У 1905 р. Німеччина вирішила скористатися із захоплення Францією Марокко, щоб посварити англійців з французами. Вільгельм II, імператор Німеччини, заявив, що Марокко має бути незалежним. Однак Велика Британія підтримала Францію, Марокко залишилося незалежним лише формально, фактично ж там хазяйнували французи.
У 1908 р. внаслідок захоплення Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини вибухнула "боснійська криза". Росія намагалась активним втручанням допомогти Сербії у її протидії Австро-Угорщині, однак 1909 р. була змушена піти на поступки. Результатом "боснійської кризи" було загострення суперечностей між союзниками — Італією та Австро-Угорщиною. Того ж 1909 р. Італія укладає таємний договір з Росією, спрямований проти Австро-Угорщини.
У 1911 р. знову загострилося марокканське питання у зв'язку з повстанням проти султана Марокко. Німеччина направила до марокканського берега крейсер "Берлін" і канонерку "Пантера". І знову на підтримку Франції виступила Велика Британія. Погрожуючи Німеччині війною, вона змусила останню відмовитись від втручання у марокканську проблему.
1911 р. відбулася італо-турецька війна. У вересні італійські десанти висадилися в Північній Африці і в результаті бойових дій з турецькими військами захопили Триполітанію та Кіренаїку, які становили італійську колонію Лівію.
