Внутрішньополітична криза в Японії наприкінці XX ст.. Зовнішня політика Японії.У внутрішньому житті Японія в 70-ті роки вступила в смугу труднощів. Оскільки з 1955 р. ЛДП незмінно перебувала при владі, питання про прем'єр-міністра фактично стало вирішуватись не в парламенті, а в самій партії. В ній склалось кілька ворогуючих фракцій, які кулуарно вирішували питання про склад уряду. Так виник сприятливий грунт для зловживань та корупції. Найбільшим скандалом була справа «Локхід», яка закінчилась арештом і засудженням прем'єр-міністра Та-наки. Це послабило авторитет ЛДП. У 1993 р. суперечки всередині ЛДП викликали розкол і на парламентських виборах вона зазнала поразки. До влади прийшов блок опозиційних партій на чолі з Соціалістичною партією. У той же час провідні партії країни зазнали розколу, який був зумовлений розбіжностями у визначенні подальшого розвитку країни. На початку 1998 р. ЛДП повернула собі посаду прем'єр-міністра, але колишньої могутності і авторитету вона вже не має. Жахливою подією в історії Японії стали хімічні напади (терористичні акти) у токійському метро членів екстремістської релігійної секти Аун Сенрікьо у 1994 і 1995 рр., під час яких загинуло 14 і було отруєно 5 тис. чол. У 80-ті роки змінились акценти в зовнішній політиці Японії. У відносинах з СРСР вона зайняла більш жорстку позицію. Питання розширення економічних зв'язків тісно пов'язувалось із вирішенням територіального питання. Японія намагається стати постійним членом Ради Безпеки ООН. У 90-ті роки Японія проводить обережну зовнішню політику, віддаючи перевагу традиційним зв'язкам.
|
