Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Простір є форма існування матерії в таких всезагально-універсальних як протяжність, упорядкованість, структурність. Простір можна розглядати як спосіб збільшення існування.




Час є форма існування матерії в таких всезагально-універсальних як послідовність процесів і явищ, їх тривалість при зміні одних матеріальних станів іншими. У взаємбзв'язку з простором час можна представити як процес існування (того, що має буття).

Субстанціональна концепція простору і часу (П-Ч)за- те­перішнього часу оформилась в уявлення про їх квантованість і в кон­цептуальну ідею «калібрувальних просторів». Згідноз цими концепціями матеріальні системи знаходяться в прямій залежності від фундаментальних характеристик П-Ч. Граничні просторові розміри для нашого макроВсесвіту — 10'13 см, що є розміром електрона. Він і береться за «квант простору» — все, що менше за нього, підкоряється вже іншим фізичним закономірностям, законам мікросвіту. «Квант ча­су» — 1023 с, часові проміжки вимірюються швидкістю світла. Нижче цієї межі формуються вже «калібрувальні простори», які не кванту-ються розмірностями макросвіту.

Це «калібрувальний П-Ч» з параметрами 10'17 см, 10~27 с. У цьо­му континіумі П-Ч стають дискретними, час — оборотним, швидкість світла — величиною непостійною. Воєдино зливаються слабка та елек­тромагнітна взаємодії з утворенням «електрославкої» взаємодії. Це мікросвіт всередині елементарних частинок, внутрішньоелектронний світ, «світ кварків» (із яких елементарні частинки складаються).

Далі йде «калібрувальний П-Ч» з параметрами 10'33 см, 10'43 с. У цьому континіумі поєднуються гравітаційні і квантові взаємодії, тоб­то об'єднується мегасвіт і мікросвіт. Утворюється єдине поле матерії, в якому чотири види фундаментальних взаємодій стають єдиним не-розчленованим цілим. Такий об'єднаний мега- і мікросвіт М.А.Марков назвав «максимоном». У ньому відбувається повний розрив із закона­ми нашого макрофізичного світу і з нього можуть розгортатися інші Всесвіти і реальності, включаючи відомий нам мегакосм і мікрокосм і об'єднуючий їх на фізичному рівні нашої розмірності макрокосм.

Подібні уявлення носять, звичайно, концептуальний характер. Тому слід розрізняти: «реальний П-Ч» як об'єктивні форми буття ма­терії, що рухається; «концептуальний П-Ч» як спосіб описування ре­ально можливих просторово-часових світів у різних теоретичних мо­делях; «перцептуальний П-Ч» — той простір і час, який доступний нашим відчуттям (біологічний, психологічний, соціальний).

Самий характер «концептуальних П-Ч» може бути у сучасних теоретичних розробках представлений у двох основних моделях:

а) концептуальна модель і б) темпоральна модель, що знаходиться в контексті субстанціональних уявлень про П-Ч.

«Квантовані» простір і час, «калібрувальні простори» — це кон­тинуальні моделі, в яких простір виступає як всезагально-універсальний спосіб зв'язку нашого Всесвіту і всієї світобудови у формі протяжності. Вище це було показано на структурному рівні мікросвіту. Але такий зв'язок простежується і в мегасвіті, тобто для матеріальних об'єктів масштабу 1019 см — зіркові системи, 1023 см — галактики, 1028 см — метагалактики. Найголовніша властивість кон-тинуальності (протяжності) простору — це відкрита фізиками (але ще достатньою мірою не підтверджена) генетична властивість «масштаб-ної інверсії». Це свого роду «світова константа структурного відтворення матеріального буття».

Суть феномена «масштабної інверсії» полягає ось у чому. Розра­хунки астрофізиків, що стосуються еволюції галактик, показують, що активний стан ядер галактичних об'єктів триває не більш як 1.% від часу життя «нормальної галактики». При цьому з ядра розміром 101' см утворюється галактика розміром в 105 разів більше (1022 см). Це свого роду «галактичне чудо» в космічних розмірах. Але подібне «зем­не чудо» у звичайних земнопланетних розмірах ми спостерігаємо, але тільки незрівняно більш ефективним шляхом. З ядра людської статевої клітини розміром 10"3 см за 9 місяців виростає організм розміром при­близно 50 см. Тут те ж саме «галактичне співвідношення» — 1 % і 105 разів, але в земних розмірах.

Темперальну модель організації матерії розробив Ю.Т.Фрейзер на основі фундаментальних часових відношень нашого буття. Онто-логічно оточуючий світ він розглядає як «умвельт» (по-німецьки це те саме і означає — «оточуючий світ*). Це та сфера дійсності, на яку живі організми даного структурного рівня матерії реагують, і ця сфера має для них життєве значення. Для кожного «умвельта» існують свої принципи життя і свої теоретичні інструменти їх описування, своя сиг­нальна система, рівняння, мови, придатні тільки для даної сфери дійсності.' Існує шість інтегративних рівнів «умвельтів», котрі якісно відрізняються своєю темпоральністю і цією темпоральністю розділених взаємним нерсагуванням. Ця «тимчасова розділеність»виникає через те, що на кожному рівні «умвельта» існують граничні величини ча­сових відносин, за яким фіксується їх відсутність. Час виявляється процесуальне дискретним і в ньому існують діапазони, де немає часо­вих відносин. Це «хронони»: в них одночасність протікання часу в про­цесі, що відбувається, на якусь мить переривається. Для електрона — це мікродіапазон в 10'23 с, для системи «Сонце — Земля» — це вже близько 500 с, тобто той час, який потрібний електромагнітним взаємодіям, щоб встановити зв'язок між різними елементами даної си­стеми, що поширюються із швидкістю світла (150 млн.км : 300 тис. км/с ° 500 с). Для кожного «умвельта» — своя одиниця відсутності часових відносин, свій хронон.

«Перший умвельт» —атемпоральний, тобто з вищеназваної при­чини в ньому часові відносини взагалі не мають смисла — це «світ перших сигналів» (фотони, нейтрино, гравітони), які не мають маси спокою. Моделлю такого світу є релятивістський газ.

«Другий умвельт» —прототемпоральний: світ частинок, що во­лодіють масою спокою, отже, примітивними часовими відносинами ти­пу «тут», «там», «тепер», «тоді». У ньому в наявності імовірна при­чинність у формі взаємодій і взаємоперетворень. Модель — одноатом­ний нерелятивістський газ.

«Третіц умвельт» —еотемпоральний: ньютоновський світ тяжіючих тіл, астрономічного Всесвіту, в якому матерія зібрана у важкі зіркові маси, галактики та їх скупчення. Це «світанок часу», який здобуває властивість «плинності» і пливе з минулого через те­перішнє в майбутнє. Часового інтервалу в ньому немає, і причинний зв'язок суворо детерміністський.

«Четвертий умвельт» —бютецпоральнки: світ автономних жи-•их організмів, які належать теперішньому (в силу своєї автономності у відношенні до оточуючого середовища) і зі своєю специфічною при­чинністю — фінальиістю існування і телеологізмом (доцільність).

«П'ятий умвельт» —ноотемпоральний: світ тотожності людсь­ких особис" зстей і людських символів («других сигналів»). Кау­зальність розширюється до включення в причинність людської свобо­ди. Приналежність минулому і майбутньому чітко розділяється, біотемпоральне теперішнє постійно відкрите мисленному те­перішньому і є віртуальним буттям з межами, які постійно змінюються.

«Шостий умвельт» —соціотемпоральний, але Фрейзер утруд­нюється з визначенням його критеріїв: «соціальне» — все людство в цілому, однак актуальна людська цілісність відсутня й існує лише в потенціалі.

Релятивістський підхід до П-Ч, його найбільш типічним пред­став никомГ'АЗц.бертЕйншїейн'ІЇа відміну від субстанціонального підходу, за Ейнштейном, матеріальні системи самі формують просто­рово-часові відношення. Простір і час нерозривно зв'язані і в такій якості утворюютьчетвертий вимір як єдиний континіум. При зви­чайних швидкостях руху матеріальних об'єктів він себе не проявляє. Але коли матеріальне тіло починає прискорюватись, тобто набирати енергію, просторово-часові характеристики об'єкта починають змінюватися. Його просторові розміри в напрямі руху скорочуються, а внутрішній час об'єкта, тобто процеси, що йдуть у ньому, почи­нають уповільнюватись. Особливо помітно це виявляється при на­ближенні до швидкості світла (елементарна частинка пі-мезон з часом життя 2хІО'8 с, розігнана до 0,5 швидкості світла, збільшує час свого життя в 100 разів — до 2х10'6 с). Ця обумовленість П-Ч ма­теріальними об'єктами, що рухаються, описується відомою формулою:

Е - тс2 (спеціальна теорія відносності). Відносність властивостей про­стору і часу як єдиного цілого в тому й полягає, що при зміні однієї перемінної змінюється і друга в такій пропорції, що П-Ч інтервал за­лишається незмінним. Ця залежність на польовому рівні матерії та­ка, що П-Ч перестають бути всезагальними формами матерії, а по­стають у статусіструктурних властивостей поля,тобто його функціональними параметрами.

Утворення єдиного просторово-часового контииіума у системах, що швидко рухаються, пов'язане з ростом маси речовини і, отже, збільшенням сили поля тяжіння. Воно може бут" такої сили, що по­чинає викривлюватись траєкторія світового променя (що експери­ментальне зафіксовано). Отже, починає викривлюватись простір і ви­никає цілком інша метрика реальності. Евклідова геометрія і Декар-това система координат поступаються неевклідовій геометрії зі сферичною системою координат («Римановий простір» з сумою кутів трикутника більше 180°) і псевдосферичній, «сідлоподібній» системі координат («простір Лобачевського» з сумою кутів менше 180"). Це описує загальна теорія відносності Ейнштейна.

У кінці життя Ейнштейн приходить до думки про замкненість Всесвіту. Набагато раніше цю проблему розв'язав вітчизняний фізик А.А.Фрідман. У сильнодіючих гравітаційних полях матеріальна систе­ма, що швидко рухається, стягується в точку для зовнішнього спо­стерігача, стає «точковою», «сингулярним Всесвітом». Для внутріш­нього ж спостерігача маса речовини в системі зростає — адже її швидкість збільшується — і йому здається, що його Всесвіт розши­рюється, більше того, «розбігається» і час його існування безконеч­ний. Такий Всесвіт отримав назву «фрідмон».

В.І.Вернадський висловив припущення, що взаємозв'язок П-Ч, матерії і руху існує і на звичайних рівнях макросвіту, навіть нарівніживого, в біології. Проте тільки тут він представлений принципом , єдності симетричності і асиметричності. Так, функціональна аси­метрія в живій природі забезпечує існування багатьох біологічних про­сторів, знаходячи вираження в різних часових ритмах живої природи. функціональна асиметрія мозку, на думку Н.Н.Брагіної і Т.А.Добро-хотової, зумовлюють наявність «психічного часу» і «психічного про­стору» в менталосфері людини.

За теперішнього часу отримує розвиток думка Г-Лейбніца про «можливі світи». У наш час її розробляв Р.Карнап: для нього «можливі світи» всі ті, які несуперечливо можна описати математично і фізично, і таких «віртуальних світів» може бути величезна множина.

Тим самим матеріальна єдність світу, його матеріального буття можна бачити на найширших підставах: субстаціональній і реля­тивістській, у континуальності і структурності, в неперервності і дис­кретності, у невичерпності і множинності; в універсальності форм ру­ну, взаємодії і взаємоперетворенні; в єдності ізотропності і анізотропності, симетричності і асиметричності; у багатомірності і взаємозв'язку різних реальних вимірів, взаємообумовленості мікро-, макро- і мегакосму. І в цьому розумінні об'єктивне існуванняматеріального світу багаторазово резервоване і незнищуване.


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 332. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.016 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7