Глава 21. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ. населення країни, зростання масштабів та ефективності функ­ціонування суспільного сектора); інституційиі (покликані і ідо скопали™ організацію управління

населення країни, зростання масштабів та ефективності функ­ціонування суспільного сектора); інституційиі (покликані і ідо скопали™ організацію управління господарськими системами, трансформувати суспільні відносини); регіональні (спрямовані па господарське освоєння нових районів, перетворення структу­ри економіки сформованих соціально-економічних комплексів регіонів тощо); виробничі (націлені на інноваційні методи ве­дення виробництва, збільшення випуску певних видів продук­ції, розвиток прогресивних напрямів виробництва, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності вико­ристання ресурсів); науково-технічні (спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки й упрова­дження інноваційних технологій та нової техніки); екологічні (пов'язані із ресурсозбереженням, реалізацією природоохорон­них проектів);

3) за термінами виконання— довгострокові (5—10 років), спрямовані па досягнення стратегічних цілей; середиьостроко-ііі (1—5 років), покликані розв'язати тактичні завдання; корот­кострокові (до року), спрямовані па досягнення оперативних цілей.

Більшість програм, що фінансуються за програмпо-цільо-вим методом, здійснюють у сфері проведення науково-дослід­них та дослідно-конструкторських робіт, кінцевий результат яких використовують у різних галузях національної економіки й соціально-економічної сфери. Серед них: «Національна кос­мічна програма», «Програма екологічного оздоровлення басей­ну Дніпра», «Програма розвитку та технічного переозброєння підприємств чорної і кольорової металургії», «Програма в галу­зі охорони здоров'я і медичної техніки», «Національна програ­ма відродження освіти («Україна — XXI століття»)», «Програма основних напрямків розвитку культури», «Програма розвитку матеріально-технічної бази книговидання і преси» тощо.

Застосування програмно-цільового методу базується на по­ложеннях Бюджетного кодексу, Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, за­твердження та основних вимог до виконання кошторисів бю­джетних установ» від 28.02.2002 р. № 228 (зі змінами), Розпоря­дженні Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 р. № 538-р, яке схвалило концепцію застосування програмпо-цільового ме­тоду в бюджетному процесі; Наказах Міністерства фінансів

36-219

562 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

України «Про затвердження Інструкції про статус відповідаль­них виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі» від 14.12.2001 р. № 574, «Про бюджет­ну класифікацію та ЇЇ запровадження» від 27.12.2001 р. № 604, «Про паспорти бюджетних програм» від 29.12.2002 р. № 1098 (зі змінами), «Про запровадження результативних показни­ків, що характеризують виконання бюджетних програм» від 08.08.2002 р. № 621, «Про затвердження Порядку взаємодії Мі­ністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу» від 30.05.2007 р. № 662 тощо.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі запро­вадили з метою встановити безпосередній зв'язок між виділен­ням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному про­цесі спрямоване на:

—забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визна­чає цілі й завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кош­ти, підвищення рівня контролю результатів виконання бюджетних програм;

—за результатами виконання бюджету забезпечення оцінки дія­льності учасників бюджетного процесу стосовно досягнення постав­лених цілей та виконання завдань, а також аналіз причин неефектив­ної реалізації бюджетних програм;

—упорядкування діяльності головного розпорядника бюджет­них коштів із формування й виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюдже­тної програми між головним розпорядником і відповідальними вико­навцями бюджетних програм;

—посилення відповідальності головного розпорядника бюджет­них коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законо­давчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпе­чення бюджетних програм і результати їх виконання;

—підвищення якості розробки бюджетної політики, ефективнос­ті розподілу й використання бюджетних коштів.

Наприклад, у науці прої рамно-цілі>ове фінансування здійсню­ють, як правило, на конкурсній основі для: 1) науково-технічних про­грам і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; 2) проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, що їх виконують на держав-