Оцінка інженерної обстановки

З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки.

 

 

 

Перш за все необхідно визначити ступені руйнування населеного пункту і об'єктів господарювання. Знаючи ступінь руйнування, можна визначити величину збитків, обсяги рятувальних і невідкладних робіт. Розглянемо характеристику ступенів руйнування. Повні руйнування — це руйнування всіх елементів будівель, \ тім числі й підвальних приміщень, ураження людей, що знаходяться в них, збитки становлять більше 70 % вартості основних виробни­чих фондів (балансової вартості). Подальше їх використання не мож­ливе.

Сильні руйнування — це руйнування частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин у стінах, ураження знач­ної частини людей, що знаходяться в них. Збитки ставлять від ЗО до 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Можливе обмежене використання будівель, що збереглися. Віднов­лення можливе після капітального ремонту.

Середні руйнування — це руйнування переважно другорядних елементів будівель і споруд (покрівлі, вікон, дверей і перегородок), виникнення тріщин у стінах. Підвальні приміщення зберігаються, перекриття залишаються. Люди уражаються частіше уламками кон­струкцій. Збитки становлять 10—30 % вартості основних виробни­чих фондів (балансової вартості будівель).

При середньому ремонті відновлюються техніка, транспорт та промислове обладнання. Будівлям необхідний капітальний ремонт.

Слабкі руйнування — це руйнування вікон, дверей та перегоро­док. Ураження людей можливе уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи не пошкоджуються. Вони придатні для використан­ня після поточного ремонту будівель. Збитки становлять до 10 % вартості основних виробничих фондів (будівель). Відновлення мож­ливе після середнього або поточного ремонту.

Після виникнення надзвичайної ситуації, викликаної вибухами і утворенням повітряної хвилі надмірного тиску, для оцінки матері­альних збитків і втрат населення в населених пунктах узагальне­ним критерієм є ступінь ураження населеного пункту, який можна визначити за формулою

 

 

де С_р — ступінь руйнування населеного пункту (об'єкта); П_р — пло­ща руйнувань; П_нп — загальна площа населеного пункту (об'єкта). Ступені руйнування населених пунктів і об'єктів наведені в таб­лицях 96, 97.

 

 

 

 

Виходячи зі ступенів руйнування населеного пункту орієнтовно можна визначити втрати незахищеного населення. Для цього мож­на скористатись табл. 98.

 

 

80 % потерпілого населення буде потребувати надання першої ме­дичної допомоги. Таку допомогу можуть надавати санітарні дружини. Потреби в санітарних дружинах можна визначати за формулою

 

 

де П — кількість санітарних дружин; У — кількість уражених; А_сан.др. — можливості сандружин за годину; t — час роботи (годин).

Спеціалізована медична допомога надається в обсязі 50 % від санітарних втрат.

Кількість сил і техніки, необхідних для проведення невідкладних і рятувальних робіт, можна визначити за допомогою табл. 99.

Таблиця 99. Кількість осіб рятувальних загонів і техніки, необхідних для невідкладних і аварійних робіт

 

Необхідна КІЛЬКІСТЬ	Ступінь ураження населеного пункту
	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	0,10
Особи рятувального загону, тис.	0,6	1,3	1,9	2,3	2,4	2,6	2,8	2,9	3,3	3,6
Одиниці інженерної техніки

Прогнозувати оцінку пошкоджень інженерних мереж і комуні­кацій населеного пункту можна за допомогою ступенів руйнування населеного пункту, площі забудови та протяжності комунікацій, на­ведених у табл. 100.

Таблиця 100. Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях залежно від масштабів руйнувань населеного пункту

 

 

 

Ступінь руйнування населеного пункту	Площа населеного пункту, км2	Протяжність комунікацій, м/км2
до 25
0,1	3/5	5/10	15/20	35/55
0,2	5/10	10/20	25/40	68/120
0,3	8/15	15/30	35/60	100/180
0,4	10/20	20/40	45/80	135/240	5000/10 000
0,5	13/25	25/50	55/100	180/300
0,6	15/30	30/60	65/120	210/360
0,7	18/35	37/70	75/140	240/420
0,8	20/40	40/80	90/160	270/480
0,9	23/45	45/90	100/180	300/540
1,0	25/50	50/100	120/200	375/600

 

 

 

Структура аварій і відключень на інженерних мережах і комунікаціях населеного пункту із загальної кількості береться така: водозабезпечення — 16 %, каналізація — 23, електропостачання — 21, і теплопостачання — 27, теплопостачання — 13 %.

Оцінка інженерних мереж і комунікацій промислових підприємств компактної забудови визначається залежно від ступенів руйнуван­ні і протяжності комунікацій на км² площі об'єкта (табл. 101).

Таблиця 101. Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях належно від масштабів руйнувань об'єкта (підприємства)

 

 

 

Площа об'єкта, км2	Ступінь руйнування об'єкта	Протяжність комунікацій, м/км2
Середній	Сильний	Повний
	2/3	3/5	5/9
	3/4	4/6	6/12
	3/5	5/7	7/14	5000/10 000
	4/6	7/13	10/20
	5/8	10/19	13/27
	8/16	19/37	27/55

Всі аварії і відключення інженерних мереж і комунікацій бе­руться за 100 %, а структура така: водозабезпечення — 20 %, каналі­зація — 20, електропостачання — 20, газопостачання — 25, теплопо­стачання — 15 %.

Тривалість проведення невідкладних робіт одного виду (Т) у го­динах визначається за формулою

Т = Bi-B₂-W:П

де — Ві — коефіцієнт, що враховує умови роботи на загазованій, задимленій території та за інших несприятливих факторів, який при­ймається за 1,4—2,0; В₂ — коефіцієнт, що враховує роботу в нічний час, дорівнює 1,3—1,4; W — імовірний обсяг роботи, який визна­чається розрахунком або за таблицями; П — продуктивність фор­мування при виконанні конкретного виду роботи, що визначається розрахунком або за таблицями.

Прогноз інженерної обстановки на вибухонебезпечних об'єктах має особливості. При прогнозуванні вибуху газоповітряної суміші необхідно визначити три зони, які мають вигляд кола.

1 — зона детонаційної хвилі, знаходиться в межах хмари вибуху. Радіус зони можна визначити за формулою

 

 

 

 

де Rі — радіус першої зони, м; Q — кількість скрапленого вуглеводневого газу, т; К_л — коефіцієнт переходу скрапленого повітря у пі повітряну суміш, який дорівнює 0,6.

Крім того, радіус зони 1 можна визначити за табл. 102.

 

 

2 — зона дії продуктів вибуху, займає площу поширення речовини вибуху наслідок детонації. Радіус зони визначається за формулою

 

 

Надмірний тиск у цій зоні — від 135 до ЗО кПа, його можим визначити за формулою

 

 

де R — відстань до місця вибуху, м, що визначається за формулою або за табл. 103.

 

 

З — зона дії повітряної ударної хвилі поширюється по поверхи і землі. Надмірний тиск, який буде в зоні, можна визначити за таки ми формулами.

Визначається відносна величина:

 

де — R відстань до місця вибуху, м; R₂ — радіус другої зони, м. Потім визначається надмірний тиск Р₃:

 

 

 

 

Задача 27. Вихідні дані. Вибух скрапленого пропану (50 т), відстань до виробничих будівель — 500 м.

Визначити: Радіус першої і другої зони та величину надмірного тиску в третій зоні.

Розв'язок.

 

Ступінь руйнування внаслідок вибуху і дії такого надмірного тиску визначаємо за допомогою табл. 96.

Інженерна оцінка захисту працівників об'єкта. Визначення стійкості захисних споруд. Площу приміщення (за підлогою), призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу в розмірі,5 м² — при двоярусному, 4 м² — при триярусному розміщенні нар. внутрішній об'єм приміщень має становити не менше ніж 1,5 м³ на юдину. Висота приміщень має бути не більше 3,5 м. Двоярусні іжка встановлюються при висоті від 2,15 до 2,9 м, триярусні — при висоті 2,9 м і більше.

У робочих приміщеннях пунктів управління має бути 2 м² на одного працюючого, місця для сидінь повинні мати розмір 0,45 х 0,45 м, для лежання — 0,55 х 1,8 м.

При двоярусному розміщенні кількість місць для лежання — 20 %, а при триярусному — ЗО %.

 

 

 

Сховище має бути розраховане так, щоб укрити найбільшу працю

ючу зміну, і місткість визначається сумою місць для сидіння і лежання. Розрахунки проводять у такій послідовності.

1. Визначається загальна площа основних та допоміжних при
міщень:

 

 

2. Визначається місткість сховища згідно з площею при двоярус­ному розташуванні ліжок:

 

 

3. Визначається місткість сховища з урахуванням об'єму всіх
приміщень:

 

 

 

де M_v — місткість сховища за об'ємом всіх приміщень; 1,5 м³ — норма об'єму приміщення на одну людину; h — висота приміщень, м.

Одержані дані за площею M_s та за об'ємом М_и порівнюються і визначається фактична (розрахункова) місткість. Ця місткість (а це кількість місць) М_ф мінімальних із цих двох величин.

Після цього визначаємо коефіцієнт місткості захисної споруди:

К_к - М_ф: N,

де N — кількість осіб персоналу працюючої зміни, що підлягає укриттю.

Провівши розрахунки, необхідно зробити висновки:

— якщо К_к > 1, то захисна споруда забезпечує всю працюючу зміну;

— якщо К_к < 1, то місць мало для працюючої зміни і потрібно передбачити будівництво або пристосування наявних приміщень для решти працівників зміни.

Визначення захисних властивостей захисних споруд. Послі­довність оцінки захисних споруд від радіаційного ураження така.

 

Визначається максимальний рівень радіації Р_1мах. Це можна визна­чити за даними розвідки або за таблицями.

Визначається коефіцієнт ослаблення дози радіації захисної спо­руди. Цей коефіцієнт залежить від матеріалу, товщини перекриття та розташування захисної споруди (вбудована, чи розташована окре­мо). Коефіцієнт визначається за формулою

є К_осл — коефіцієнт ослаблення дози радіаці; K_v — коефіцієнт розміщення (для сховищ, окремо розташованих за межами забудови — 1, в межах забудови — 2, для сховищ вбудованих у будинках: для стін — 2, для перекриттів — 4, для сховищ вбудованих у виробничних спору­дах або житловому кварталі: для стін — 4, для перекриттів — 8; h — товщина захисного шару сховища, м, d — товщина шару половинного ослаблення матеріалу перекриття захисного шару, м, за табл. 106.

Після цього визначається можлива максимальна доза опромінен­ня на відкритій місцевості території об'єкта при одноразовому опро­міненні за 4 доби:

Де Д_відкр — доза опромінення — Р; t_п — час початку опромінення; t_K — час закінчення опромінення.

Тепер визначається необхідний коефіцієнт ослаблення захисної споруди, за умови, що одноразова доза не повинна перевищувати 50 рентген:

де _{Косл.необх} — необхідний коефіцієнт ослаблення; Д _відкр — доза опро­мінення на відкритій місцевості; 50 Р — одноразова доза опромінен­ня за 4 доби.

Визначений коефіцієнт ослаблення порівнюється з необхідним коефіцієнтом ослаблення. Якщо визначений коефіцієнт ослаблення більший за необхідний коефіцієнт ослаблення, то за захисними властивостями захисна споруда забезпечує захист персоналу від ра­діаційного ураження, а якщо визначений коефіцієнт ослаблення менший за необхідний коефіцієнт ослаблення, то захисна споруда не захистить від радіаційною ураження.

Для підтримання допустимих теплових, вологих і газових пара­метрів повітря протягом всього часу перебування людей у сховищах встановлюють припливні й припливно-витяжні вентиляційні установки, які мають забезпечувати

 

 

нормальну роботу за режимом чис­тої вентиляції протягом 48 год і в режимі фільтровентиляції — 12 год (табл. 104—105).

Таблиця 104. Гранично допустимі параметри повітря у сховищі

 

 

Параметри	В районах з t < 25 °С	В районах з t>;25 °С
Чиста венти­ляція	Фільтро­вентиля­ція	Реге­нерація	Чиста вентиля­ція	Фільтро­вентиля­ція	Реге­нерація
Температура, °С	27—28	29—30	ДО 31	28—30	30—31	до 32
Відносна вологість, %	80—85	до 90	до 90	75—90	до 90	до 90
Ефективна температура, °С			29,5			30,5
Вміст кисню, %	19—20		18—19	19—20		18—19
Вміст вуглекислого газу,%

 

 

Розрахунки постачання повітря у сховищах потрібно робити згідно З режимами та обладнанням сховищ фільтровентиляційними та ре­генеративними установками.

 

 

Норми зовнішнього повітря на одну людину, що подається у сховиишце для людини на 1 год, такі: при "Режимі І":

— при температурі повітря до 20 °С — 8 м³;

— при температурі повітря 20—25 °С — 10 м³;

— при температурі повітря 25—ЗО °С — 11 м³;

— при температурі повітря ЗО °С — 13 м³; при "Режимі II^й:

— 2 м³ на людину;

— 5 м³ на людину, що працює у пункті управління. Фільтровентиляційні агрегати ФВК-І, ФВК-ІІ застосовуються при

температурі повітря не більше 25 °С з місткістю сховища до 600 осіб, а при температурі повітря від 25 °С і більше ЗО °С — з місткістю сховища 450 і 300 осіб.

При "Режимі III" регенерація повітря проводиться регенератив­ною установкою РУ-150/6 із фільтрами ФГ-70.

Продуктивність ФВК-І і ФВК-ІІ при "Режимі І" — 1200 м³/ год; при "Режимі II" — 300 м³/год.

У великих сховищах, крім ФВК-І і ФВК-ІІ встановлюються електроручні вентилятори ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 із фільтрами ФП-100 і ПФП-1000, які працюють лише в "Режимі 11" відповідно — 900— 1300 і 1300—1800 м³/год.

Виходячи з цих даних, а також кількості агрегатів проводяться розрахунки подачі повітря в сховище залежно від кількості людей в ньому