Глиа 12. ПРАВОВ[ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ'ПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ 375
• контролююча — з її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна і коштів, дотримання фінансової дисципліни тощо. Слід зазначити, що останніми десятиліттями в більшості промислово розвинених країн світу податкова система крім фіскальної виконує функцію стимулювання і слугує інструментом еісополітики, з допомогою якого поліпшують стан довкілля й оптимізують використання природних ресурсів1. Чинне законодавство не розмежовує понять податку, збору, плати, обов'язкового платежу. Зокрема, ЗУ «Про систему оподаткування» у редакції від 18.02.1997 р.2 закріплює, що під податком, збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, визначених законами України про оподаткування (ст. 2). Водночас уже в проекті І Іо-даткового кодексу ці поняття розмежовано і податок визначено як обов'язковий, нецільовий, безумовний, індивідуально безоплатний платіж, що його справляють із платників податків до бюджетів у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на праві власності, праві оперативного управління чи господарського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави й територіальних громад. За своєю правовою формою й економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в терміни, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності тощо. Збори — це 1 Під екологізацією податкової системи розуміють процес трансформу 2 Відомості Верховної Ради України (ВВІ>). 1997. № 16. С. 119 376 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ платежі, що їх стягують із платника державні органи за право брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти1. Податок завжди сплачується до бюджету — державного або місцевого, а також може розподілятися між ними. Він не призначений на конкретні витрати. Всі надходження від податків змішуються в бюджеті у вигляді грошових сум і звідси можуть піти на фінансування будь-яких цілей, що становлять загальний інтерес. Західна юриспруденція наголошує на тому, що з правової точки зору важливим є розмежування податків та зборів. Під зборами розуміють примусові виплати, які обумовлені спеціальною метою та характеризуються тим, що платник або третя особа отримує певне зустрічне представлення, наприклад деяку перевагу в зв'язку зі сплатою збору. Навпаки, податок зазвичай визначають як примусову виплату, що не має особливого (адресного) призначення. Сума податку надходить до скарбниці, водночас платник податку не набуває завдяки цьому певного права на зустрічне представлення. Саме тому поділ обов'язкових платежів на податки та збори має істотне значення при визначенні порядку встановлення норм, що регулюють їх стягнення2. Отже, податок — це встановлений податковим законом обов 'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, внесений юридичними та фізичними особами до бюджеті/ відповідного рівня за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені терміни та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для покриття конкретних витрат, а спрямований на задоволення публічних потреб. Податки класифікують за кількома ознаками: формою оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; суб'єк- 1 Фінансова енциклопедія під збором розуміє обов'язковий платіж, що 2 Польссон Р. Введение в шведское налоговое право / под ред. Д. В. Вин-
|