Професійні стандарти діяльності соціального педагога і соціального працівника спираються на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обов’язків. Призначення цього кодексу - бути дороговказом повсякденної поведінки соціальних педагогів і працівників. Він враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості. Соціальний педагог, працівник враховують принципи кодексу у вирішення тієї чи іншої ситуації, в якій реалізується професійна діяльність. Соціальний педагог має право вести роботу лише у межах своєї компетентності. Особливу роль у діяльності спеціаліста соціально-виховної сфери відіграє комунікація. Саме категорія спілкування відображає зв’язки між людиною і соціальним середовищем групами, спільнотами. Спілкування - процес багатогранний. Воно реалізується в різноманітних формах (міжособистісне спілкування, соціальний діалог, ділове і управлінське спілкування тощо). У соціально-педагогічній роботі доводиться стикатися з різними людьми: сором’язливими і такими, що бурхливо чи навіть агресивно виражають свої почуття, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, тими хто шукає справедливості, підтримки і хто їх вимагає. Тому важливим є вміння знайти підхід до кожного з них, налагодити контакт, стимулюючи людину до діалогу. Компетентність у спілкуванні - є одним із головних, базових компонентів і критеріїв результативної роботи. Соціальний педагог повинні вимірювати свої вчинки за найвищими стандартами професійної чесності: не піддаватися негативному впливові на шляху професійної діяльності, сумлінно виконувати професійні обов’язки; не використовувати своїх професійних відносин в особистих цілях. Спеціаліст у сфері соціальної роботи повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної підготовки, прилучатися до системи навчання і дослідницької роботи. Він мусить: безпомилково передбачати наслідки здійснюваної роботи; обов’язково бути переконаним у тому, що всі учасники дослідження об’єднані на основі добровільності, поінформованості, з повним дотриманням особистої свободи і гідності; захищати учасників від незаконних дій, які спричиняються до фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження; обговорювати дослідну роботу лише з професійною метою і лише стосовно тих, хто безпосередньо або професійно був причетний до досліджень; розглядати інформацію, отриману про учасника дослідження, як конфіденційну. Важливими є вимоги до соціального педагога і працівника у його відносинах з клієнтом: не використовувати відносини з клієнтами у корисливих інтересах; не практикувати, не сприяти, не брати участі у будь яких формах дискримінації щодо національності, сексуальних орієнтацій, віку, віросповідання, сімейного статусу, політичної орієнтації, розумових чи фізичних вад; уникати зв’язків або відносин, шкідливих для клієнтів; не вступати в сексуальні стосунки з клієнтами за будь яких обставин; повідомляти клієнтам про ризик, права, можливості, обов’язки, пов’язані для них із соціальною службою; прислухатися до порад і консультацій колег і наставників, якщо ці поради і консультації служать інтересам справи; завершити роботу і професійні відносини з клієнтом, коли вони більш не є необхідними, не служать потребам та інтересам цієї людини, сім’ї; співробітничати з особами, офіційно призначеними виступати на захист клієнта, і тільки в інтересах клієнта; не допускати приниження гідності особистості клієнта під час надання йому благодійної допомоги.
