібностей (уміння розподіляти обов'язки, домовлятися з іншими людьми...);

4) практичних умінь і навичок (лічба, використання ПК...);

5) спеціальних здібностей (математичних, мовленнєвих...).

6. Розвиток особистісних якостей. Активно формуються риси характеру та особистісні якості, особливо:

– вольові (самоконтроль, витримка...);

– ділові (ініціатива, підприємливість, практична кмітливість).

Підлітки стають яскравими індивідуальностями з глибоким внутрішнім світом.

«Криза 13-ти років». Дана криза не обов'язково настає у віці 13 років, проте часто доводиться саме на цей період (виявляється не у всіх підлітків). Її суть полягає в гострому бажанні підлітка стати «як дорослий», мати всі права дорослих і нездатністю до того, щоб виконувати всі обов'язки дорослого, дійсно бути ним. З точки зору інтелектуальної розвиненості підлітка в значній мірі можна вважати дорослим. З іншого боку, стосовно до власних обов'язків, професійного самовизначення, питань етики багато підлітки проявляють дивовижну інфантильність. Дане протиріччя відображається у ставленні дорослих до підлітків. Якщо вчитель і батьки не враховують дорослішання школярів цього віку, продовжують ставитися до них як до дітей, відбуваються конфлікти, підлітки проявляють негативізм, грубість, впертість. Перед дорослими виникає складна дилема: як, ставлячись до підлітку по-дорослому, серйозно, разом з тим поводитися з ним, як з дитиною, яка потребує допомоги та підтримки, але зовні цього «дитячого» відносини не виявляти.