Глава 13. ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ 389

категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов'язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов'язаної особи) зміни;

в) у мірах відповідальності, які охоплюють практично весь
спектр видів, — кримінальну, адміністративну, фінансову. Такий
підхід підкреслює, наскільки важливими є відносини, врегульо­
вані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в
постійному поповненні дохідної частини бюджетів;

г) у способах захисту прав учасників відносин, які виходять
із певної нерівності суб'єктів, що реалізується через механізм
податкової відповідальності, та характеризуються презумпцією
винності платника податків.

Класифікація податкових норм є традиційною. Так, за особ­ливостями впливу на учасників відносин норми поділяють на зобов'язувальні, заборонні й уповноважувальні; за змістом — на матеріальні й процесуальні тощо.

Структура податково-правової норми відбиває внутрішній склад, її частини, елементи. Гіпотеза визначає умови дії подат­кової норми. Диспозиція вказує, якими мають бути поведінка суб'єктів відносин, зміст їхніх прав і обов'язків за обставин, опи­саних у гіпотезі. Санкція передбачає заходи впливу, що їх мо­жуть ужити до осіб, які не дотримуються приписів податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що становлять правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

Податкові санкції мають такі особливості: а) примусовий вплив на правопорушника справляють через вплив на його кош­ти; б) кошти платника, що їх стягують із нього у вигляді подат­кових санкцій, надходять до бюджетів у першочерговому й без­перечному порядку; в) на відміну від адміністративної санкції, податкова передбачає вплив як на фізичних, так і на юридичних осіб; г) як і фінансові санкції загалом, податкові передбачають об'єднання правовідновних і штрафних елементів. Пеня, штра­фи, стягувані з платників, як реалізують механізм покарання порушника податкової норми, так і поповнюють власність дер­жави (бюджетні доходи) або відшкодовують утрачену вигоду від їх недоодержання.

Загалом інститут податкового права визначається багатьма елементами, що зводяться до ряду загальних принципів: І) наяв­ність комплексу рівних норм, що регулюють однорідні підноси-