Види і основні властивості біологічних засобів

В основі уражаючої дії біологічної зброї є засоби, спеціально виготовлені для бойового використання біологічних агентів, які, потрапляючи в організм людей і тварин, призводять до важких інфекційних захворювань. До біологічних агентів відносять:

— окремі види хвороботворних мікробів і вірусів, а також продукти їх життє діяльності;

— генетичний млтеріал-молекули інфекційних нуклеїнових кислот, одержаний з мікробів (вірусів). Для знищення посівів зернових, технічних і ішних сільськогосподарських культур можуть використовувати мікроби, які призводять до хвороби культу рннх рослин, а також комах – ншнїебезпешшлих шкідників сільськогосподарських рослин.

Патогенні мікроорганізми — збудники інфекщйіюх захворювань — надзвичайно малі за розмірами, не мають кольору, смаку і в зв'язку з цим не сприймаються органами людини. В залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей вони поділяються на класи, із яких, крім вірусів, найбільше значення мають бактерії, грибки. Розміри їх від 0,5 до 8-10 мкм. Розмножуються простим поперечним діленням. Через кожні 30 хв виникають дві самостійні клітини. Під дієто прямих променів сонця, дезинфікуючих речовин і високої температури (більше 60°С) бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі і добре витримують температуру до мінус 25°С і більше. Деякі види бактерій для виживання в небезпечних умовах покриваються захисною капсулою або перетворюються в спору, яка має високу стійкість до дії зовнішнього середовища. Патогенні бактерії є причиною інфекційних захворювань людей, сітьськогосподарських тварин чумою, сибіркою, сапом. Однією із груп бактеріолодїбних мікроорганізмів являються ріккетсії. Це маленькі клітини-палички розміром від 0,4 до 1 мкм. Розмножуються поперечним бінарним діленням в клітинах живої тканини. Вони не утворюють спор, достатньо стійкі до висушеїшя, заморожування і дії відносно високих температур (до 50°С). Ріккетсії є причиною тяжких захворювань людей на сипний тиф, плямисту пропасницю Скалистих гір, Ку-пропасницю. Грибки — це одно- або багатоклітинні організм, які відрізняються від бактерій складнішою будовою і способом розмноження. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дгаинфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захворювати людей, як кокцидіодемікоз, гістоплазмоз і інші глибокі мікози. Віруси — це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки в живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтс гичний апарат. Розміри вірусів від 0,02 до 0,4 мкм. Більшість із них погано переносять висушування, ультрафіолетове опромінювання, а також температуру вище 60°С і дію дезинфікуючих засобів — формаліну, хлораміну і ішних. Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, сільськогосподарських тварин і рослин. До таких захворювань відносяться: натуральна віспа, яіпур, пропасниця долини Ріф, тропічні пропасниці і інші. Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватись збудники захворювань, які небезпечні як для тварин так і для людей (сибірка, ящур, пропасниця долини Ріф і інші), або уражаючі тільки тварин (чума і інші ешзсютичт захворювання).

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників лінійної стеблової ржі пшениці, фітофторозу картоплі і інших вірусних і грибкових захворювань культурних рослин. Для псування запасів продовольчих продуктів, нафтопродуктів, оптичних приладів, електронного і іншого військового обладнання передбачене використання бактерій і грибків, які викликають, наприклад, швидке розкладання нафтопродуктів, ІЗОЛЯЦІЙНИХ матеріалів, окислення контактів електричних схем, корозію. Все це призводить до різних порушень і передчасного виходу з ладу електронної і оптичної апаратури, озброєння і військової техніки.

25. Епідемія, пандемія, епіфітотія, епізоотія (визначення, характеристики, приклади)

Епідемія — це масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу. В разі надзвичайно широкого розповсюдження епідемії (кілька країн, чи навіть на кількох континентах) часто вживають термін пандемія.

На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з епідемією туберкульозу. Щороку в Україні виявляють понад 37 тисяч хворих на туберкульоз, понад 10 тисяч осіб помирають від цієї хвороби, стільки ж стає інвалідами.

 

Водночас епідемія ВІЛ/СНІД в Україні досягла масштабів, найнебезпечніших у Європі. Рівень захворюваності на ВІЛ серед населення становить 1,3%, постійно зростає кількість нових інфікувань ВІЛ і рівень смертності від ВІЛ/СНІДу. Щодня в Україні 87 осіб інфікується ВІЛ та близько 50 помирає від захворювань, викликаних СНІДом. Порівнюючи перші шість місяців 2010 року та відповідний період 2009 року, кількість зареєстрованих нових випадків інфікування ВІЛ зросла на 6%, а кількість смертей зросла на 30%.

Епіфітотія — широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території. Аналог епізоотії у тварин та епідемії у людей. Приклади: гельмінтоспіроз кукурудзи в США (1970 рр.), борошниста роса в Європі (1840-1850 рр.), фітофтороз картоплі (1845-1846 рр.).

Епізоотія — широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території.

 

В разі епізоотії можлива реквізиція майна в населення, задля суспільної необхідності.

 

В Україні серед ссавців найпоширенішими є епізоотії за сказом, туляремією, лайм-бореліозом, лептоспірозом (до 10 серотипів).

 

26. Оцінка радіаційної обстановки

Радіаїцйна обстановка — це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

 

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

 

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінювання, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.

 

Оцінка радіаційної обстановки передбачає:

 

визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного

зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості,

вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умова» радіоактивного зараження;

аналіз отриманих результатів;

вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати.

 

 

Для оцінки радіаційної обстановки; крім рівнів радіації в окремих точках місцевості і зон радіоактивного зараження, необхідно знати:

умови перебування людей в зонах радіоактивного Зараження, їх захищеність;

значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітники?, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в МІСЦЯХ проживання;

допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами;

поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання.

 

Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.

 

Метод прогнозування

 

Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати:

 

Час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті), координати центру ядерного вибуху (аварії), потужність і вид ядерного вибуху, швидкість і напрямок середнього вітру.

Середній вітер — це осереднений по швидкості і напрямку вітер для шарів атмосфери в межах висоти піднімання радіоактивної хмари. Він визначається ірафічним методом по відомих даних вітрового зондування атмосфери, яке проводиться радіозондами, акустичними, радіолокаційними і космічними засобами контролю. Ці дані дають метеорологічні станції відповідним штабам ІДО. Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270°

 

При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на ймовірнісних розрахунках. Суттєвість ймовірнісної методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.

27. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом небезпечної хімічної речовини

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.

 

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

 

визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок

аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання

СДОР, за метеоданими;

визначення розмірів зон забруднення місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;

визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;

визначення площі ураження СДОР;

визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта і тривалості дії ураження СДОР;

визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;

порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

 

Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне.

 

Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення

можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

 

вид СДОР і його загальна кількість;

кількість СДОР у кожній міскості;

середня щільність населення для даної місцевості;

метереологічні дані;

ступінь заповнення ємностей.

 

Оперативне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій. Для цього використовуються наступні дані:

 

загальна кількість СДОР на момент аварії;

характер розливу ("вільно" або "в піддон");

висота обвалування ємностей;

реальні метеоумови.

 

Примітки: 1. Розлив "вільно" приймається при висоті шару СДОР не вище 0,05 м. Розлив "в піддон" приймається:

при індивідуальному піддоні h = Н х 0,2, де Н — висота піддону;

 

при груповому піддоні

 

F -А

 

де Qo— кількість викинутих СДОР; F — площа розливу у піддоні; d — щільність СДОР т/м3.

 

2. При завчасному прогнозуванні масштабів ураження на випадок виробничих аварій в ролі вихідних даних рекомендується брати:

 

викид СДОР (Q) - кількість СДОР в максимальній за об'ємом одиничній ємності (технологічній, складській, транспортній і т. д.); для сейсмічних районів загальний запас СДОР;

 

метеоумови: швидкість вітру Vcp = 1м/сек., температура повітря — 20 °С, ступінь вертикальної стійкості повітря — інверсія;

 

ступінь заповнення ємностей 70% від паспортного об'єму.

 

1. Прогнозування глибини зони зараження.

 

Визначення еквівалентної кількості СДОР (Q о) у первинній хмарі, тонн:

 

де К. - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР, (додаток 19) для стиснених газів К,= 1);

 

К. — коефіцієнт рівний відношенню порогу токсичної дози хлору до порогу токсичної дози іншої СДОР (визначається за додатком 19);

 

К5 — коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря за табл. 4.8:

 

для інверсії — 1,

 

для конвекції — 0,08,

 

для ізотермії — 0,23.

 

К7 — коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря (приймається за додатком 19, для стиснених газів К7 = 1);

 

Q0 — кількість викинутої при аварії СДОР, тонн;

 

При аваріях на сховищах стиснутого газу,

 

Qo-d-Wx, (4.15)

 

де с? — щільність СДОР, т/м3;

 

Wx — об'єм ємності, м3;

 

При аваріях на газопроводі,

 

Примітки: 1. Позначення: Ін — інверсія; Із — ізотермія; К— конвекція.

 

Під терміном «ранок» розуміють період часу протягом 2 год. після сходу сонця; під терміном «вечір» — протягом 2 год. після заходу сонця. Період від сходу до заходу сонця за вирахуванням 2 ранкових годин — день, а період від заходу до сходу сонця за вирахуванням 2 вечірніх годин — ніч.

 

Швидкість вітру і ступінь вертикальної стійкості атмосфери розраховується на момент аварії.

 

Q0=n-d-W /100, (4.16)

 

де п — кількість СДОР в природному газі, %; d — щільність СДОР, т/м3; Wr— об'єм секції газопроводу між автоматичними відсікачами, м3.

 

Визначаючи Q для стиснутих газів, що не ввійшли у додаток 19, значення 1^= 1, К, = Ср-ЬТ ІЬ Нвип{ср -кДж Ікг °С), де А Т — різниця температури рідкої СДОР до і після ємності, °С; Л Нвип - питома теплота випаровування рідинної СДОР при температурі випаровування, кДж/кг).

28. Основні положення міжнародного права з питань захисту людей

Під час війни людина повинна дотримуватися певних норм гуманності навіть щодо ворога. Ці норми викладені, головним чином, у чотирьох Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 р. і які мають силу до цього часу: "Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях";

 

"Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію"; "Про поводження з військовополоненими"; "Про захист цивільного населення під час війни".

 

В умовах сучасних воєн Женевські Конвенції не завжди спроможні надати жертвам увесь необхідний захист. Тому 8 червня 1977 року, за ініціативою МКЧХ (Міжнародного комітету Червоного Хреста), в Женеві представниками 102 країн на дипломатичній конференції було прийнято два Додаткових Протоколи Женевської конвенції 1949 року.

 

За основу у Женевських Конвенціях береться принцип поваги до людської особистості та людської гідності. Конвенціями висуваються вимоги: осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також осіб, недієздатних внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслідок іншої причини, — потрібно поважати, надавати захист від наслідків війни, а також усім, хто потребує, надавати необхідну допомогу чи необхідний догляд.

 

Через Додаткові Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройний конфлікт. Окрім цього, сторони, які беруть участь у конфлікті, зобов'язані утримуватися від нападу на цивільне населення та цивільні об'єкти, а також вести свої воєнні операції відповідно до загальновизнаних правил та законів гуманності. Усі чотири Женевські Конвенції та Додаткові Протоколи спрямовані на захист жертв війни. Але кожний із цих документів має свої повноваження та сфери застосування.

 

Перша та Друга Женевські Конвенції забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися заступництвом та захистом за будь-яких обставин. Забороняється посягати на їхнє життя та завдавати їм будь-якої шкоди. їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий та у найкоротші терміни медичний догляд, якщо цього вимагає їхній стан.

 

У випадку взяття у полон поранених, хворих чи осіб зі складу збройних сил ворога, які потерпіли корабельну аварію, кожен із противників повинен надавати їм такий догляд, як і власним пораненим.

 

Жодне тіло померлого не повинно бути віддане землі, морю чи спаленню без належного попереднього пізнавання та констатування смерті за допомогою, якщо можливо, медичного огляду.

 

Цивільне населення, згідно з цими Конвенціями, повинно ставитися з повагою до поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони належать до ворожої сторони, а також не повинно допускати актів насильства до них. Цивільним особам дозволяється підбирати та доглядати поранених та хворих без різниці між ними, за що вони не повинні зазнавати ні покарання, ні переслідувань. Навпаки, цим особам належить виказувати підтримку в їхніх діях.

29. Правила поводження населення в конкретних надзвичайних ситуаціях

1. Правила поведінки населення при пожежах

При пожежі потрібно остерігатися: високої температури, задим­леності і загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев. Не­безпечно входити в зону задимлення, якщо видимість - менше 10 м.
При рятуванні потерпілих із будинків, що горять, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:
• перш ніж увійти в приміщення, що горить, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;
• двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання від великого притоку свіжого повітря;
• у дуже задимленому приміщенні рухайтесь повзком або пригнувшись;
• для захисту від чадного газу дихайте через зволожену тканину.
Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:
• для приведення в дію пінного вогнегасника підніміть рукоятку вгору і перекиньте n до упору; потім переверніть вогнегасник догори дном. Струмінь піни, що виникає, направте на поверхню, яка горить (при відсутності струменю піни стряхніть вогнегасник або прочистіть отвір);
• вуглекислотний вогнегасник направте розтрубом на поверхню, що горить, обертаючи маховичок проти ходу годинникової стрілки до упору, відкрийте запірний вентиль. Снігоподібною масою, яка викидається з розтруба, покривайте поверхню, яка горить, до повного закінчення горіння;
• не тримайте розтруб голою рукою - можна обморозитися;
• для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді), необхідно розкатати в напрямку осередку пожежі рукав, який з'єднаний з краном і стволом;
• відкрийте вентиль поворотом маховичка проти ходу годинникової стрілки і направте струмінь води із ствола на осередок горіння. Найдоступнішими засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або ґрунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг.
У разі виникнення пожежі при необхідності викликайте пожежну команду за телефоном - 101.

2. Правила поведінки і дій населення при загрозі виникнення і виникненні аварій на мережах газозабезпечення
При знаходженні в загазованій квартирі (приміщенні) або на загазованій ділянці місцевості з метою запобігання виникненню пожежі (вибуху) газоповітряної суміші суворо забороняється:

1. В загазованій квартирі (приміщенні):
• для запобігання виникнення іскріння, яке може призвести до вибуху (загорання газоповітряної суміші), заборонено вмикати і вимикати електричні прилади (освітлення, печі, каміни, праски, телевізори, магнітофони, радіо, дрилі та інші);
• користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання;
• користуватися електродзвоником;
• дзвонити по телефону;
• виконувати дії з металевими предметами для виключення удару один об одного;
• користуватися відкритим вогнем (запалювати сірники або запальничку, палити).

2. На загазованій ділянці місцевості:
• для запобігання виникнення іскріння, яке може призвести до вибуху (загорання газоповітряної суміші), заборонено ставити машини, заводити машини, що стоять, і проїжджати біля загазованого газового колодязя, газорозподільного пункту, шафного газорозподільного пункту, групової резервуарної установки ближче 15 м з підвітряної сторони; користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання; виконувати дії з металевими предметами з метою виключення удару один об одного;
• користуватися відкритим вогнем і розводити вогнища ближче 50 м від загазованої ділянки місцевості.

3. При виявленні запаху газу в квартирі (приміщенні), де встановлені газові прилади:
• негайно закрити крани на газових приладах і перед ними (при розміщенні балонів зі скрапленим газом додатково закрити вентилі у балонів);
• вжити заходи щодо виведення людей із загазованих приміщень (квартири, дому);
• з незагазованого приміщення за телефоном "04" викликати аварійну газову службу і організувати провітрювання приміщення;
• по прибутті бригади аварійної газової служби діяти за їх вказівками.

4. При вибуху (пожежі) в квартирі:
• закрити всі крани на газових приладах і перед ними (при розміщенні балонів всередині кухні додатково закрити вентилі балонів);
• за телефоном "04" повідомити в аварійну газову службу;
• організувати гасіння пожежі, при необхідності повідомити за телефоном "01" черговому пожежної охорони;
• організувати надання першої медичної допомоги потерпілим, при необхідності викликати за телефоном "03" швидку медичну допомогу;
• не допускати сторонніх у приміщення, де виник вибух, зберегти місце і обстановку після вибуху (пожежі).

5. При запаху газу в під'їзді, підвалі житлового будинку або на вулиці:
• за телефоном "04" повідомити місцеву аварійну газову службу;
• організувати провітрювання під'їзду (підвалу) відкриттям дверей (по можливості і вікон);
• організувати охорону місися загазованості до прибуття бригади аварійної газової служби, не допускати в загазовані приміщення людей з відкритим вогнем;
• по прибутті бригади аварійної газової служби діяти за їх вказівками.

3. Правила поведінки і дій населення при загрозі ураження парами ртуті
Пари ртуті, внаслідок забруднення ними приміщень квартири або будинку, відрізняються високою токсичністю для будь-яких форм життя. Отруєння людини парами ртуті розвивається протягом 8-24 годин і виражається загальною слабкістю, головним болем, болем при ковтанні, підвищеною температурою, катаральними явищами дихальних шляхів. Характерні симптоми ртутного отруєння: синьо-чорна смуга по краях ясен, тремтіння пальців, втрата нюху. Пізніше з'являються болі ясен, в животі, розлад шлунку, а іноді запалення легенів. Хронічна інтоксикація розвивається за тривалий час і протікає без явних ознак захво­рювання, потім з'являється підвищена втома, слабкість, сонливість, апатія, емоційна нестійкість, головні болі, головокружіння. Нерідко послаблюється пам'ять.
Категорично заборонено зберігати харчі, палити цигарки і приймати їжу в приміщеннях, де виділяються пари ртуті та її сполук.
Зніміть одяг, прийміть душ, прополощіть рот 0,25-%-вим розчином перманганату калію і необхідно почистіть зуби.
Негайно зверніться за медичною допомогою.
Для захисту від парів ртуті, які перевищують гранично допустимі концентрації, використовуйте промислові фільтруючі протигази і респіратори.
Негайно зверніться до управління (відділу) з питань НС та ЦЗН району (міста) для організації робіт з демеркуризації заражених приміщень (квартири, будинку).

4. Правила поведінки і дій населення в осередку інфекційних захворювань
З метою попередження розповсюдження інфекційних захво­рювань і ліквідації осередку, який виник, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, що називається карантином або обсервацією, які передбачають виконання визначених правил.
Неможливо без спеціального дозволу покидати місце прожи­вання. Без крайньої необхідності не виходіть з дому, уникайте місць великого скупчення людей. Два рази на добу вимірюйте тем­пературу собі і членам сім'ї. Якщо вона підвищилася, і почуваєте себе погано, вам необхідно ізолювати себе від оточуючих в окремій кімнаті або відгородитися ширмою. Терміново повідомте про захворювання медичний заклад. В окремих випадках інфекційних захворювань дійте згідно з рекомендаціями органів охорони здоров'я.

Правила поведінки в осередку інфекційних захворювань
• Вдягніть ватно-марлеву пов'язку. Щоденно обов'язково робіть вологе прибирання приміщень з використанням розчинів для дезинфекції і побутових миючих засобів. Сміття необхідно спалювати. Знищуйте гризунів і комах - можливих збудників захворювань.
• Суворо дотримуйтесь правил особистої і громадської гігієни. Ретельно, особливо перед прийманням харчів, мийте руки з милом, воду використовуйте із перевірених джерел і пийте тільки кип'ячену. Сирі овочі і фрукти після миття облийте кип'ятком.
• При догляді за хворою людиною надівайте халат, косинку і ватна марлеву пов'язку. Виділіть хворому окреме ліжко, рушник, регулярно його періть, посуд мийте.
• Особам, які спілкуються з хворим, суворо заборонено виходити на роботу, відвідувати інші квартири (будинки). У випадках, коли ви не знаєте, якою хворобою хворіє член вашої сім'ї, дійте так, як при заразній хворобі.

• Після госпіталізації хворого зробіть у квартирі дезинфекцію: постіль і посуд треба прокип'ятити протягом 15 хвилин у 2-% му розчині соди, після чого посуд вимийте гарячою водою, а постіль пропрасуйте, кімнату та.інші приміщення почистіть, вимийте і провітріть. Знайте, що простими і надійними методами дезинфекції є кип'ятіння і прасування гарячою праскою.

30. Потенційно-небезпечні об'єкти господарської діяльності

Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Для визначення ступеня небезпеки підприємства, згідно з наказом МНС України від 23.02.2006 року № 98 "Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за № 286/12160, керівники повинні провести ідентифікацію потенційно небезпечного об'єкта, яка на підставі вивчення притаманних окремим об'єктам чинників потенційної небезпеки, установлює ознаки потенційно небезпечного об'єкта.

Об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови:

наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціюва­ти НС місцевого, регіонального або державного рівнів;

наявності на об'єкті джерел небезпеки, у відповідності до переліку основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам (додаток 2 наказу МНС України від 23.02.2006 року № 98);

що він підпадає під дію нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки"; постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 "Про затвердження переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки", постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку", постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №765 "Про затвердження переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу", постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірних умовах обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами").

Об'єкт господарської діяльності, який за результатами ідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнається потенційно небезпечним об'єктом.

Ідентифікація вважається завершеною після:

заповнення керівним та інженерно-технічним складом підприємства форми повідомлення про результати ідентифікації, визначених наказом МНС України від 23.02.2006 року № 98;

погодження повідомлення про результати ідентифікації місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.

Повідомлення про результати ідентифікації, щодо визначення потенційної небезпеки надається до місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації та внесенню об'єкта до переліку потенційно небезпечних об'єктів відповідної адміністративної території.