Сама назва лимонної кислоти нагадує нам про цитрусові, хоча лимонна кислота міститься у всіх фруктах, а також у хвої, листках бавовнику. До початку двадцятих років минулого століття цей важливий продукт отримували віджимаючи сік з лимонів, таким чином задовольнялося близько трьох чвертей світової потреби в лимонній кислоті (з однієї тонни лимонів виходить 25 кг лимонної кислоти). В даний час лимонну кислоту отримують шляхом лимоннокислого бродіння солодких відходів цукрового виробництва - патоки (меляси), викликаного пліснявими грибами роду Aspergillius niger, тому виробництво часто розташовується спільно з виробництвом цукру. Сучасна технологія виробництва лимонної кислоти досить складна, енерго- і водоємна та вимагає не тільки спеціального устаткування, а й дотримання високих санітарно-гігієнічних нормативів. Як наслідок, на підприємствах невеликої та середньої потужності виробляють лимонну кислоту поверхневим методом культивування, при цьому немає ніякої гарантії стабільної якості отриманого продукту. Глибинний метод економічно вигідний тоді, коли потужність заводу перевищує 2500 тонн лимонної кислоти в рік, великі виробництва, як правило, забезпечують стабільно високу якість лимонної кислоти.
