Інформаційне забезпечення наукових досліджень у соціальній педагогіці.

Основою розробки кожного наукового дослідження є сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів і певна їх послідовність. Наукове дослідження є основною формою здійснення і розвитку науки. Наукове дослідження – це процес вироблення наукових знань, один з видів пізнавальної діяльності вченого. Будь-яке наукове дослідження характеризується певними якостями: об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формування знання про досліджуваний об’єкт.

Займаються науковими дослідженнями, як правило, вчені, які професійно до цього підготовлені; працюють вони у наукових установах, що мають експериментальне і лабораторне обладнання. Кожна наука для отримання нових знань використовує свої методи і засоби. Для побудови наукових теорій учені використовують понятійний і категоріальний апарат науки, володіють системою наукової інформації. Знання в процесі дослідження можуть виступати або як передумова, або як засіб, або як результат наукового дослідження.В загальному наукові дослідження поділяються на дві категорії: фундаментальні (теоретичні) і прикладні (емпіричні).

Науково-педагогічне дослідження виконує різноманітні функції.

Комунікативна функція педагогічного дослідження полягає у тому, що воно є каналом передачі не тільки знань, але і емоцій, засобом духовного та інтелектуального спілкування людей.

Пізнавальна функція педагогічного дослідження полягає у вивченні, осягненні сутнісних сторін процесу навчання, виховання, спілкування, соціалізації.

Соціальна функція педагогічного дослідження полягає у тому, що за його допомогою вирішуються важливі для суспільства проблеми, внаслідок чого зміст, мова публікацій повинні відповідати своєму соціальному призначенню, потребам тієї групи споживачів, для якої вони призначені.

Наукова інформація –це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об’єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці.

Основні ознаки науко­вої інформації:

- вона отримується в процесі пізнання закономірно­стей об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика,і подається у відповідній формі;

- це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, ви­робництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності.

Основні джерела науково-технічної інформації мож­на згрупувати в такому вигляді:

1.Монографія - це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Вона має достатньо великий обсяг: не менше 50 сторінок машинописного тексту. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.

2.Збірник - це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.

3.Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, доступній формі.

4.Спеціальні випуски технічних видань — це документи інформаційного, рекламного плану, аналітичні,статистичні дані з проблеми.

5.Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні).

6.Стандарти — це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до продукції, її розробки, виробниц­
тву та застосуванню.

7.Навчальна література - це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.

8.Надруковані документи - це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичні та опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.

23. Соціально-педагогічні основи прийняття управлінських рішень.

В основі професійної діяльності педагога як керівника лежить одна із головних його функцій — управління процесами навчання, виховання розвитком, формуванням. Але не вчити, а саме направляти учіння, не виховувати, а керувати процесами виховання закликаний педагог як керівник. Ще Сократ називав професійних педагогів «акушерами думки», його вчення про педагогічну майстерність називалося «майєвтика», що в перекладі означає «повивальне мистецтво». Не повідомляти готові істини, а допомагати народитися думці в голові учня має досвідчений педагог. Відповідно до особистісних і професійних здібностей керівник керує навчанням і приймає рішення. Утім, серед керівників можна зустріти таких, які мають різною мірою розвинені ті чи інші здібності і залежно від налаштування на спілкування, спрямованості власної особистості, розвиненості чи нерозвиненості педагогічного такту вирізняються різними стилями спілкування. На це впливають також індивідуальні уявлення про доцільність, бажаність тієї чи іншої моделі управління.

 

На практиці можна спостерігати такі прояви моделей управління, що спричинені авторитарним, демократичним чи ліберальним стилем. Такий керівник справляє враження: 1)караючого (упереджений, прискіпливий) — прискіпується до помилок, допущених у процесі навчання; 2)формаліста — робить наголос на процедурних питаннях; 3)з індивідуальним підходом — вважає, що кожен має вчитися на власному досвіді; 4)відстороненого — уникає вникати в особисті справи кожного; 5)підтримуючого — заохочує вивчення і експериментування; 6)директивного — дає докладні інструкції; 7)безтурботного — не звертає уваги на розвиток інших. Ці стилі впливають на обстановку в навчальній групі й на особливості прийняття рішень і розв’язання проблемно-педагогічних ситуацій. Залежно від управлінського стилю педагога можуть змінюватися соціально-психологічний клімат, задовольнятися чи залишатися незадоволеними потреби учнів, ставитися важко чи легко досяжні цілі, виконуватися відповідні завдання, здійснюватися за певним режимом і формою контроль, формуватися об’єктивні чи упереджені, ґрунтовні чи поверхові уявлення про сильні й слабкі сторони тих, хто навчається, враховуватися чи нехтуватися потенціал учнів, здійснюватися консультування з певною частотою і тривалістю тощо.