Початок першої світової війни, її причини і характер, ставлення до війни різних класів і політичних партій.

Виникнення Першої світової війни (серпень 1914 — листопад 1918 рр.) було не випадковим. Вона була закономірним результатом гос­трих суперечностей між великими світовими державами. Ще в 1879 р. Німеччина уклала_військовий союз з Австро-Угорщиною, а в 1882 р. — з Італією. Так виник Троїстий союз, до якого згодом приєдналася Туреччина. У 1904 —1907 рр. сформувався союз Англії, Франції і Росії — Антанта.

Головним був англо-німецький економічний, військово-морський і ко­лоніальний антагонізм. Німеччина мріяла захопити значну частину колоній Англії. Обидві країни, ведучи боротьбу за перевагу на морях, нарощували свої військово-морські сили. Франко-німецькі суперечності почалися че­рез землі, відібрані у Франції після франко-прусської війни 1870—1871 рр.

Особливої гостроти набули суперечності великих країн на Балканах і Близькому Сході. Німеччина намагалася розширити тут сферу свого впли­ву, а Австро-Угорщина після анексії Боснії та Герцеговини готувалася захо­пити Сербію. Росія прагнула зберегти і розширити свої політичні позиції на Балканах, захопити протоки і Константинополь, Західну Україну.

Безпосереднім приводом до розв'язання світової війни стало вбивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєво. Цей замах був терорис­тичним актом помсти за пригнічення, якого зазнавало слов'янське насе­лення від Австро-Угорщини. Зразу після сараєвського вбивства Німеччина посилено підштовхувала Австро-Угорщину до війни проти Сербії. Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум. І хоча п цілому його було іірий нято, Австро-Угорщина оголосила Сербії пійму. У нідиоиідії Росія, як імр.шт незалежності Сербії, розпочала загальну мобілізацію, після чого Німеччини оголосила їй війну. Далі у війну вступили Англія та Франція.

У перші дні війни про свій нейтралітет оголосили Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія, Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, СІНА, Італія, Румунія, Туреччина, а також більшість країн Латинської Америки. Проте Туреччина на другий день війни підписала таємний договір з Німеччиною і пропусти­ла через Дарданелли два німецьких крейсери і кілька допоміжних суден, що значно посилило турецький флот на Чорному морі.

Як тільки розпочалася війна в Європі, Японія дійшла висновку, що на­став час для вторгення в Китай і встановлення панування на Тихому океані. Спочатку вона пред'явила Німеччині ультиматум, щоб та відвела з японських і китайських вод німецькі військово-морські сили. Так як Німеччи­на відмовилася прийняти ультиматум, Японія оголосила їй війну й обложи­ла фортецю Циндао, яку та орендувала в Китаї. Японія також захопила у німців Маршалові, Каролінські та Маріанські острови.

Таким чином, війна стала світовою. Понад чотири роки тривала ця жахлива бійня, в яку були втягнуті 36 країн з населенням понад 1,5 млрд чоловік, тобто 75 % населення земної кулі. В армії воюючих країн було мобілізовано понад 73 млн чоловік.

Стратегічні плани кожної держави у цій війні визначалися її військо­во-економічним потенціалом і цілям, які дана країна намагалася досягти. Німецький план виходив із неминучості війни на два фронти — проти Франції та Росії. Його основна ідея полягала в тому, щоб спочатку розбити Францію. На Східному фронті основний тягар боротьби з Росією мала нести Австро-Угорщина до того часу, поки не буде розгромлена Франція.

Стратегічний план Франції базувався на розумінні військової та економіч­ної переваги Німеччини. Тому цей план в основі своїй був пасивно-очіку­вальним. Але Франція намагалася повернути Ельзас і Лотарингію, і це штовха­ло її до активних дій. Звідси і непослідовність оперативно-стратегічних дій.

Англійський генеральний штаб передбачав надіслати в Європу не­значну експедиційну армію. При цьому дії союзних військ не були погоджені, що давало можливість Німеччині наносити удари противникам поодинці.

Росія насамперед прагнула розгромити Австро-Угорщину, тому проти неї було кинуто чотири із шести розгорнутих активних армій. Другим завдан­ням були наступ у Східній Пруссії і вихід на допомогу союзній Франції.

Перша світова війна велася у багатьох регіонах земної кулі. Утво­рилося до двох десятків фронтів, проте основними були Західноєвро­пейський фронт, де німецькі війська вели війну проти англо-французьких військ, та Східноєвропейський, де російські війська протидіяли австро-угорській і німецькій арміям. Всі інші фронти (Балканський, Закав­казький, Аравійський, Австро-Італійський та ін.) були другорядними.

+ ставлення, цілі

Особливо активну боротьбу за світове панування і переділ колоній проводила Німеччина. Прагнучи до світового пану­вання, вона ставила перед собою завдання загарбати англійсь­кі та французькі колонії, частину території Росії, а також під­корити своєму впливові країни Балканського півострова. Авст­ро-Угорщина також домагалася встановлення свого пануван­ня на Балканах і відторгнення частини території Російської держави.

Великобританія сподівалася відібрати колонії в Німеччини, захопити нафтові райони — Месопотамію і Палестину, закріпи­тися в Північній Африці; Франція — повернути Ельзас і Лотарін-гію, захопити Саарський вугільний басейн і німецькі колонії; Ро­сія — оволодіти Константинополем, чорноморськими протоками, частиною Туреччини і Галичини.

Італія намагалася збільшити свої колоніальні володіння, за­гарбавши значну територію на Балканах. Вона, хоча й була пов'язана союзом з Німеччиною та Австрією, і формально нале­жала до Троїстого союзу, з початком війни залишалася нейтраль­ною, а в 1915 р. перейшла на сторону коаліції (Антанти), споді­ваючись відібрати в Австрії прикордонні землі. США до війни не підтримували жодного з європейських угру­повань, але, безперечно, не були байдужими до європейської по­літики. З початком війни вони вважалися нейтральною держа­вою, однак відкрито підтримували країни Антанти. А 6 квітня 1917 р. США оголосили про вступ у війну на боці Антанти. Напередодні війни дуже гострими були політичні кризи і кла­сові бої в самих капіталістичних країнах. Відбувалися тривалі страйки робітників у Великобританії, Німеччині, Італії, почасті­шали заворушення серед селян.