Облікова політика державного казначейства. Вимоги основних положень облікової політики органів державного казначейства.

законність - відповідність правилам та процедурам, що перед­бачені законодавчими та нормативними актами;

правильність - сумлінне застосування правил та процедур;

достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській звіт­ності фінансових операцій, проведених учасниками бюджет­ного процесу, з дотриманням вимог відповідних норматив­них актів;

суттєвість (доречність) - корисність інформації для під­готовки та прийняття економічних рішень; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впли­нути на рішення користувачів інформації;

безперервність - оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

повнота бухгалтерського обліку - всі операції по виконан­ню бюджетів в органах Державного казначейства підляга­ють реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків;

дата операції — операції по виконанню бюджетів реєстру­ються в бухгалтерському обліку в момент проведення від­повідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати за­лишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

обережність - обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

незалежність — відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

сталість - незмінність методів бухгалтерського обліку, крім випадків істотних змін у діяльності або в правовій базі. У такому разі має бути забезпечена порівнянність зі звітами за минулі періоди;

відкритість - інформація, що включається до бухгалтерсь­кого обліку та звітності, має бути достатньо зрозумілою і детальною, щоб уникнути двозначності, правдиво відобража­ти операції з необхідними поясненнями в записках. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувачів;

порівнянність - можливість визначення тенденцій вико­нання бюджету через порівняння інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності, за певний період часу;

превалювання сутності над формою - відображення опера­цій відповідно до їх економічної суті, а не за юридичною формою; узагальнення інформації має здійснюватися не тіль­ки за юридичними нормами, але й відповідно до її економіч­ної ефективності;

своєчасність - забезпечення своєчасною інформацією орга­нів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішен­ня, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропози­ції щодо складання бюджету тощо та інших користувачів;

консолідація — складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів в цілому по системі Державного каз­начейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрісистемними розрахунками.

Облікова політика Державного казначейства - це сукуп­ність визначених у межах чинного законодавства прин­ципів, методів і процедур, що використовуються Держав­ним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів.

Облікова політика системи органів Державного казначейст­ва базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких вони повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності. Система бюд­жетного обліку має бути зорієнтована на модель ринкової еко­номіки і відповідати міжнародним принципам обліку і звіт­ності. Таким чином, облікова політика повинна забезпечити у найкращий спосіб відображення результатів, фінансових операцій, які обліковуються, виходячи із обачності її оцінки і впливу на прийняте рішення.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контро­лю активних операцій, мобілізованих Державним казначейст­вом ресурсів та інших пасивних операцій ґрунтується на від­повідних нормативних документах.

В Україні застосовується касовий метод виконання Дер­жавного бюджету за доходами та видатками і метод нараху­вання по боргах і зобов'язаннях. Це означає, що доходи реєструються в бухгалтерському обліку при зарахуванні кош­тів на рахунки, відкриті в установах банків на ім'я органів Державного казначейства, видатки вважаються здійсненими при проведенні перерахувань та/або виплат з рахунків, а борги та зобов'язання - на момент їх виникнення.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості. Активи і зобов'язання мають бу­ти оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не пере­носити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому стану бюджету, на наступні звітні періоди.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передба­чених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фі­нансовій звітності, а саме:

- позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської за­боргованості юридичних та фізичних осіб;

- позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської за­боргованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб;

- депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повин­ні бути описані із зазначенням їх причин і змін.

23. Порядок відображення операцій у синтетичному та аналітичному обліку. Регістри бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання основних функцій:

- запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами Державного казначейства, та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

- відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

Ведення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балансових рахунків IV порядку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються органом Державного казначейства і відображаються у фінансовій звітності.

В синтетичному обліку всі операції відображаються в грошовій одиниці України.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов’язкові параметри, визначені Державним казначейством. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату у вигляді відомостей, книг, журналів, карток обліку тощо. Їх призначення — хронологічне, систематичне чи комбіноване накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів.

Записи у регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі первинних облікових документів в момент здійснення операції. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри.

Державне казначейство України розробляє та затверджує форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Органи Державного казначейства України ведуть такі обов’язкові облікові регістри: оборотно-сальдовий баланс (щоденний баланс оборотів і залишків за балансовими, бюджетними, позабалансовими рахунками та рахунками управлінського обліку), особові картки (в тому числі, з розподілом за кодами економічної класифікації видатків), сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичними рахунками за формами, що додаються.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками.

Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційного дня в органі Державного казначейства.

Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.

План рахунків виконання бюджету: характеристика класів рахунків, загальні правила ведення бухгалтерського обліку.

План рахунків охоплює 9 класів і поділяється на три логічні частини: балансові рахунки, бюджетні рахунки (ра­хунки доходів і видатків бюджету), меморандні і позабалансові рахунки:

І. Балансові рахунки:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов'язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

ІІ. Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

Ш. Меморандні і позабалансові рахунки:

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.

Перший клас Плану рахунків включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Всі рахунки першого класу активні.

Другий клас включає зобов'язання, що пов'язані з ви­пуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов'язаннями. Всі рахунки другого класу пасивні.

Третій клас включає операції за коштами: державного та місцевих бюджетів; які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Держав­ного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі відображаються розрахунки, які ви­никають між бюджетами в процесі їх виконання, розра­хунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки чет­вертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

Шостий клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розподілу; кошти тимчасо­во віднесені на доходи бюджетів. Всі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.

Сьомий клас включає видатки державного та місцевого бюджетів. Всі рахунки сьомого класу активні за винятком рахунків: 713 групи "Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення", 723 групи "Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення" які є активно-пасивні та 7911 "Контррахунок за видатковими операціями" який є контрактивний і 7921 "Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення", який є активно-пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (тех­нічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять в баланс про виконання бюджету. Цей клас вклю­чає кошти передані та кошти отримані органами Держав­ного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81 розділу "Кошти отримані" пасивні, рахунки 82 та 83 розділів активні, а рахунки 8911 "Контррахунок за операціями управ­лінського обліку за переданими коштами" - контрактивний і рахунок 8921 "Контррахунок за операціями управлінсь­кого обліку за отриманими коштами" - контрпасивний.

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються поза­балансові статті. Цей клас включає: тимчасові планові по­казники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за доходами бюджету; зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи і витрати; зобов'язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій.

Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 "Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку" - контрактивний та 9921 "Контррахунок для пасивних рахунків позабалан­сового обліку" - контрпасивний.