Хоч це знання різного роду.
Як одна з юридичних наук наука фінансового прана вивчає Історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації що/іо його вдосконалення. Завданнями науки фінансового права є також вивчення фінансового законодавства інших держав, порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практики оновлення фінансово-правових актів, тим паче, що на порядку денному в сфері публічної фінансової діяльності й досі залишається реформування податкового законодавства, законодавства про відносини у сфері державного ісредиту, регулювання ринків фінансових послуг тощо. Можна цілком погодитися з думкою про те, що матерія фінансового права — це живий організм, який потребує постійної уваги як практика-законодавця, так і теоретика-вченого, оскільки лише всебічне вивчення процесів, що відбуваються у фінансовому праві, дасть змогу об'єктивно оцінити стан даної галузі1. Фінансовому праву як науці притаманний ряд особливостей. Це суспільна наука, відповідно, вона підпадає під різноманітні деформації та політичний тиск, особливо у сфері дослідження практичного досвіду правозастосовної діяльності органів управління у сфері фінансів. Наука фінансового права як юридична наука досліджує цілий ряд фінансових явищ і понять, що за своєю природою є предметом дослідження економіки та фінансів. Отже, понятійно-категорійний апарат фінансової науки та науки фінансового права значною мірою тотожний. На цю особливість не раз звертали увагу видатні учені-фінансисти: В. А. Лебедєв, Ю. А. Ровінський, Л. К. Воронова, О. Н. Горбунова, А. І. Худяков, П. С. Пацурків-ський. Наука фінансового права вивчає фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою є публічно-правовими і мають місце у сфері публічних фінансів. Сфера приватних фінансів — це предмет дослідження цивільного права, там застосовується диспозитивний метод правового регулювання. Хоча в науці фінансового права останніми роками точаться активні дискусії щодо можливості розширення предмета фінансового права за рахунок регулювання приватних фінансів та фінансових потоків. ' История фінансовогозаконодательства России /отії. род. И. В. Рукавиш-никова. М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Изд. центр «Мар'Г», 2003. - С. 15.
Віддаючи належне значенню науки про фінанси як такої, що вивчає економічний базис, не можна забувати про необхідність вивчення закономірностей власне надбудови, про активну творчу роль права. Тому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, неприпустимо підміняти аналіз правової дійсності викладом окремих положень науки про фінанси, розмивати юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин при дослідженні їх економічного змісту. Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи апарат останньої, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і суспільних відносин, які виникають у процесі такої діяльності, досліджує вплив цієї правової надбудови па економічний базис1. Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-правового дослідження, метод звернення до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та ін. При дослідженні фінансово-правових явищ необхідно розуміти значення провідних принципів — об'єктивності та історизму. Це дає змогу не створювати однобічних наукових теорій та концепцій, що не відображатимуть об'єктивної реальності. Серед видатних учених XIX ст., котрі зробили помітний внесок у становлення й розвиток науки фінансового права, можна назвати М. М. Сперанського (праця «План фінансів», підготовлена у 1810 р.), М. І. Тургенєва («Досвід теорії податків», 1818), М. Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І. Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841). Саме вони заклали підвалини фінансової науки. У другій половині XIX — на початку XX ст. дослідженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедєв («Фінансове право», 1882), І. Озеров («Основи фінансової науки. Вчення про звичайні доходи», 1909), І. Тарасов («Нарис науки фінансового права», 1883), М. Алексеєнко, С. Іловайський («Підручник фінансового права», 1904), Д. Львов («Курс фінансового права», 1887), І. Янжул («Основні начала фінансової науки: вчення про державні доходи», 1899) та ін. вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову га- 1 Щербанюк О. В. Співвідношення науки фінансового права та фінансового права / О. В. Щербанюк // Науковий вісник Чернівецького державного університету. - Вип. 100. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 66. Глава 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 105 дум,. Тоді ж з'явилися перші підручники з фінансового права (деякі з них нині перевидано). У XX ст. фінансове право набуло подальшого розвитку. При цьому найбільшого розкриття набуло бюджетне право, норми якого були максимально висвітлені в чинному законодавстві СРСР, передусім у Конституціях. У контексті цього правового Інституту, що входить до фінансового права, слід назвати вчених Л. М. Гурвича («Бюджетне право за законодавством РРФСР», 1918) та А. А. Алексєєва («Бюджетне право народного представництва», 1918). У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з'явилася і надзвичайно важлива праця Ю. А. Ро-винського «Предмет радянського фінансового права». У 1950— 1960-х рр. було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин і бюджетного процесу. Суттєвий внесок у виділення фінансового права в окрему галузь права та визнання за нею специфічного предмета і методу правового регулювання зробили відомі вчені-юристи С. І. Вільнянський, Л. К. Воронова, В. В. Безчеревних, М. М. Піскотін, Є. О. Ровинський, Н. І. Хімі-чева, С. Д. Ципкін, О. М. Горбунова, Н. А. Куфакова. Серед провідних науковців у галузі фінансового права, що активно впливають на розвиток науки, вдосконалення категорійного апарату, вирішення методологічних завдань, що постають перед цією галуззю права, слід назвати представників російської школи — Д. В. Вінницького, С. В. Запольського, О. Ю. Грачову, С. Г. Пепеляєва, 1.1. Кучерова, І. В. Рукавишникову, М. В. Кара-сьову, М. В. Івлієву, О. В. Покачалову, Д. М. Щьокіна та багатьох інших. Що стосується вітчизняної школи фінансового права, то перехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалежна Україна, порушив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу і закінчуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями. Існування рівнозначних форм власності уточнило предмет фінансового права, оскільки пануванню державних фінансів у фінансовій системі держави настав край і їх розглядають лише у взаємозв'язку з фінансами приватними. Нині можна говорити про те, що українська наука фінансового права пройшла первісний етап формування і перебуває у
стадії динамічного розвитку. Серед провідних учених слід назвати Л. К. Воронову — академіка Академії правових наук України, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З її ім'ям пов'язують формування вітчизняної школи фінансового права. Зокрема саме завдяки їй в Україні вперше з'явилися ґрунтовні підручники й навчальні посібники з фінансового права. Вона ж підготувала вісьмох докторів наук з фінансового права, що захистилися в Україні з моменту здобуття нею незалежності. У працях професора П. С. Пацурківського — декана юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича — ґрунтовно розроблено питання теорії фінансового права, його предметно-методологічні засади, запропоновано нові погляди па природу фінансових відносин тощо. У 2002 р. у працях доктора юридичних наук Л. А. Савчен-ко — проректора з наукової роботи Міжнародного європейського університету — набула наукового розвитку тема організації фінансового контролю — фінансово-правового інституту, що пронизує всю фінансову діяльність суб'єктів фінансово-правових відносин. Відтоді в багатьох роботах автора питання фінансового контролю, державного аудиту, міжнародних стандартів у зазначеній сфері ґрунтовно досліджено й розкрито. Перестали бути науковою «цілиною» й інститути податкового права, фінансового контролю, банківської діяльності. Так, усі розуміють значення податків для формування дохідної частини бюджету, однак формування податкової системи держави має бути відпрацьовано на певних категорійних поняттях. Наукову базу в сфері податкових відносин заклав М. І. Кучерявенко, доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, член-кореспондент АПрНУ. Із 2002 р. почала виходити його багатотомна монументальна праця, пов'язана з дослідженням податків, — «Курс податкового права». Він також автор підручників із податкового права, за якими в Україні навчають студентів юридичних вишів. Правовим проблемам регулювання обов'язкових платежів присвячено дослідження доктора юридичних наук 11. Ю. Пришви, яка очолює кафедру конституційного та адміністративного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка. У сфері банківської діяльності здійснено докторські дослідження автора даного підручника й Т. А. Латковської. Доктор Глава 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 107 юридичних наук С-. О. Л./іісов, декан факультету 11ІОЛУ ім. Ярослава Мудрого, розкрив у своїх працях особливості гроіпово-го обігу. Професор Львівського національного університету ім. І. Франка І. Б. Заверуха досліджувала проблеми державного боргу України. Доктор юридичних наук А. А. Печай проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків. Проблемі місцевих фінансів присвячено численні дослідження кандидата юридичних наук О. А. Музики-Стефанчук. Проблеми фінансово-правової відповідальності розкрито в докторській дисертації А. И. Іванського. Правовий статус розпорядників бюджетних коштів досліджується у працях Н. Я. Якимчук. В Україні захищено більше 100 кандидатських дисертацій із проблем фінансового права та окремих його інститутів, готують нових кандидатів і докторів наук. Доцільно зауважити, що дослідження фінансово-правових відносин є актуальною темою не лише для вивчення у вищих навчальних закладах. Фахівці-нрактики добре розуміють, що впровадження фінансових законів, формування сучасної системи міжбюджетних, податкових відносин, діяльності у кредитно-фінапсовій сфері потребують якісного наукового підґрунтя. Саме тому останніми роками значно зросла кількість і якість дисертаційних досліджень, що їх здійснюють не лише науковці, а й практики.
|
