Установки МХУ-8С
В автоматичному режимі перемикач SA1 встановлюють у положення “ А ”. У цьому випадку температура води контролюється терморегулятором SK, що включає свої контакти при підвищенні, а відключає при зниженні температури, чим включає або відключає агрегат магнітним пускачем КМ1. Водоохолоджувальна установка типу УВ-10, технологічна й електрична схеми якої показані на рисунку 7.24, складається з компресора 4 з електроприводом М1, повітряного конденсатора 2 із приводом вентилятора М2, ресивера 2, теплообмінника 7 з вбудованим у нього осушувачем-фільтром 6, терморегулювального вентиля 8, зрошувального змієвикового випарника 12, розміщеного в баці 9, холодоносія зі зрошувачем 10, відцентрового насоса 13 для перекачування холодоносія, фільтрів 5, 6 і 11 і вентилів 3. Установка працює у двох замкнутих контурах: у холодильному агенті і холодоносії (воді). Перший контур працює в такий спосіб. Компресор 4 відсмоктує пари холодоагенту з випарника 12, стискає їх і нагнітає в конденсатор 2, де холодоагент охолоджується і конденсується за рахунок теплообміну з повітрям, прогнаним вентилятором М2. Рідкий холодоагент збирається в ресивері 1, а потім проходить через фільтр-осушувач 6 і теплообмінник 7. У фільтрі 6 він звільняється від вологи і бруду, а в теплообміннику 7 додатково прохолоджується за рахунок регенеративного теплообміну з парами холодоагенту, що йде з випарника.
Рис. 7.24. Технологічна схема водоохолоджувальної установки УВ-10
Охолоджений холодоагент надходить у терморегулювальний вентиль 8, у якому знижується його тиск, а потім у виді парорідинної суміші надходить у випарник 12. У випарнику ця суміш перетворюється в пару, відбираючи теплоту від водяного холодоносія і виносячи її в конденсатор. У конденсаторі теплота виділяється в навколишнє середовище за допомогою вентилятора. Циркуляція холодоносія здійснюється насосом 13 через очисний фільтр 11. Холодоносій у розпиленому виді обмиває випарник і охолоджується, а потім іде до споживачів холоду. Віддавши холод відповідним холодообмінником, холодоносій знову повертається в бак 9. Оптимальна робота холодильної установки спостерігається тоді, коли температура пару на виході з випарника 12 на 15...20° вище температури кипіння холодильного агента. Для підтримки цієї різниці температур призначений терморегулювальний вентиль 8 з датчиком температури SK1 прямої дії. Температура холодоносія контролюється датчиком температури SK2, що при 3°С включає електропривод компресора M1 і вентилятора М2 і відключає його при 0,5 °С за допомогою магнітного пускача КМ1. Електропривод М2 вентилятора включається одночасно з компресором (рис. 7.24). Захист від підвищення тиску нагнітання вище 1,5 МПа і зниження тиску всмоктування нижче 0,04 МПа здійснюється датчиком різниці тиску ВР, що розмикає свої контакти і відключає магнітний пускач КМ2 електропривода М3 насоса. Схема керування працює в ручному й автоматичному режимах. У ручному режимі перемикач SA ставлять у положення Р. Включають і відключають електродвигуни M1, М2 і М3 тумблерами S2 і S3. В автоматичному режимі перемикач SA ставлять у положення А виключають тумблер S1. Паралельно контактам тумблера S1 підключені контакти датчика SK3 температури, встановленого в охолоджувальному об’єкті і вмикає холодильну установку при підвищенні температури. При замиканні SK3 спрацьовує магнітний пускач КМ2 і включає насос, а потім блок-контактами КМ2:2 – магнітний пускач КМ1 електроприводів компресора і вентилятора. Магнітний пускач КМ1 автоматично включається і відключається від датчика температури SK2, а магнітний пускач КМ2 – від датчика SK3.
Рис. 7.25. Принципова електрична схема водоохолоджувальної
|
