Економічні приорітети України

Приорітетом слiд визначити те, вiд чого залежить конкурентноспроможнiсть та розвиток всього народного господарства. Часто доводиться чути про винятково важливу роль малих пiдприємств. Дiйсно, малi пiдприємства, як капiляри в кровотворнiй системi людини, сприяють повному заповненню ринку необхiдним для споживачів продуктом. Сьогодні на малому та середньому бізнесі тримається економіка України. Отже, національна держава повинна розвивати та підтримувати мале та середнє підприємницто, яке наповнює бюджет країни. Неповороткi великi фiрми зацiкавленi в iснуваннi малих пiдприємств, якi виконують дрiбнi функцiї.

Втім, якщо вiдсутнi вiтчизнянi великi фiрми, то малi пiдприємства обслуговують iноземнi компанiї, допомагаючи їм вивозити капiтал з країни. Вiдповiдно, зростає попит на iноземну валюту, що призводить до падiння курсу нацiональної валюти, або при жорсткiй монетарнiй полiтицi до примусового скорочення кiлькостi грошей в обiгу. Для України вкрай важливо розвинути та відновити стратегічно важливі галузі, і в першу чергу промисловість з виробництва палива для АЕС та переробки відходів ядерного виробництва. Україна може стати реальною альтернативою для енергетики східноєвропейських держав, оскільки вона стабіль­на, має власні поклади урану і працює за спільними для Східної Європи стандартами. Створення в Україні виробництва палива для АЕС та потужностей з переробки відходів ядерного виробництва буде мати для нас значний економічний та політичний ефект.

Відновлення сильної конкурентноздатної легкої промисловості України. Бавовна – це основа сучасної легкої промисловості. Немає бавовни – немає легкої промисловості, немає легкої промисловості – немає наповнюваності бюджету держави. Це знають в усьому світі. Але чомусь воліють не знати у нас. Бавовна – стопроцентно ліквідний товар, попит на нього у світі стабільно високий. Ціни на бавовник ростуть і ростимуть. Через те усі, хто може вирощувати бавовник у себе в країні, – вирощують його. Приріст виробництва бавовни в світі складає близько 2% на рік. Протягом останніх 10 років виробництво бавовни виросло на 24%, урожайність – на 44%, споживання – на 48%! Вдумаймося: бавовник за своїми котировками посідає у біржових повідомленнях позицію одразу після нафти! Спеціальні бавовняні біржі працюють у Нью-Йорку, Ліверпулі, Бремені... Бавовник вирощують США, Австралія, Китай, Єгипет, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Індія, Туреччина, Болгарія, Греція, Іспанія та ще багато інших країн, коло виробників бавовни останнім часом неухильно ширшає, а попит на нього – росте. Вигода спонукає вирощувати бавовник там, де, здавалося б цього ніколи не робили раніше.

Мiкроелектронiка – насамперед: гетероелектронiка, мiкропроцесори, мiкроЕОМ, сигнальні процесори, мiкросхеми надвисоких частот, потужнi комутуючi електроннi пристрої, створення замкнутого циклу виробництва, виготовлення чистих реактивiв та матерiалiв для мiкроелектронiки.

Аерокосмiчнi технологiї – використання електронного та електротехнiчного обладнання вiтчизняного виробництва, розробка проектів гвинтокрила та військового лiтака, розробка українських супутників та аерокосмiчного тандемного носiя шатл на базi лiтака АН-225.

Суднобудівна та військова галузь – як найбільш прибуткові та конкурентно здатні на світовому ринку.

Кібернетика та бiотехнологiї – сучаснi методи очищення води та навколишнього середовища вiд забруднення, новi медичнi препарати, бiостимулятори росту рослин, бiосенсори, науковi дослiдження в галузi створення бiоречовин здатних синтезувати метан з води та двоокису вуглецю, а також солярка з ріпака та біоетанол. Наприклад у Німеччині фермери одержують дотації, якщо вони вирощують не пшеницю (якої в Європі достатньо), а ріпак. Як з’ясувалося, виробництво ріпаку і сої взагалі дуже вигідне: олія йде на біодизель, а макуха, збагачена білком, слугує гарним кормом для худоби. Так німці системно вирішують проблему кормів і палива.

Без розвитку мiкроелектронiки неможливий розвиток електронної та електротехнiчної галузей. Без цього мiфiчними будуть проекти загальної iнформатизацiї, кібернетики та автоматизацiї, розвитку власної електронної та електротехнiчної побутової технiки. Без потужних напiвпровiдникових пристроїв неможливо вирiшити проблеми енергозбереження та використання нетрадицiйних джерел енергiї (перехiд транспорту на живлення змiнним струмом, iнвертори постiйного струму, комплекси безперебiйного електропостачання). Вiд швидкостi роботи електронного обладнання залежить також ефективнiсть зброї, без цього зброя – просто купа залiза! Для екологiчного монiторингу навколишнього середовища, або контролю наявностi метану у вугiльних шахтах без електронного обладнання та бiосенсорiв не обiйтись. Не розвиваючи мiкроелектронiку та бiотехнологiї слiд забути про сучасну медицину. Без сучасної електронної та електротехнiчної продукцiї не буде конкурентноздатної машинобудiвної промисловостi. Без цього наша металургiя буде простим постачальником металевого лому за кордони держави. Новi матерiали та передовi засоби обробки металiв, винайденi в Українi, не знайдуть тут застосування.

Розгортання вітчизняного сiльскогосподарського машинобудування має вирішити цілий ряд болючих проблем Українського села. Зараз для забезпечення села iмпортною технiкою ми потребуємо все нових i нових кредитів. Сільське господарство в цивiлiзованих країнах дотацiйне, а дотацiї беруться з промислового виробництва. Тобто сільське господарство є фактором внутрiшньої стабiльностi, а не засобом зовнiшнiх доходiв. Наприклад, європейські країни дотують своє сільське господарство, а в той же час ЄБРР проводить політику невигідного кредитування для українського сільського господарства, як основного конкурента Європи.

Тiльки власнi зусилля на розробку наукоємкої та конкурентноздатної промислової продукцiї є шляхом до процвiтання. Економічний націоналізм ми виразно бачимо в таких країнах, як Канада і Мексика, що протистоять економічному наступові сильнішого американського сусіда. Економічний націоналізм діє також в державах, які прагнуть позбутися залежності від Москви. Особливо наявним є економічний націоналізм у новопосталих державах, які прагнуть за всяку ціну прискорити свій економічний розвиток. Ці країни звертають особливу увагу на розвиток стратегічної промисловости і кладуть радше наголос на державні підприємства, ніж на приватний сектор. Іншим явищем економічного націоналізму є власне виробництво таких продуктів, які тепер ще треба імпортувати. Політика націоналізму є скерована на розподіл прибутків, на збільшення продукції, на інвестиції в національну промисловість, врешті-решт на конфіскацію незаконо приватизованих стратегічних об’єктів.

Метою господарського націоналізму є в першу чергу поширення власності членів даної нації. Першим кроком до цього є конфіскація майна чужих корпорацій, або заміна чужої бюрократії власною національною бюрократією (Індія). Крім конфіскації може проходити також ступеневий викуп чужих підприємств з допомогою колективних інвестицій. За цим слідує політика мит з метою стимулювання і розвитку власної промисловості. Державний контроль дає змогу розподіляти працю для кваліфікованих урядовців.

Націоналізм стає сильнішим там, де існує більша загроза для внутрішнього ринку з боку чужоземних конкурентів. Більшість дослідників підкреслює, що в націоналістичній державі виробники мають завжди перевагу над споживачами і, що розподіл національного продукту пересувається від робітничого класу на користь середнього класу. Створення середнього, інтелігентського класу, є передумовою існування національної держави. Зростання такого класу фінансує держава, послуговуючись політикою економічного націоналізму.

Усі зазначені досягнення можна здобути лише одночасно використовуючи економічні та особливо політичні важелі національної стратегії. Політичне домінування завжди було обов’язковою умовою успішного розвитку національної економіки, формування її переваг і конкурентноздатності у світовому економічному просторі.