НЕПОДАТКОВІ ДОХОДИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ

Освічений розум, розвинений і вдосконалений

до чіткого уявлення про хід природних законів,

є необхідним керівником якнайкращого уряду;

дотримуючись цих верховних законів, останній значно

сприяв би збільшенню багатств, гарантував би людям

власність і безпеку особистості.

Ф. Кеш;

На відміну від податків, неподаткові доходи мають зазвичай цільове призначення, чітко виражений умовний та нідплатиий характер і можуть частково зараховуватися до доході» тих дер­жавних органів, які їх збирають. За цими ознаками й здійсню­ють, зокрема, розмежування податкових і неподаткових доходів. На відміну від податків, неподаткові платежі, наприклад митні, можна сплачувати як у національній, так і в іноземній валюті. Серед неподаткових доходів, які також значною мірою форму­ють дохідну частину Державного бюджету України та відповід­них місцевих бюджетів, розрізняють митні платежі (мито, що стягується митницею, та державне мито), рентні й ресурсні пла­тежі та інші надходження. Порядок зарахування неподаткових надходжень до бюджетів відповідного рівня визначає Бюджет­ний кодекс України, поточні акти про бюджет та спеціальні зако­ни й підзаконні акти, які встановлюють правовий режим справ­ляння зазначених платежів.

§1. Митні платежі Мито, що стягується митницею. У юридичній літературі не­має єдиної думки щодо приналежності цього виду платежу саме до неподаткових доходів. Деякі автори зараховують його до не­прямих податків, аргументуючи свою позицію тим, що мито при імпортно-експортних операціях стягують паралельно з подат-

486 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

ком на додану вартість і акцизним збором; контроль за їх справ­лянням здійснює Державна митна служба України тощо. За та­кого підходу спірним залишається визначення правової природи мита. Якщо податок є обов'язковим платежем, який не передба­чає конкретної відплатності, то мито за своєю природою є дозво­лом держави на імпортування (експорт) товарів на територію України з метою їх подальшої реалізації. З іншого боку, при ім­портних операціях для сплати непрямих податків та мита існує аналогічний пільговий режим (наприклад, коли від нарахуван­ня цих платежів звільняють іноземні інвестиції, що їх вносять до статутних фондів вітчизняних суб'єктів підприємницької ді­яльності, благодійні внески, здійснювані відповідно до встанов­леної урядом України процедури, тощо).

Порядок обкладання митом предметів, які вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, та їх перелік установлює Митний кодекс України¹, закони України, постанови Кабінету Міністрів та ряд актів Державної митної служби України.

Пропуск товарів через митницю супроводжується їх декла­руванням шляхом надання за встановленою формою (письмо­вою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхід­них для митного контролю і митного оформлення. Законодав­ство передбачає сплату за це мита та митних зборів. Окрім того, систему основних митних платежів доповнюють додаткові, у тому числі збори за зберігання товарів на митних та інших скла­дах, якими володіють митні органи.

Платниками мита, що його стягує митниця, є особи, котрі ввозять (вивозять) або переміщують товари через митний кор­дон України. Платниками можуть бути як власники товарів, так і уповноважені особи (декларанти). Тобто в даному разі дозво­лено перекладати сплату податку на третіх осіб.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, тобто ціна, яку фактично сплачено або яка підлягає сплаті за нього на момент перетинання митного кордону України. При визначенні

¹ Митний кодекс України. Затверджений Законом України від 11.07.2002 р. № 92-ІУ // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - № 38-39. - С. 288 (зі змінами).