Глава 2. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.

Фінансово-планові акти — акти, що їх приймають у проце­сі фінансової діяльності держави або органів місцевого самовря­дування. Вони містять конкретні завдання в галузі фінансів на певний період, тобто є планами мобілізації грошових ресурсів, створення фондів коштів та використання фінансових ресурсів на передбачені цілі.

До таких актів належать: закони про Державний бюджет України на поточний рік, рішення місцевих рад про затверджен­ня місцевих бюджетів, кошториси доходів і видатків бюджетних установ, баланси доходів та видатків (фінансові плани) держав­них підприємств; кошторис ІГБУ тощо.

У зазначеі і их фі ііаі ісово-іїлаї юних актах відображається роль держави в розподілі національного доходу країни у грошовому виразі, утворенні грошових фондів та використанні грошових коштів із фондів в інтересах суспільства й держави. Ці акти ма­ють певні спільні риси: діють більш-менш тривалий період, по­іменно не називають усіх виконавців, передбачають узгоджену та тривалу діяльність багатьох людей, організацій, посадових осіб¹.

Індивідуальні фінансові акти — державно-владні припи­си з окремих питань фінансової діяльності, адресовані певним суб'єктам і призначені для вирішення конкретних юридичних справ, засвідчення певних юридичних фактів. Вважають, що, на відміну від нормативпо-правових актів як розрахованих на ба­гаторазове застосування, індивідуальні акти конкретизують пра­вові норми чи визначають їх дійсний зміст і мають форму право-застосовного або інтерпретаційного акта². Серед індивідуальних актів розрізняють акти-директиви (розпорядчі акти), акти пра-возастосування, акти реалізації прав та обов'язків суб'єктів, ін-терпретаційні акти.

Видання індивідуальних фінансових актів можна прослід­кувати на прикладі податкових правовідносин. Відповідно до ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», подат­кові органи можуть надсилати платникам податків (юридич-

¹ Зокрема, див.: Бельский К. С. Филапсовое прано / под ред. С. В. За-
польского. — С. 28—29.

² Наприклад, див.: Юридична енциклопедія / редкол. Ю. С. Шемшучеп-
ко (голова редкол.) та ін. — Т. 4. — К.: Вид-во «Українська енциклопедія»
імені М. П. Бажана, 1998. - С. 192.

ним або фізичним особам) податкові повідомлення й податкові вимоги (підпункти 1.9, 1.10 ст. І)¹. Податкове повідомлення — цс письмове повідомлення контролюючого органу про обов'я­зок' платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених законом. Після отримання податкового повідомлення між подат­ки жим органом та платником податків виникає податкова право-нідпосииа.

У разі невиконання припису, що міститься у податковому повідомленні (тобто несплати погодженої суми податкового обо­в'язку в установлений термін), податковий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкову вимогу— письмову вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

§ 3. Органи державної влади,