У сфері фінансової діяльностіОдна з найважливіших умов розбудови демократичної держави — фінансова незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь її характеризує незалежність держави загалом, потенційні можливості ЇЇ економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Форми місцевого самоврядування у кожній державі зумовлені її політичним, територіальним устроєм, історичними, національними, економічними та іншими ознаками. У свою чергу, суспільні відносини, які виникають у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових фондів органів місцевого самоврядування, є публічними відносинами, вони регулюються нормами фінансового права і належать до предмета фінансового права. Діяльність місцевих органів спрямована на реалізацію й задоволення територіального (публічного) інтересу. Саме територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій. Сільські, селищні, міські ради як органи місцевого самоврядування являють собою відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені в їх інтересах функції та повноваження, визначені Конституцією України й законами України. Обласні та районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Дослідження світової практики діяльності територіальних громад дає змогу говорити про те, що реальний статус місцевого самоврядування залежить від його фінансових можливостей. Фінансові ресурси, які перебувають у розпорядженні громад, мають забезпечувати виконання тих завдань, що стоять перед місцевим самоврядуванням, оскільки його органи в багатьох країнах є головними постачальниками товарів місцевого споживання й комунальних послуг.
Наявність та забезпечення достатнього фінансування для виконання завдань місцевими органами (принцип Європейської хартії про місцеве самоврядування) є принципом українського конституційного права. Хартія визначає принципи місцевої автономії й місцевого фінансування, якщо така автономія має бути справжньою, закріплює, що місцева влада має буде наділена правом формувати власні податкові надходження для фінансування місцевих програм. У разі, коли послуг потребує центральний уряд, то або він має забезпечити належне фінансування, або місцевій владі слід дати право оподатковувати задля фінансування надаваних послуг (ст. 8). Визначальне місце серед фінансових ресурсів, що нагромаджуватимуться на відповідній території, належить централізованому фонду коштів — місцевому бюджету, розмір якого й визначає реальний обсяг повноважень місцевих органів, що може бути реалізований протягом поточного бюджетного періоду. Місцеве самоврядування визначене Конституцією України як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, гарантоване наявністю відповідної фінансової бази. Стаття 142 Конституції закріплює, що матеріальною й фінансовою основами місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Зазначені положення дістали розвиток у ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує його. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про столицю України — місто-герой Київ» держава фінансує в повному обсязі виконання органами місцевого самоврядування Києва столичних функцій1. Необхідні кошти щороку передбачено в законі про Державний бюджет України. Конституція закріплює за відповідними органами місцевого самоврядування право затверджувати бюджети відповідних рівнів, установлювати місцеві податки і збори згідно із законом 1 ЗУ «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15.01.1999 р. № 401-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999.- № 11. - Ст. 79.
|
