Глава 13. Гроші — це тіло, відчуження якого
ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ Гроші — це тіло, відчуження якого є засобом і водночас мірилом праці й через яке люди та народи здійснюють взаємний обмін. А. Сміт Податкове право як інститут фінансового права: Поняття й особливості Податкове право є складним фінапсоїю-праиовим інститутом, що регулює основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто регулює лише відносини, пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків та зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягнення податкових платежів для загальнодержавних і регіональних потреб. Враховуючи значущість податкових доходів серед інших доходів бюджетної системи, можна говорити про те, що податкове право є одним з основних інститутів фінансового права загалом. Податкове право як фінансово-правовий інститут — це сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів, установлюючи при цьому права, обов'язки й відповідальність суб'єктів податкових відносин. Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання відпо- 25-219
син, пов'язаних із надходженням до бюджетів податків та збо рів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансово го права й автономний відносно інших інститутів цієї галузі. Іноді його навіть називають підгалуззю фінансового права. Є 11 юриспруденції і така думка, що податкове право можна вважати відокремленою галуззю права. Хоча більшість вітчизняних юристів, що спеціалізуються на дослідженнях податкових відносин, усе ж таки вважають податкове право інститутом фінансового. Однак цей інститут є складним за своєю структурою, яка має ієрархічний характер і до складу якої входять самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут відповідальності тощо). Податкове право має ряд ознак, зокрема: 1) є інститутом предметним, тобто присвяченим певному предмету — різновиду відносин, що складаються з приводу встановлення, сплати й стягнення податків і зборів, їх зміни й скасування; 2) регулює суспільні відносини зі встановлення, сплати й стягнення податкових платежів, їх зміни й скасування; 3) установлює обов'язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки та збори, а також регламентує процедуру обчислення й сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю й застосування відповідальності за порушення податкового законодавства; А) це складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних фінаисово-правових норм. Така специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух грошових коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів1. Відтак можна говорити, що якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов'язані з рухом коштів через публічні фонди, то податкове право регламентує лише ті відносини з руху грошових коштів, що відбуваються знизу вверх— від платників до бюджетів у формі податків і зборів (хоча зазвичай, якщо відбувається повернення надміру сплачених сум податку з бюджету до платника або відшкодування податку платникові, то здійснюється й зворотний рух коштів). Отже, предметом подат- ' Наприклад, див.: Кучерявепко II. II. Курс налогового права: в 6 т. — Т. 2. - С. 48-62. ГМІ1 13, ПОДАТКОВЕ ПРАВОТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ 387 Щіьтно права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників податків фізичних та юридичних осіб — до бюджетів усіх рівнів у формі податків та зборів. Особливістю податкових Підноснії є їх чітко виражений владно-майновий характер. Окрім предмета правового регулювання податкового права ик Інституту фінансового права, специфічним є і метод приватно регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер. Податковим відносинам притаманні й цілковита категоричність, і відсутність оперативної самостійності їх суб'єктів. І Іа відміну від бюджетного права, де бюджетні правовідносини здійснюються на підставі конкретного нормативно-пра-ііоиого або юридичного акта — акта про бюджет, бюджетного розпису, кошторису тощо, в податковому праві основою для виникнення правовідносин є норма ст. 67 Конституції України: кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Більшість податкових законів, які регламентують порядок справляння окремих податків, закріплюють обов'язок із розрахунку суми податку, належної до сплати, подання податкових декларацій за платником податків. І якщо тільки платник порушить зазначений загальний припис, до нього застосовують фінансові санкції. Систему податкового права розглядають як об'єктивну сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру податкового права, утримування й особливість розміщення норм, які регулюють податкові правовідносини. У системі складного інституту податкового права існує кілька підсистем інститутів, що їх виокремлюють у розділи. Так, Загальна частина податкового права охоплює інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, які мають стосунок до всіх видів податків і зборів, до всіх норм Особливої частини. До Загальної частини входять норми, що визначають характер інституту податкового права, податкової системи, податку, елементи його правового механізму, підстави відповідальності за порушення податкового законодавства, усунення подвійного оподаткування й ін. Особлива частина податкового права охоплює систему інститутів, що деталізують податкову систему загалом і визначають конкретні механізми окремих податків і зборів. Саме в Особливій частині зібрано правові механізми елементів податкової системи. 25* 388 ______ Модуль 3. П РАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ Складна природа податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну природу податкових норм, характер їх взаємодії. Оскільки податкова система держави за своєю сутністю є системою розподілених та перероз-подільних відносин у суспільстві, вона детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших правових норм, податково-правові норми містять правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою її примусу. З іншого боку, специфіка предмета податкового права визначає й специфіку юридичної природи податково-правових норм1. їх зміст полягає у встановленні правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин — податкових, тобто поведінки, яка завжди пов'язана з розподілом чи перерозподілом державою в її інтересах частини власності інших юридичних та фізичних осіб. Оскільки норми податкового права є фінансовими по суті, вони в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, які уможливили б виділення на цій підставі окремої підсистеми поза рамками фінансових норм. Деякі особливості фінансових норм при реалізації податкових правовідносин виявляються рельєфніше, чіткіше (наприклад, імперативність), що й дає змогу говорити про певну своєрідність податково-иравових норм. Так, їм притаманні загальні риси, які визначають норму права: загальний характер, формальна визначеність, установлення й охорона компетентними органами держави. У свою чергу, особливості податкових норм як підвиду фінансових проявляються: а) в установленні — вони регулюють правила поведінки, що б) у характері припису — податкові норми мають винятко ' Даніїюв О.Д. Податкова система та шляхи її реформування / О. Д. Да-нілов, Н. II. Фліссак. — К.: Парламентське вид-во, 2001. — С. 12.
|
