Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Управління державним і муніципальним боргом. Правові основи державного кредитування




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Жодній країні в світі не вистачає для безперебійного функціонування коштів, які вона одержує обов'язковим методом мобілізації, тому вони запозичують їх у своїх та іноземних кредиторів.

Запозичення державою або органами місцевого самоврядування коштів у фізичних та юридичних осіб — резидентів та нерезидентів мають назву державного кредиту. ЦІ відносини мають особливе значення для держави й органів місцевого самоврядування, тому кожна держава регулює такі відносини правовими нормами, таким чином: державний або муніципальний кредит це врегульовані правовими нормами відносини, в яких позичальником виступає держава або муніципальний орган, а кредитором фізична або юридична особа.

Державі або місцевому органу самоврядування кредити надають на певний строк, а при його настанні ці кошти треба повернути. Як і будь-який кредит, позичка державі або місцевому органу самоврядування не надається даремно. Як правило, платня за кредит державі або органу місцевого самоврядування справляється у відсотках, які встановлюються при випуску цінних паперів.

Запозичення держава і органи місцевого самоврядування одержують: випуском цінних паперів, які купують юридичні і фізичні особи, укладенням кредитних угод (особливо з іноземними кредиторами) і наданням гарантій за третіх осіб.

Основною особливістю відносин по державному кредиту є те, що позичальник в однобічному порядку встановлює свої умови кредиту і може навіть їх змінити при особливих умовах.

Правда, укладаючи кредитні угоди, держава не завжди може диктувати свої умови, особливо, коли кредиторами виступають нерезиденти, міжнародні фінансово-кредитні організації. Але принципи кредитування залишаються такими ж: добровільність, зворотність, строковість, відплатність і забезпеченість державою всім своїм майном.

Право на здійснення внутрішніх і зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів

Фінансове право України 315

України за дорученням Кабінету Міністрів України. Таке право Міністру фінансів надається ст.. 16 Бюджетного кодексу України'.

Межі запозичення коштів державою встановлює Закон про Державний бюджет. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики І валюту запозичення. Кабінет Міністрів України приймає рішення про взяття позики в межах, встановлених у Законі про Державний бюджет.

Відносини, що виникають із державного внутрішнього боргу, регулюються Законом України "Про державний внутрішній борг України" від 1 вересня 1992 р. № 2604-ХП.

Основною формою запозичення коштів державою є випуск цінних паперів, які придбавають за вільні кошти юридичні й фізичні особи.

Рішення про випуск цінних паперів ухвалює Кабінет Міністрів України, у ньому визначаються умови випуску (загальна сума випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, строк виплати, розмір доходу, строк погашення тощо)2.

Державні запозичення здійснюються, в основному, у формі емітування: облігацій та казначейських зобов'язань3.

Облігація цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і стверджує обов'язок відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотку. Дохід за облігаціями процентної внутрішньої позики сплачується шляхом оплати купонів або при погашенні позик шляхом нарахування відсотків до номіналу без щорічних виплат.

1 На наш погляд, право на запозичення, як внутрішні, так І зовнішні, має Уряд України, який доручає це Міністру фінансів. На жаль, у ст. 116 Конституції нічого ні про випуск цінних паперів, ні про право запозичення Кабінету Міністрів України не сказано. Разом з тим, ст. 16 Бюджетного кодексу надає право запозичувати кошти від імені держави Міністру фінансів. Однак, постанову про емісію цінних паперів приймає не Міністр фінансів, а Кабінет Міністрів України.

Основні умови випуску та порядку розміщення довгострокових державних облігацій із довгостроковим погашенням, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про випуски облігацій внутрішніх державних по-<ик" від 31 січня 2001 р. № 80 зі змінами та доповненнями.

3 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 199! р. 11 багатьма змінами і доповненнями дає поняття усіх видів цінних паперів, у ючу числі й облігацій та казначейських зобов'язань. "

Л. К. Воронова

Державні позики класифікуються за різними ознаками.

За строками дії боргові зобов'язання України можуть бути короткотерміновими (до 1 року), середньотерміновими (до 5 років) і довготерміновими (понад 5 років).

За ознакою суб'єктів — держателів цінних паперів бувають такими, що:

— реалізуються тільки фізичним особам;

— реалізуються тільки серед юридичних осіб;

— реалізуються І фізичним, і юридичним особам.

За формою виплати доходності позики діляться на: відсоткові, виграшні й цільові. За відсотковими цінними паперами дохід сплачується за купонами. Купонний лист додається до цінного паперу, І після настання терміну відповідний купон відрізається. За виграшними, які існували в основному в СРСР, дохід сплачувався тільки тим держателям, облігація яких потрапляє в тираж виграшів. Коли держатель одержує виграш і номінальну вартість облігації, тоді борг держави погашається. Дуже рідко позики бувають безпрограшними.

За цільовими позиками держатель облігації одержує якийсь товар, попит на який не задовольняється. Подібна позика була випущена у 1990 р. в СРСР. Держателі облігацій мали одержати телевізори, комп'ютери, чеки на позачергове придбання автомашин тощо. Проте держава своєчасно не змогла розрахуватися з боргом, а потім розпалася. Тепер усі товари, які були дефіцитними в СРСР, продаються вільно, тому практика такої позики себе не виправдала.

Довгострокові позики бувають і зі змінною ставкою доходу на купонний період. Це передбачено п. 6 Основних умов випуску та порядку розміщення довгострокових державних облігацій Із змінною ставкою доходу1.

І Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України ^від 31 січня 2001 р. № 80 "Про випуски облігацій внутрішніх $ позик" Міністр фінансів України підписав наказ Міністерства ^фінансів України "Про встановлення розміру річної відсотко-^ вої ставки доходу", яким встановлено розмір річної відсоткової ставки доходу за довгостроковими облігаціями Із змінною ставкою доходу на купонний період з І серпня 2004 р. до 31 січня 2005 р. в 10,03%. Розмір річної відсоткової ставки до-

1 Постанова Кабінету Міністрів України "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" від ЗІ січня 2001 р. № 80.

Фінансове право України 317

ходу за довгостроковими облігаціями із змінною ставкою доходу розраховується відповідно до індексу споживчих цін за дванадцять місяців, що передують місяцеві, в якому відбувається визначення відсоткового доходу за довгостроковими державними облігаціями із змінною ставкою доходу .

За методами розповсюдження позики можуть бути добровільними і обоє 'язковими. У сучасний період запозичення буває тільки добровільним. Практика, яка застосовувалася в СРСР (позика за підпискою) була також обов'язковою, тобто це було схоже на сплату податку — обов'язково щомісяця по 1/12 місячної заробітної плати протягом року. Відрізнялися ці сплати від податків тільки зобов'язанням держави повернути позичені кошти після закінчення терміну позики; деякі громадяни, які вигравали, одержували і виграші.

За формою позики бувають облігаційними і безоблігацій-ними. Облігаційні позики передбачають випуск облігацій. Без-облігаційні позики оформлюються угодами, а також записом у книгах боргових зобов'язань.

Обов'язок виготовлення, зберігання і розсипки облігацій покладено на Міністерство фінансів.

Казначейські зобов'язання вид державних цінних паперів, які добровільно розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їх держателем коштів до бюджету І дають право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння цими цінними паперами.

Казначейські зобов'язання можуть бути довгостроковими (від 5 до 25 років). Вони мають купонний лист і відсотки сплачуються щорічно; середньостроковими (від 1 року до 5) випускаються без купонів, оголошуються тиражі погашення; короткостроковими, які випускаються на три, шість та дванадцять місяців (безкупоннІ, погашаються шляхом їх викупу, включаючи відсотки).

Дохід за казначейськими зобов'язаннями виплачується у наступному році після придбання.

УсІ види цінних паперів, що випускаються емітентами (етіпеге — випускати), реєструє Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

1 Наказ Міністерства фінансів України "Про встановлення розміру річної її ісоткової ставки доходу" від 23 липня 2004 р. № 477 // Урядовий кур'єр. — 4104. — 14 серпня. — № 153. •-.'■гц>. % ч>; ^ .

 







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 305. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.022 сек.) русская версия | украинская версия