Термінологічний словник. Внутрішній, несистематичний або специфічний ризик – пов’язаний із некваліфікованим фінансовим менеджментом

Внутрішній, несистематичний або специфічний ризик – пов’язаний із некваліфікованим фінансовим менеджментом, не­ефективною структурою активів та капіталу, надмірною схиль­ністю до ризикових (агресивних) фінансових операцій із висо­кою нормою прибутку, недооцінкою господарських партнерів та іншими аналогічними факторами, негативні наслідки яких знач­ною мірою можна запобігти за рахунок ефективного управління фінансовими ризиками.

Головні завдання управління фінансовими ризиками – це оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними й позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов’язань.

Диверсифікація – один зі способів мінімізації фінансових ризиків, що полягає в розподілі ризиків через розширення об’єк­тів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Допустимий фінансовий ризик – пов’язаний із загрозою повної або часткової втрати прибутку від реалізації того чи іншого фінансового проекту або фінансової діяльності під­при­ємства в цілому.

Зовнішній, систематичний або ринковий ризик (незалеж­ний від діяльності підприємства) – характерний для всіх учас­ни­ків фінансової діяльності та всіх видів фінансових операцій. Він виникає під час зміни окремих стадій економічного циклу, кон’юнктури фінансового ринку та в інших випадках, на які під­приємство у процесі своєї діяльності вплинути не може.

Ідентифікація – процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкрет­ного підприємства.

Інвестиційний ризик – це імовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу.

Індивідуальний фінансовий ризик – характеризує сукупний ризик властивий окремим фінансовим інструментам.

Катастрофічний фінансовий ризик – характеризує ризик, фінансові втрати за яким визначаються частковою або повною втратою майна підприємства. Цей вид ризику, як правило, призводить до банкрутства підприємства, оскільки в даному випадку можлива втрата не тільки усіх вкладених у визначений вид фінансової діяльності або конкретну фінансову угоду кош­тів, але й майна підприємства. Адже під час виникнення ката­строфічного фінансового ризику підприємству доводиться по­вертати кредити за рахунок власних коштів.

Критичний фінансовий ризик – пов’язаний із загрозою втрат у розмірі понесених витрат на здійснення конкретної фі­нансової угоди або виду фінансової діяльності.

Нейтралізація ризиків – вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і наслідків їх впливу.

Непрогнозований фінансовий ризик – характеризує види фінансових ризиків, що відрізняються повною непередбачу­ваністю прояву. Прикладом таких ризиків виступають ризики форс-мажорної групи, податковий ризик та деякі інші.

Операційний ризик – ризик, що виникає внаслідок людських, технічних і технологічних помилок.

Опціон – інструмент хеджування ризиків, стандартний конт­ракт, що дає його власнику право (але не зобов’язання) купити або продати цінні папери, товари або валютні цінності за ви­значеною ціною протягом встановленого періоду.

Основна мета управління фінансовими ризиками – міні­мі­зація пов’язаних із ними фінансових втрат.

Оцінка ризиків – відображення наслідків впливу ризиків та імовірності їх настання в кількісному виразі.

Політика управління фінансовими ринками – частина за­гальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в роз­робці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв’язаних зі здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Портфельний аналіз (portfolio analysis) – може використо­вуватися як для виявлення, ідентифікації, оцінки, так і для ви­бору та обґрунтування методів нейтралізації конкретного ри­зику.

Портфельний фінансовий ризик – характеризує сукупний ризик, властивий комплексу однофункціональних фінансових інструментів, об’єднаних у портфель (кредитний портфель під­приємства, інвестиційний портфель).

Постійний фінансовий ризик – характерний для всього пе­ріоду здійснення фінансової операції та пов’язаний із дією по­стійних факторів. Прикладами такого ризику є відсотковий, ва­лютний ризики.

Прогнозований фінансовий ризик – характеризує ті види ризиків, що пов’язані з циклічним розвитком економіки, зміною стадій кон’юнктури фінансового ринку, передбачуваним розвит­ком конкуренції й т.п.

Простий фінансовий ризик – характеризує вид фінансового ризику, що не поділяється на окремі його підвиди (наприклад, інфляційний).

Ризик окремої фінансової операції – характеризує в комп­лексі весь спектр видів фінансових ризиків, властивих певній фінансовій операції (наприклад, ризик придбання конкретної акції).

Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому – комплекс різних видів ризиків, властивих фінансовій діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правової форми його діяльності, структурою капіталу, складом активів, співвідношенням постійних і змінних витрат та ін.

Ризик-менеджмент – це система управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інстру­мен­тів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, роз­рахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення мож­ливого розміру фінансових втрат) й нейтралізацію (внутрішнє та зовнішнє їх страхування).

Своп – інструмент хеджування ризиків, зміст якого полягає у здійсненні обмінної операції, за якої контракт на придбання (про­даж) певної кількості цінних паперів, товарів, коштів або фінансових інструментів супроводжується контрактом на зво­рот­ний їх продаж (придбання) на певну дату в майбутньому.

Складний фінансовий ризик – характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу розглядуваних його під­ви­дів (наприклад, інвестиційний).

Тимчасовий фінансовий ризик – характеризує ризик, який має перманентний характер, що виникає лише на окремих ета­пах здійснення фінансової операції. Прикладом такого виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможності ефективно функціонуючого підприємства.

Ф’ючерс – інструмент хеджування ризиків, який полягає в укладанні контракту, що засвідчує зобов’язання з купівлі (про­дажу) відповідної кількості базового активу (цінних паперів, то­варів, валютних цінностей) у встановлений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни активу під час укла­дання контракту; розрізняють товарні ф’ючерси та фінансові.

Фінансовий ризик – це мінливість у прибутках, пов’язана з функціонуванням фінансової структури фірми й необхідністю виконання зобов’язань із цінних паперів із фіксованим при­бутком.

Фінансовий ризик підприємства – це імовірність виник­нен­ня несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий ризик, що не підлягає страхуванню – характе­ризує види фінансових ризиків, за якими відсутня пропозиція відповідних страхових продуктів на страховому ринку. Втрати в результаті реалізації ризику, що не підлягає страхуванню, від­шк­одовуються тільки за рахунок власних коштів підприємства.

Фінансовий ризик, що підлягає страхуванню – ризик, що страхується; ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування. Таке страхування має дві форми: самострахування або зовнішнє.

Форвардний контракт – інструмент хеджування ризиків, один із видів ф’ючерсних контрактів, що засвідчує зобов’я­зання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та за певних умов у майбутньому з фік­са­цією цін такого продажу під час укладання подібного фор­вард­ного контракту.

Хеджування – метод страхування цінового ризику за уго­да­ми на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу ак­тивів (фінансових інструментів).

Хеджування – характеризує внутрішній механізм нейтра­лі­за­ції фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів.

Центр формування ризику – системоутворююча сукупність факторів формування ризиків суб’єкта господарювання під час здійснення господарських операцій у рамках операційної, ін­вестиційної та фінансової діяльностей, їх якісних характеристик і визначення основних їх кількісних параметрів.