Глава 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 381
ця їх функцій та відповідальності; формування доходів місце них бюджетів па основі власних і закріплених податкових доходів; достатності дохідних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів і виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами1. У юридичній літературі розрізняють такі принципи побудови податкової системи України: рівного податкового тиску; стабільності; рівності та рівноваги; цілісності; єдиної мети; обмеження податкового тиску; раціонального поєднання прямих та непрямих податків; поділу податків за рівнем компетенції органів2. У свою чергу, ЗУ «Про систему оподаткування» містить перелік принципів системи оподаткування, який охоплює стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальну справедливість; стабільність; економічну обґрунтованість; рівномірність сплати; компетенцію; єдиний підхід; доступність. Система обрахування і стягнення більшості видів податків базується на процедурі декларування. Передусім це стосується податків з доходів. Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи. Це сукупність встановлених у країні податків. її відкритість означає необхідність аналізу, насамперед зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не повинні суперечити системі загалом та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. Із позиції фіскальної функції податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої — забезпечувати державі можливість впливати на всі аспекти соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система має охоплювати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо, щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції'. 1 Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та практика ста 2 Наприклад, див.: Кучерявенко М. II.. 'іаапач. праця. ('. М0 142. 3 Федосова В. М. Податкова система України/ В. М. Федосоиа. К.:
Оскільки податки — це по суті продукт еволюції економіки й держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. Водночас у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи тих форм оподаткування Єї результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які, в свою чергу, представляють інтереси різних верств суспільства. Тобто особливості податкової системи реалізуються через певне співвідношення видів податків і зборів. При формуванні податкової системи можуть дістати закріплення різні підходи: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, на майнове чи прибуткове оподаткування, співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Основу податкової системи України утворюють податки, аналогічні до тих, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинених країн (це свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування), а саме — податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизні збори тощо. При формуванні податкової системи держава завжди має враховувати податковий тиск, що чинитиметься на платника податку1. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях: перший — тиск безпосередньо податкових важелів; другий — тиск 1 Податковий тиск (тягар, прес) — узагальнений показник, що визначається співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного національного продукту. Законодавці багатьох держав постають перед вибором: збільшити дохідну частину бюджету за рахунок надходження податкових платежів ири підвищенні станок податку або податкового тиску загалом і в такий спосіб скоротити дефіцит бюджету або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому й перспективу стабілізації або поліпшення економічного становища. До першого способу здебільшого вдаються при вирішенні невідкладних проблем (у т. ч. політичного характеру), зокрема в Україні. Другий напрямок допомагає підвищити впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі приводить до скорочення дефіциту бюджету. Цей напрямок відзначається також дотриманням одного з основних принципів оподаткування — стабільності як використовуваних податкових важелів, так і методів їх вилучення. Надмірне зростання ставок податків найчастіше призводить не до збільшення надходжень до бюджету, як того хоче законодавець, а до протилежного результату. По-перше, високий рівень оподаткування підриває стимули до виробництва й змушує віддавати перевагу відпочинку перед роботою (виробництвом) або переносити виробництво до інших регіонів (що означає відтік доходів для регіонального бюджету). По-друге, не стимулюються зростання виробництва й збільшення податкової бази, а відбувається пошук шляхів ефективного приховування доходів.
|