Загальна характеристика карбонових кислот
Карбонові кислоти – похідні вуглеводнів, що містять одну або декілька карбоксильних груп: Карбоксильна група або карбоксил складається із карбоніл ьної (>С=О) та гідро ксильної (–ОН) груп. Назва “карбоксильна” утворена шляхом поєднання назв груп: “карбонільна” та “гідроксильна”. Електронна густина у карбонільній групі зміщена до Оксигену, внаслідок чого він набуває часткового негативного заряду δ-, а атом Гідрогену гідроксильної групи отримує ще більший (порівняно зі спиртами) частковий позитивний заряд δ+ і більшу рухомість. Завдяки чому водневі зв’язки між молекулами карбонових кислот виявляються сильнішими і в розчинах вони існують переважно у вигляді димерів. З другого боку, електронна густина з а-атома Карбону алкільного замісника зміщується до карбоксильного атома Карбону. Унаслідок цього атоми Гідрогену біля а-атома Карбону також набувають більшої рухливості, що дає їм змогу заміщуватись на атоми галогенів. Назва “карбонові кислоти” утворилась від латинської назви карбонатної кислоти – Acidum carbonicum. Сполуки цієї групи розглядали як похідні карбонатної кислоти, в молекулі якої один гідроксил заміщений на атом Гідрогену або інший радикал: Залежно від кількості карбоксильних груп, що входять до складу молекули карбонової кислоти розрізняють моно-, ди-, три- і т.д. карбонові кислоти. Кількість карбоксильних груп визначає основність кислоти. Монокарбонові кислоти, які розглянуті нижче, містять одну карбоксильну групу. Їх загальна формула: R–COOH. Залежно від природи радикалу, з яким сполучена карбоксильна група, карбонові кислоти поділяють на аліфатичні та ароматичні. Похідні карбонових кислот, які можна одержати шляхом хімічних перетворень карбоксильної групи називають функціональними похідними. До них належать естери , аміди тощо.
2. Класифікація карбонових кислот
1) залежно від кількості карбоксильних груп (основності): • монокарбонові (однооснбвні): НСООН мурашина (метанова) кислота СН3СООН оцтова (ацетатна, етанова) кислота • дикарбонові (двохосновні): НООС—COОH щавлева кислота НООС-СН2-СООН малонова кислота • трикарбонові (трьохосновні): лимонна кислота 2) залежно від природи вуглеводневого замісника, сполученого з карбоксильною групою: • насичені: СН3-СН2-СООН пропанова кислота • ненасичені: СН2=СН-СООН акрилова кислота
• аліциклічні: циклогексан-1,4- дикарбонова кислота • ароматичні: бензойна кислота 3) залежно від кількості атомів Карбону в алкільному заміснику: • нижчі (низькомолекулярні): Н-СООН метанова кислота СН3-СООН етанова кислота С2Н5-СООН пропанова кислота С3Н7-СООН бутанова кислота • вищі (високомолекулярні): С15Н31-СООН пальмітинова кислота С17Н29-СООН ліноленова кислота С17Н31-СООН лінолева кислота С17Н33-СООН олеїнова кислота С17Н35-СООН стеаринова кислота
3. Номенклатура та ізомерія Для карбонових кислот зазвичай використовують тривіальні назви, які найчастіше вказують на джерело їх добування. Так, мурашину кислоту вперше виділили із мурах, оцтову – із оцту, масляну – з прогірклого масла. Тривіальні назви настільки сильно вкоренились, що для назв солей, естерів цих кислот використовують відповідні латинські корені – форміат, ацетат, бутират тощо. За замісниковою номенклатурою ІЮПАК назви монокарбонових кислот утворюють від назв вуглеводнів з тією ж кількістю атомів Карбону у головному карбоновому ланцюгу, додаючи закінчення –ова та слово “кислота”. Нумерацію атомів починають з атома Карбону карбоксильної групи.
Деякі насичені одноосновні кислоти Аліфатичні карбонові кислоти з кількістю атомів Карбону більше шести відносять до вищих карбонових кислот, вони можуть бути насиченими або ненасиченими. Для карбонових кислот характерна структурна ізомерія, зумовлена різною будовою карбонового радикалу. Вона можлива починаючи з четвертого члена гомологічного ряду. Існує дві кислоти з чотирма атомами Карбону: масляна та ізомасляна, назва останньої показує що її молекула містить розгалужений ланцюг: СН3–СН2–СН2–СООН масляна кислота ізомасляна кислота Зі зростанням кількості атомів Карбону в молекулі кислоти, кількість структурних ізомерів зростає.
|