Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

рядниками бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачам и бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів. При проведенні відомчого контролю головний розпорядник застосо­вує будь-які методи фінансового контролю та державного ауди­ту, передбачені чинним законодавством для такого учасника бюджетного процесу. Контроль може бути як плановий, так і позаплановий; виїзний (на місцях) та безвиїзний; документаль­ний і фронтальний тощо. Здійснення внутрішнього контролю головним розпорядником бюджетних коштів базується на поло­женнях ст. 26 Бюджетного кодексу, нормативно-правових актах Міністерства фінансів України, Державного казначейства Украї­ни, інших актів, зокрема тих, що визначають статус такого роз­порядника.

Здійснення покладених на головних розпорядників функ­цій проводити внутрішній контроль має велике значення для ефективного управління державними фінансовими ресурсами.

Водночас зазначені функції не завжди виконують на належному рівні. Зокрема, в Постанові Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фі­нансових ресурсів» від 29.11.2006 р. № 1673 (зі змінами) зазначено, що головні розпорядники бюджетних коштів не володіють у повному обсязі інформацією про мережу підпорядкованих установ і, як наслі­док, не контролюють розпорядників коштів нижчого рівня. У резуль­таті мають місце факти безпідставного і необгрунтованого виділення асигнувань одержувачам бюджетних коштів. Було постановлено, що недотримання керівниками центральних і місцевих органів виконав­чої влади, керівниками бюджетних установ фінансового та бюджет­ного законодавства, а також незабезпечення виконання в установле­ні терміни законних вимог органів Державної контрольно-ревізійної служби є підставою для розгляду питання про відповідність таких керівників посаді.

Окрім того, па головних розпорядників бюджетних коштів було покладено завдання забезпечити:

1) ііі/і час складання паспортів бюджетних програм — відпо­відність їх мети й напрямів діяльності соціальпо-економічним пріоритетам, визначеним у стратегічних документах Кабінету Міністрів України; надання при звітуванні про їх виконання ґрунтовного аналізу фактичних показників із поясненням при­чин недовиконання запланованих завдань;